Закон Про нотаріат: опис, особливості, зміни і законодавство

Що являє собою нотаріальна діяльність? Закон України про нотаріат буде розібраний в цій статті.

Поняття нотаріату

Український нотаріат являє собою розгалужену систему, що включає в себе певні органи та різних посадових осіб. На нотаріальну систему покладені певні обов’язки – так звані нотаріальні дії.

Приватні або державні нотаріуси зобов’язані спеціальним чином оформляти документи, які згодом будуть мати однакову юридичну силу. Варто також відзначити, що в багатьох українських населених пунктах нотаріальних контор просто немає. Закон про нотаріат у цьому випадку передбачає покладання певних функцій на деяких посадових осіб виконавчої влади, або ж з Ради народних депутатів.

Українські нотаріальні контори можуть діяти і за територією Української держави, але лише на території консульств або дипломатичних представництв.

Права та обов’язки нотаріуса

Нотаріус – це спеціальне посадова особа, що представляє, по суті, весь нотаріальний відділ. Закон про нотаріат (Закон України № 3425-XII) виділяє окремі обов’язки та права фахівців з нотаріальному справі. Ось які права тут варто виділити:

  • право вимагати від різного роду підприємств, організацій і установ всі необхідні довідки та документи, потрібні для здійснення нотаріальної діяльності;
  • право отримувати плату за надання послуг правового характеру;
  • право складання проектів заяв та угод, копій документів та виписок.

Необхідно позначити основні обов’язки нотаріусів. Тут, зокрема, варто відзначити:

  • необхідність якісно здійснювати свою трудову діяльність;
  • обов’язок надавати посильну допомогу громадянам і організаціям у здійсненні законних прав та інтересів;
  • необхідність зберігати в таємниці інформацію, одержувану шляхом вчинення нотаріальних дій;
  • необхідність дбайливого ставлення до нотаріальних документів та довідок;
  • обов’язок своєчасно підтверджувати або підвищувати свою кваліфікацію.

Про нотаріальної таємниці

Закон про нотаріат закріплює поняття так званої “нотаріальної таємниці”. Що це таке? Українське законодавство розглядає представлене поняття як певну сукупність відомостей, отриманих під час виконання нотаріусами своїх посадових обов’язків. Сюди можуть відноситися різного роду дані про особистості, про майно, про права чи обов’язки і т. д.

Стаття 1 українського закону про нотаріат закріплює необхідність якісно зберігати таємницю. У разі ж порушення на певних посадових осіб може бути покладена кримінальна відповідальність. Варто також відзначити, що обов’язок зберігати нотаріальну таємницю покладається також на осіб, яким-небудь чином про цю таємницю дізналися.

При цьому особливо важливим є пункт розглянутого законопроекту, в якому йдеться про необхідність розкрити нотаріальну таємницю державним органом. Потрібно це, правда, тільки в певних випадках: наприклад, коли таємниця містить в собі інформацію про злочинні або протизаконних діях.

Державні нотаріальні контори

Український закон про нотаріат регламентує створення і ліквідацію різних нотаріальних компаній Міністерством Юстиції на Україні, головним юстиционным управлінням в містах Криму, а також управліннями юстиції в містах федерального значення: Севастополі та Києві.

Будь нотаріат є юридичною особою. Очолює цей орган спеціальний завідувач, який має кваліфікаційне свідоцтво. Призначення на посаду головного державного нотаріуса, а також його завідувача провадиться Головним управлінням юстиції.

Всі нотаріальні роботи на території української держави повинні оплачуватися владою. Стаття 19 розглянутого законопроекту прописує, що необхідно своєчасно встановлювати певну державну мито для нотаріату. Стаття 20 говорить про зміст нотаріату за рахунок державного бюджету.

Повноваження нотаріату

Український закон про нотаріат закріплює положення про те, що державні нотаріальні органи уповноважені здійснювати певні функції та обов’язки. Зокрема, тут варто виділити наступні моменти:

  • посвідчення правочинів, заповітів, доручень, договорів тощо;
  • застосування заходів по охороні майна, що передається у спадок;
  • видача свідоцтв про спадковому праві;
  • видача договорів і свідоцтв про власність подружжя;
  • оформлення договорів про купівлю житла;
  • накладення заборон на продаж, передачу або відчуження видів власності – рухомої або нерухомої;
  • оформлення і видача документів про вірності перекладу будь-яких офіційних паперів;
  • посвідчення про те, що той чи інший громадянин перебуває в живих;
  • зберігання документації і деякі інші повноваження.

Варто також зазначити, що законом України на нотариаты можуть бути покладені й інші функції чи обов’язки.

Місце і строки вчинення нотаріальних дій

Що говорить про місця і терміни здійснення всіх необхідних нотаріальних дій закон України про нотаріат? Законодавство регламентує, що всі свої функції нотаріуси можуть здійснювати тільки в межах нотаріальних контор, в архівах, органах місцевого самоврядування або у спеціально обладнаних приміщеннях.

А що можна сказати про терміни? Фахівці можуть приступити до нотаріальних дій тільки після внесення відповідної плати – закріплює закон про нотаріат. Всі закони України, так чи інакше зачіпають тему нотаріальної діяльності, повідомляють про максимальному терміні робіт. Складає він один місяць. Необхідно також зазначити, що здійснення своєї трудової діяльності нотаріусами може бути відсунуто за строками, якщо якісь документи потрібно надіслати на спеціальну експертизу.

У разі ж, якщо нотаріат допускає явні порушення у своїй роботі, громадяни України здатні звернутися з відповідною скаргою в судові інстанції.

Про відмову у вчиненні нотаріальних дій

Ще проект закону про нотаріат містив у собі основні положення, відповідно до яких нотаріуси можуть відмовити громадянам у здійсненні своїх функцій. Цей же закон подібні положення уточнив і оформив. Що саме тут можна виділити:

  • вчинення дій, які просить здійснити за допомогою нотаріуса той чи інший громадянин, суперечить чинному українському законодавству;
  • не надаються всі необхідні для вчинення нотаріальних дій документи і довідки;
  • нотаріальні роботи повинні здійснюватися іншим нотаріусом;
  • нотаріус бачить сумніви в діях громадянина: він не до кінця усвідомлює важливість своїх вчинків або зовсім діє під насильницьким впливом;
  • до нотаріуса звертається недієздатна особа;
  • фізична або юридична особа, яка звертається до нотаріат, не вносить плату за вчинення тих чи дій;
  • юридична особа, подаючи прохання про вчинення тих чи інших нотаріальних дій, що явно суперечить своїм принципам діяльності або статуту.

Таким чином, досить велика кількість правил і умов закріплює закон України про нотаріат. Коментарі до тих чи інших умов можна знайти в спеціальних посібниках або в інтернеті.

Посвідчення угод

П’ята глава розглянутого законопроекту про нотаріат закріплює основні положення про грамотному посвідченні угод. Так, стаття 54 встановлює, що нотариаты повинні діяти у відповідності з обов’язкової нотаріальної форми. Що вона собою являє? Це спеціально закріплена норма, відповідно до якої повинні діяти всі нотаріуси. Відходження від цієї норми спричинить за собою невірного оформлення документів, а стало бути, і визнання угоди недійсною.

Які угоди повинні вчиняти всі нотаріальні відділи? Законопроект регламентує наступні моменти:

  • угоди про заставі або відчуження власності;
  • заповіту;
  • домовленості, а також документи про припинення дії домовленостей і деякі інші папери, що підлягають посвідченню.

Якщо говорити про внесення змін у закон України про нотаріат, то порядок оформлення, загальне число угод, а також правила будуть постійно змінюватися.

Іноземне законодавство в українському нотаріаті

Закон України про нотаріат закріплює можливість застосування іноземного права або міжнародних договорів. Можливо все це лише у разі відсутності суперечностей з українським законодавством. Які саме випадки застосування іноземного права тут можна виділити?Ось що регламентує четвертий розділ розглянутого законопроекту:

  • передача українського майна іноземному громадянину, і навпаки;
  • прийняття та оформлення іноземній документації;
  • обмін досвідом українських нотаріальних компаній з іноземними юстиционными органами;
  • набір необхідних для ведення справи доказів, що надаються іноземними державами;
  • пріоритет міжнародних договорів перед українським законодавством.