Закон Ярої – що це простими словами? Суть і текст закону

Аналоги пакету Ярий

У Європейському союзі в 2006 по 2014 рік діяла директива Європейської комісії, яка передбачає зберігання даних як мінімум протягом шести місяців. У 2014 році директива була скасована, а питання надалі регулювався національними урядами.

У Великобританії в 2014 році був схвалений закон, що зобов’язує операторів зберігати дані користувачів. Правда, незабаром акт був оскаржений в суді Європейського союзу. Експерти тоді підрахували, що вартість впровадження такого проекту складе близько 180 млн фунтів стерлінгів (це приблизно 15 трлн рублів). Однак найбільша телекомунікаційна компанія Сполученого Королівства (32 % ринку стільникових операторів) вважає, що в цю суму обійдуться нововведення тільки для неї однієї.

У Німеччині оператори повинні зберігати дані шість місяців, а в 2016 році уряд ввів положення, що знизили цей термін до десяти тижнів. Крім того, був значно скорочений перелік випадків, у яких силові структури можуть вимагати цю інформацію.

В Австралії оператори зберігають дані абонентів за останні два роки. При населенні в 23 млн чоловік це обійшлося в 400 млн австралійських доларів (18 трлн російських рублів), а операційні витрати склали за чотири долари на одного абонента в рік. Уряд компенсував витрати на впровадження нововведень і створення необхідної інфраструктури, але операційні витрати стягують з абонентів.

Скандально відомий співробітник спецслужб Едвард Сноуден в 2013 році передав журналістам інформацію про те, що Національне агентство безпеки Сполучених Штатів розробив інформаційну систему, що дозволяє зібрати будь-яку інформацію про абонентів по мережах електрозв’язку. Експерти стверджують, що щодня АНБ записувало понад 1,7 млрд розмов і повідомлень, а також робило близько п’яти мільярдів записів про місцезнаходження власників телефонів по всьому світу, а не тільки в самій Америці. Громадянам про це, звичайно, уряд не повідомляло.