Заподіяння тяжкого шкоди здоровю: стаття. Умисне заподіяння тяжкого шкоди здоровю
Здоров’я громадян – це один з основних об’єктів, що охороняється кримінальними нормами. Заподіяння шкоди людському здоров’ю – це один з найпоширеніших типів злочину. В юридичній практиці це діяння зустрічається набагато частіше інших видів злочинів. Ст. 111 КК закріплює заподіяння умисного тяжкого шкоди здоров’ю. У статті буде наведена кваліфікація цього злочинного діяння, а також міра покарання, яка слід за вчинення діяння.
Загальна характеристика та поняття злочину
Заподіяння тяжкого шкоди здоров’ю – це діяння, яке характеризується суспільною небезпекою, а також противоправностью. Може бути здійснено як однією особою, так і групою осіб. злочин Проявляється у вигляді порушення цілісності шкірних покривів людини, а також може бути вираженою дисфункцією якого-небудь органу або всього організму в цілому.
Кримінальним законодавством такий вид злочину визначається за кількома статтями:
- Ст. 111 КК передбачає умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю.
- Ст. 113 і 114 закріплюють злочини, які вчиняються у стані афекту або у разі перевищення заходів самооборони.
- Ст. 118 – злочини, які були скоєні з необережності.
Заподіяння шкоди в стані афекту
Заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю може відбутися в стані афекту (закріплено у ст. 113, 114 КК). Під афектом прийнято розуміти емоційний стан, що виявляється короткочасністю і яскраво вираженими вегетативно-руховими проявами.
Об’єктом цього злочину вважається здоров’я людини. Покарання за такий вид злочинного діяння застосовується тільки до осіб, які досягли 16 років. Обов’язковим елементом злочину вважається вина, умисел, який може бути як прямим, так і непрямим.
Прямий умисел говорить про те, що особа при вчиненні дії усвідомлювала всю небезпеку наслідків. Непрямий умисел – особа усвідомлює небезпеку чинених дій, передбачає негативні наслідки, не бажає, але в той же час допускає можливість їх настання. Також елемент може бути охарактеризований байдужістю злочинця до небезпечних наслідків. Єдина особливість умислу в цьому складі – він виникає раптово.
Мотив діяння може виражатися у формі помсти, ревнощів і т. д. Визначення мотиву дуже важливо для розуміння, відчував винний душевне хвилювання в процесі вчинення злочину.
Заподіяння шкоди у разі перевищення заходів щодо необхідної самооборони
Заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю може статися у разі перевищення заходів, розпочатих самообороні. У цьому випадку важливим буде з’ясувати, які саме дії не вважатимуться злочинними.
Не буде розцінюватися як злочин заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила злочин. Цей факт враховується тільки в тому випадку, коли іншими засобами затримати злочинця не представляється можливим, і при цьому не були перевищені необхідні заходи.
Якщо заходи затримання не відповідали ступеня і характеру небезпеки вчиненого діяння та особі було завдано шкоди, який не співвідноситься за ступенем небезпеки з обстановкою злочину, така дія не буде злочинною лише у разі відсутності умислу.
Умисне заподіяння тяжкого шкоди здоров’ю
Цей вид діяння вважається одним з найбільш небезпечних злочинів, які спрямовані проти людського здоров’я. Тяжка шкода заподіюється будь-який спосіб, з цього випливає різноманітність наслідків вчиненого злочину.
Найважливіший ознака такого діяння – це небезпека не тільки для здоров’я, але і для життя людини. Для того щоб визначити рівень тяжкості шкоди, потерпілий зобов’язаний пройти медичну експертизу, на підставі якої проводитиметься подальша кваліфікація злочину.
Правовий аналіз злочину
Заподіяння тяжкого шкоди здоров’ю КК РФ ст. 111 характеризується певним складом, завдяки якому є можливість дати правильну оцінку діянню і відокремити його від суміжних із ним дій. Елементи складу входять: об’єкт злочинів, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторони.
Об’єктивна сторона і об’єкт
Об’єктом злочинного діяння виступає здоров’я людини. Посягання на здоров’я може бути вироблено навіть з моменту пологів. Заподіяння тяжкого шкоди здоров’ю людини не виключає провину навіть у тому випадку, коли збиток був нанесений з попередньої згоди потерпілого.
Об’єктивна сторона в цьому випадку може бути у формі дії або бездіяльності. Найчастіше вона проявляється в формі дії з використанням різних предметів або зброї.
Тяжка шкода може бути заподіяна як фізичним, так і психічним шляхом. Останній випадок можливий, наприклад, при повідомленні людині неправдивої інформації, внаслідок якої особі заподіюється травма, тягне захворювання.
Для того щоб відповідальність настала, обов’язковою обставиною повинна служити причинний зв’язок, що виникає між діянням і наслідком.
Суб’єктивна сторона і суб’єкт
Заподіяння тяжкого шкоди здоров’ю в якості суб’єктивної сторони передбачає наявність вини. Аналізуючи злочин, можна зробити висновок – законодавець вдається до об’єднання необережного і навмисного злочинного діяння. Ці злочини в поєднанні один з одним утворюють дію зі специфічним змістом суб’єктивної сторони. Наслідки ставляться тільки в тому випадку, якщо вони були обумовлені вчиненням злочину.
Якщо дія носить матеріальний характер, тоді причиною буде вважатися саме діяння, а отриманий наслідок. Якщо діяння скоєно з усвідомленням небезпеки наслідків, у такому разі умисел буде прямим. Коли особа допускає настання наслідків, але ставиться до них з байдужістю, умисел буде вважатися непрямим.
Особливість злочину полягає в тому, що злочинець може прагнути до настання наслідків. У такому випадку скоєне діяння кваліфікується виходячи з результатів діяння.
Якщо з боку винного виходила загроза заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, але за певних обставин злочинець не зміг втілити її в життя, він буде відповідати конкретно за ту шкоду, на який був спрямований його умисел (в тому випадку, коли вдасться довести наявність умислу).
Суб’єктом злочину в цьому випадку буде осудна особа, якій виповнилось 14 років. Притягнення до відповідальності здійснюється саме тоді, коли виною охоплені всі обставини, які властиві скоєного злочину.
Елементи, необхідні для виникнення зобов’язань і відповідальності за заподіяну шкоду
Зобов’язання внаслідок заподіяння шкоди з’являються тільки при наявності умов:
- протиправність;
- причинного зв’язку;
- вини;
- шкоди.
Протиправність – це дії, які посягають на відносини, що охороняються кримінально-правовою нормою.
Протиправним може вважатися поведінка, якщо людина:
- порушує норму права;
- порушує суб’єктивні права особи;
Вина – це ставлення суб’єкта до здійснюваного небезпечного діяння, яке закріплено кримінальним законом. Елементами вини в цьому випадку будуть воля і свідомість, які своєю сукупністю утворюють зміст злочину. Таким чином, вина може характеризуватися вольовими і інтелектуальними аспектами.
Причинний зв’язок – зв’язок між наслідком і дією.
Зобов’язання внаслідок заподіяння шкоди настає лише за ті наслідки, які виникли в результаті вчинення злочинного діяння. Відповідальність не накладається, якщо наслідки виникли через дії третіх осіб або під впливом яких-небудь зовнішніх факторів.
Шкода – це умова, без якої неможливо настання відповідальності. Під словом “шкоду” розуміють:
- Тілесні ушкодження, а саме порушення цілісності органів або тканин.
- Патологічний стан, що виникає згодом застосування різних чинників зовнішнього впливу.
Відповідальність
Заподіяння тяжкого шкоди здоров’ю – стаття 111 КК РФ.
За вчинення діяння, яке закріплено в першій частині ст. 111, законодавець передбачає позбавлення волі:
При визначенні міри покарання суд, як правило, виходить із обтяжуючих, а також пом’якшуючих провину обставин.
