Зміна осіб у зобовязанні: поняття, зміст

З об’єктивної сторони зобов’язальне право представлено у вигляді комплексу норм, що регулюють майнові та пов’язані з ними особисті немайнові відносини. Вони стосуються передачі матеріальних цінностей, виконання роботи або надання послуги, повернення безпідставного збагачення, відшкодування збитків, а також виходять із публічної обіцянки винагороди, конкурсів, парі та ігор.

Структура

Зобов’язальне право регламентується ЦК. Загальну його частину формують норми розділу 3. У них прописані правила, які можна використовувати для будь-яких зобов’язань. Це пояснюється тим, що всі відносини у цій сфері мають загальні риси. Разом з цим існує безліч спеціальних правил. Вони розглядаються в четвертому розділі ЦК.

Характеристика

Зобов’язанням є відношення, в рамках якого одна особа на користь іншого повинна вчинити певну дію. Їм може бути передача майна, виконання роботи тощо. В рамках зобов’язання може передбачатися і бездіяльність, тобто одна особа має утриматися від яких-небудь дій. При цьому кредитор має право вимагати від боржника дотримання встановлених умов. Зобов’язання можуть виникати з договору, внаслідок заподіяння шкоди та з інших обставин, передбачених у законодавстві.

Суб’єкти

У зобов’язальних відносинах від кредитора і боржника можуть виступати як по одній, так і декілька осіб одночасно. Недійсність вимог до одного з суб’єктів, як закінчення строку давності до нього, не зачіпають претензій до інших. Якщо кожен з учасників відносин несе зобов’язання на користь іншого, то він вважається боржником у тій частині, яку зобов’язаний виконати, і кредитором у тому, що вправі вимагати. Суб’єкт, якому необхідно передати одну або іншу річ, вчинити будь-яку з двох і більше дій, належить право вибору, якщо інше не випливає з угоди або закону. Угода між кредитором і боржником не створює обов’язків для третіх осіб. Для них можуть створюватися права щодо одного або усіх учасників відносин у випадках, встановлених законодавчими положеннями, умовами угоди або нормативними актами. За наявності кількох кредиторів або боржників кожен з перших може вимагати виконання, а кожен з останніх зобов’язаний виконати умови в рівній частці з іншими.

Глава 24 ЦК

У зв’язку з тим, що більшість розглянутих відносин є майновими, то допускається зміна осіб у зобов’язанні. У цивільному праві така дія передбачає заміну кредитора або боржника іншим суб’єктом. При цьому новий учасник вступає у відносини на тих же умовах, що вибув з них. Це означає, що права та обов’язки особи, що виходить з угоди, переходять до суб’єкта, що його замінює.

Винятки

Зміна осіб у зобов’язанні в цивільному праві не допускається у випадках, коли права кредитора нерозривно пов’язані з його особистістю. До них, наприклад, відносять вимоги про відшкодування шкоди життю/здоров’ю, про аліменти та інш. Зміна осіб у зобов’язанні може прямо заборонятися умовами угоди або законом. Наприклад, таке положення прописано в п. 5 ст. 47 ФЗ №102 “Про іпотеку”.

Випадки, встановлені в законі

Вони наводяться в ст. 387 ЦК та інших норм. Наприклад, зміна осіб у зобов’язанні відбувається при універсальному спадкоємстві. Це може бути спадкування або реорганізація юрособи. Перехід прав може здійснюватися за судовим рішенням, якщо така можливість передбачається законодавством. Приміром, згідно з третім пунктом ст. 250 ЦК при продажу частки права власності з порушеннями правил переважного придбання будь-який учасник може зажадати в суді передати йому обов’язки і юридичні можливості покупця.

Специфіка

Існують певні правила, згідно з якими здійснюється зміна осіб. Права переходять від первісного кредитора до нового на тих умовах і в тому обсязі, які існували до цього моменту. При цьому замінює учасник приймає не тільки початкове вимога, але й інші, пов’язані з ним можливості. Наприклад, це права, якими забезпечується належне виконання зобов’язань (застава, можливість стягнути неустойку та ін.). Їх обсяг може змінюватися за законом або згодою сторін.

Підстава

Угода, відповідно до якої здійснюється зміна осіб у зобов’язанні, називається цесією (поступкою вимоги). Кредитор, що виходить з відносин, називається цедентом, а новий суб’єкт – цесіонарієм. Договір зміни осіб у зобов’язанні оформляється за правилами ст. 389 ЦК. Якщо первісна угода була укладена у простій письмовій формі, то і поступка прав повинна бути зафіксована таким чином. Якщо було нотаріальне завірення, то і цесія має бути посвідчена. Деякі операції підлягають держреєстрації. Відповідно, угода про зміну осіб у зобов’язанні також має бути зареєстровано.

Важливий момент

Зміна осіб у зобов’язанні не передбачає встановлення будь-яких інших, відмінних від початкових умов для боржника. Йому слід зробити ті ж дії у відповідності з тими ж вимогами. Зміни відбуваються тільки з боку кредитора. У зв’язку з цим, за загальними правилами, згоди боржника на уступку прав не вимагається. У ряді випадків, однак, його необхідно отримати. Наприклад, згоду потрібно, якщо така умова прописана в договорі, встановлено в законі або коли для самого боржника особливе значення має особистість кредитора. Останнє має місце при даруванні, наприклад.

Повідомлення

Згоди боржника на цесію не потрібно, однак закон зобов’язує кредитора повідомити його про зміну осіб. В повідомленні в першу чергу зацікавлений цесіонарій. Це обумовлюється тим, що по третьому пункту ст. 382 ЦК новий кредитор зазнає ризик імовірних несприятливих наслідків, які викликані неизвещением боржника. Якщо він не буде знати, що відбулася зміна осіб у зобов’язанні, то борг може продовжувати віддавати вже вибулому учаснику. Це дія буде розглядатися як дотримання умов угоди. При цьому правонаступник, який прийняв на себе право вимоги, може подати на цедента в суд за необгрунтоване збагачення.

Також боржник може висувати заперечення до того, як отримає повідомлення. Тобто чим раніше він буде повідомлений про цесію, тим краще для нового кредитора. Крім того, за ст. 412 ЦК боржник може зарахувати проти вимоги цесіонарія свою зустрічну претензію до цеденту, якщо воно з’явилося з підстави, що мав місце до моменту повідомлення, а термін настав до цього або був визначений датою запитання, або не вказаний.

Відповідальність

Беручи на себе грошові зобов’язання або вступаючи в іншу іншу угоду, суб’єкт повинен дотримуватися встановлені умови. За ст. 390 ЦК первісний кредитор несе відповідальність перед новим виключно за недійсність вимоги, яке було передано. За невиконання боржником умов угоди він не відповідає. У законодавстві, однак, встановлені винятки. До них відносять випадки, коли грошові зобов’язання або інша майнова угода супроводжується порукою первісного кредитора за боржника перед цесіонарієм, а також тоді, коли права за цінним ордерним папером передаються шляхом індосаменту.

Цедент повинен передати вступає у відносини суб’єкту документи, якими підтверджується право вимоги. Крім цього, йому слід повідомити всю інформацію, що має значення для його виконання. Боржник, у свою чергу, може вимагати докази здійснення цесії. Він має можливість відмовитися від дотримання умов угоди при неподанні новим кредитором відповідних документів, так як він несе ризик можливих несприятливих наслідків за ст. 312 ЦК.

Зміна осіб у зобов’язанні: переказ боргу

Вступ в угоду нового боржника також може відбуватися у відповідності з законом або за згодою сторін. Для кредитора у цьому випадку має істотне значення особистість вступає у відносини суб’єкта. У зв’язку з цим переведення боргу допускається лише за його згодою. Новий суб’єкт може висувати заперечення проти вимог кредитора. Вони повинні ґрунтуватися на початкових відносинах між учасниками угоди. Форма, в якій відбувається переведення боргу, повинна відповідати вихідної. Якщо для угоди передбачається держреєстрація, то нова угода також проходить цю процедуру. За ст. 201 ЦК заміна учасників не передбачає зміни терміну давності і правил його обчислення.

Відмінності від інших операцій

Зміну осіб в угоді слід відмежовувати від випадків, пов’язаних з виникненням регресного зобов’язання. В рамках таких відносин один суб’єкт має право вимагати від іншого (регрессата) майно, яке було передано третій стороні замість другого або з його вини. Тут слід розрізняти два випадки:

  • Основне зобов’язання виникло між кредитором і регрессатом. Регредиент погашає борг і отримує право зворотної (регресної) вимоги. Приміром, гарант (страхова компанія або банк) виплачує кредитору суму. Після цього він отримує право вимагати від боржника за ст. 379 ЦК (в порядку регресу).
  • Основне зобов’язання має місце між кредитором і регредиентом. Ця ситуація виникає тоді, коли за законом останній відповідає за дії регрессата. Прикладом може бути відповідальність організації за свого працівника. Виконавши перед кредитором зобов’язання, регредиент отримує право зворотної вимоги. Він накладає стягнення на суб’єкта, яка завдала шкоду.
  • У таких ситуаціях основне зобов’язання припиняє існування, і замість нього виникає нове. Право регредиента не буде залежати від прав кредитора. В цесії новий суб’єкт набуває юридичні можливості в порядку спадкоємства. Вони залежать від прав цедента і його взаємин з боржником.