Закон про захист прав продавця

Віктор Кузьмін

1 minute

Як відомо, у світі набагато більше споживачів, ніж виробників і продавців. Більшість росіян чули про закон, що захищає права. Але чи існує закон про захист прав продавця? Відповідь буде отримано в цій статті.

Існує ФЗ “ПРО захист прав продавця”?

Існує Федеральний закон, що міг би містити в собі чіткі відомості про права і свободи виробників, продавців і споживачів? На жаль, на даний момент в Російській Федерації подібний нормативний акт відсутній. Є лише невелика кількість законопроектів, частково зачіпають права продавців. З чим пов’язана така “дискримінація” представників сфери виробництва? В першу чергу з тим, що продавців сьогодні не так вже й багато. При цьому покупцем сьогодні є абсолютно кожен громадянин.

Що ж робити продавцям? Тут все залежить від обставин. Якщо ситуація складається по-справжньому конфліктна, однією із сторін якої є покупець, то самим оптимальним варіантом буде консультація з юристом або наймання адвоката. В інших же випадках варто звернути увагу на положення деяких нормативних актів, пов’язаних з споживачами. Всі ці положення зібрані в даній статті.

Правова основа

Як не дивно, але єдиним нормативним актом, що чітко регламентує права продавців, є Федеральний закон 1992 року “Про захист прав споживачів”. Саме там прописані основні вимоги до продавця, а також його обов’язки.

Захист прав продавця регламентує також Федеральний закон 2008 року, именующейся “Законом про захист прав юридичних і фізичних осіб при здійсненні держконтролю”. Третя глава даного нормативного акту говорить про права продавця при здійсненні державних перевірок.

Права продавця при здійсненні державних і регіональних перевірок

Що містить у собі третя глава ФЗ № 294? У статті 21 йдеться про такі види прав:

ознайомлення з результатами перевірок, а також можливість висловлювати незгоду з вказаними у складеному протоколі даними;
присутність при здійсненні заходів контрольного характеру, а також дача пояснень, пов’язаних з перевірочними роботами;
оскарження дій контролюючих осіб в адміністративному або судовому порядку;
отримання відшкодування від збитків, які були нанесені під час державних наглядових заходів.
подання з власної ініціативи всієї необхідної документації, запитуваної в рамках державної перевірки;
притягнення особи, уповноваженої при російському президенті щодо захисту підприємницьких прав і свобод у тому чи іншому суб’єкті Російської Федерації.

Варто звернути також увагу на статтю 22. Захист прав продавця тут регламентується у вигляді можливості вимагати відшкодування шкоди від державних або регіональних органів, влаштували перевірку. Можливо це в наступних випадках:

при наявності упущеної вигоди, тобто неодержаного доходу;
визначення чіткого розміру завданої шкоди.

Варто також зазначити, що суб’єкти Російської Федерації можуть встановлювати свої правила перевірок продавців.

Права та обов’язки продавця у сфері встановлення термінів

Варто, нарешті, звернути увагу на Федеральний закон “Про захист прав споживачів”. Права продавця тут регламентуються п’ятої статті – але тільки в області встановлення конкретних службових строків, терміну придатності того або іншого товару, а також гарантійних строків. Ось що тут закріплюється:

Виробник має право встановлювати конкретний термін служби того чи іншого продукту, що може бути реалізований споживачами. При цьому за всі недоліки, наявні на товар, а стало бути, сокращающими термін його служби, продавець (або виробник) несе відповідальність.
Виробник зобов’язаний задовольняти вимоги покупців під час дії гарантійного терміну того або іншого продукту.
Продавець має право встановлювати гарантійний термін товару в разі, якщо він не встановлений виробником.

Таким чином, закон “Про захист прав споживачів” вибудовує систему, при якій взаємна захист прав продавців і покупців допомагала б якісної реалізації товару. Доводять це положення і наступні статті.

Обов’язки і права продавця у сфері ремонту товарів

Стаття 6 законопроекту “Про захист прав споживачів” говорить, що виробник або продавець зобов’язані підтримувати якісне стан товару до самої її реалізації покупцю. Для цього, звичайно ж, необхідно періодично працювати з наявною продукцією. В роботу входить технічне обслуговування товару та його ремонт. Продавець або виготовлювач мають право відправляти товари в ремонтні або торгові організації, де з ними була б проведена повна або часткова робота.

Стаття сім того ж нормативного акту говорить про право споживача на безпеку послуги або продукту. Закон, таким чином, забезпечує якісне функціонування системи з реалізації продукції.

Інформація про продавця

Закон говорить, що виготовлювач, продавець або виконавець зобов’язані доносити до відома споживачів повну інформацію про себе. Сюди включаються і найменування організації, місце її знаходження, і режим її роботи. Індивідуальний підприємець, наприклад, зобов’язаний надати інформацію про власну державної реєстрації. Те ж саме стосується ліцензованих підприємств. Якщо покупець вимагатиме документ, що підтверджує акредитацію виробника, то прохання має бути негайно задоволена.

По суті, стаття 9 Федерального закону “Про захист прав споживачів” закріплює, таким чином, обов’язки продавців і виробників. Однак тут же спрацьовує певна система противаг, що дозволяє, таким чином, забезпечувати права продавців і виробників в іншій галузі.

Інформація про товар

Варто зазначити, що даний закон досить скупо розкриває основні права продавців. Тут вказані, скоріше, їх основні обов’язки і функції. Зокрема, стаття 10 говорить про обов’язки виробників і продавців надавати споживачеві всю необхідну інформацію про наявний товар. Які вимоги сюди входять? Ось що говорить закон:

товар обов’язково повинен містити найменування відповідного технічного регламенту;
на продукті повинні бути відомості про його споживчі властивості (простіше кажучи, повинен бути написаний склад);
повинна бути вказана ціна в рублях, а також умови придбання товару або послуги;
повинен бути присутнім термін придатності або придатності товару, а також багато інші відомості.

Виробник зобов’язаний зазначати на продукції всі перераховані вище відомості. Продавець має право змінювати інформацію, якщо знайде невідповідність або встановлювати її самостійно, якщо виробником необхідні відомості встановлені не були.

Стаття 11 говорить про режим роботи продавців. Згідно із законом керівники організацій, що займаються продажем побутового, торговельного або будь-якого іншого виду обслуговування, можуть встановлювати години роботи самостійно. В обов’язки продавця входить донесення цієї інформації до відома споживача.

Про відповідальність продавця

Захист прав споживачів від продавця фіксується у статті 13 Федерального закону “Про захист прав споживачів”. Проявляється це у вказівках на відповідальність виготовлювача, продавця або виконавця. Закон говорить про необхідність виплачувати покупцеві суму, що відповідає розміру моральної шкоди. Сплата неустойки тим не менш, не зможе звільнити продавця від обов’язків перед споживачем.

Продавець має право довести, що завдання шкоди покупцеві було завдано внаслідок непереборної сили, не пов’язаної з самим продавцем. В цьому випадку відповідальність знімається. Окремо варто відзначити і можливість продавця захищати свої права в ході судового розгляду.

Захист прав продавця при поверненні товару

Цивільний кодекс РФ, зокрема 486-я його стаття, що говорить про право продавця вимагати оплати відсотків за невиконання грошових зобов’язань покупцем. Мова йде про тих випадках, коли продавець вимагає повернення вартості товару в повному обсязі з-за несвоєчасної оплати продукту.

Споживачі нерідко зловживають можливістю повернення товару. Закон про захист прав продавців і споживачів давно врахував цей момент. Так, покупець може наміром завдати пошкодження продукту, вимагаючи повернути його вартість і сплатити моральний збиток. Продавець в цьому випадку має право на призначення спеціальної експертизи. Однак ціна досить висока, та й платити доведеться самому продавцю. Тоді можна звернути увагу на наступні вимоги, що встановлюються законом до обміну або повернення товару:

обмін заборонений при перевищенні 14-денний строку здійснення покупки;
неможливим видається обмін, коли покупець хоче обміняти продукт нетоварного вигляду;
у споживача не залишилося чека;
покупець повертає товар, відсутній в списку повернення товарів.

Продавець або виготовлювач має повне право відмовити покупцеві в обмін або повернення вартості товару за наявності хоча б однієї з перелічених вимог.

Інші права продавців і виконавців

Захист прав продавця від покупця може проявлятися в різних формах. Так, варто звернути увагу на статтю 36 ФЗ № 2300-1, визначає обов’язки виробника в сфері своєчасного інформування споживачів. Якщо продавець або виготовлювач не мають можливості завершити роботу з виробництва товару або надання послуги в потрібний термін, то почнеться громадянська відповідальність з повним відшкодуванням збитків. Продавець, таким чином, має право на перенесення роботи, але тільки у відповідності з розумними строками.

Діє тут і зворотна ситуація. Так, споживач може встановлювати терміни роботи, що є найзручнішими для виконавця. Виконавець має право попередити споживача про можливу зміну якості послуг. Якщо споживач не вносить ніяких змін, то виконавець, продавець або виробник можуть відмовитися від виконання договору і зажадати відшкодування збитків.