Захист авторських прав та інтелектуальної власності. Цивільний кодекс Російської Федерації

Людські стосунки завжди представляли собою складну ієрархічну структуру. У різні часи люди виявляли нові елементи цієї системи. Однак історії відомі моменти, коли люди не виділяли суспільні відносини як якийсь особливий, важливий об’єкт. Їх вивчення просто не приділялося потрібну кількість уваги. Це негативне явище призвело до того, що багато питань специфіки суспільних відносин довгий час не розкривалися. А адже в них таїлися секрети державного управління і стратегії побудови грамотного соціуму, який був би справжньою опорою для держави.

Тим не менше римські вчені розробили таку своєрідну науку, як право. Спочатку суть суспільних відносин у ній не розглядалася. Римське право являло собою лише систему правил, якими регулювалися ті чи інші питання. Однак в процесі подальшого розвитку юриспруденції було виявлено, що регулюються правом не окремі питання, а окремі види суспільних відносин. В даному випадку ми говоримо про стосунки захисту, користування, управління, праці і т. п.

З того моменту, коли ці прописні істини стали враховуватися і теоретично осмислюватися, почався розвиток галузей права в тому вигляді, в якому ми звикли його бачити. На сьогоднішній день деякі сукупності правовідносин викликають досить великий інтерес як у науковців, так і юристів-практиків. Вони мають свою специфіку, але також їх захист здійснюється в спеціальному порядку. Одними з таких є авторські та інші права інтелектуальної власності у цивільному праві, про яких піде мова далі в статті.

Цивільне право – особливість галузі

Захист авторських прав та інших прав інтелектуальної власності, безумовно, має свою специфіку. Однак перед її розглядом потрібно розібратися в особливостях цивільної галузі, тому що саме в її структуру входить спектр представлених суспільних відносин. Цей факт явно видно, якщо розглянути хоча б поняття цивільної галузі. Відповідно до теоретичних напрацювань у цій сфері, цивільне право – це сукупність правових норма, якими регулюються відносини майнового характеру, а також всі безпосередньо пов’язані з ними особисті відносини немайнового характеру. Крім того, існує маса принципів, на основі яких громадянська галузь і її сукупні інститути будуються.

Галузеві принципи

Дію абсолютно всіх цивільно-правових інститутів безпосередньо залежить від принципів цієї сфери регулювання. У тому числі захист авторських прав, так само як і інші механізми, здійснюється лише на основі існуючих вихідних положень цивільного юридичної техніки. Вчені на певних етапах свого вивчення виділяють різні принципи галузі, проте існує ряд найбільш класичних, які існували практично з моменту появи вітчизняного цивільного права. До них відносяться наступні принципи:

  • Рівноправності суб’єктів.
  • Свободи договірних правовідносин.
  • Недоторканності об’єктів власності і права власності.
  • Превалювання диспозитивного методу регулювання відносин.
  • Свободи цивільних відносин від впливу державної влади.
  • Вільного переміщення будь-яких товарів, які не заборонені законом.

Таким чином, представлені вище принципи дають можливість представити вже на цьому етапі особливості галузі в цілому та її окремих інститутів.

Поняття авторського права

Раніше вже було зазначено, що цивільне право досить тісно пов’язане з авторським, яке, в свою чергу, є інститутом першого елемента. Крім того, дана зв’язок проявляється не тільки в структурній ієрархії. Наприклад, цивільне законодавство регулює безліч питань інституту авторських правомочностей. Враховуючи всі вищеперелічені особливості, можна зробити висновок, що авторське право – це сукупність правових норм громадянської спрямованості, які мають свою регуляционную специфіку. Тобто вони об’єднано в межах одного інституту, і регулюють відносини пов’язані з використання літературних, наукових, а також творів мистецтва. Іншими словами, інститут контролює результати будь-якої творчої діяльності. При цьому цивільне законодавство регулює питання, пов’язані із захистом і реєстрацією авторських прав.

Слід зазначити, що деякі вчені стверджують, ніби авторське право є галуззю, а не інститутом. У підтримку своїм аргументам вони висувають факт існування великої кількості норм цієї регулятивної специфіки. Хоч це твердження і має раціональний підтекст, довести його досить проблематично чинності вже описаної вище неподільності цивільного та авторського права та ієрархічної підпорядкованості.

Суб’єкти інституту

Право на захист авторських прав мають, як ми розуміємо, лише суб’єкти даного інституту. Якщо проаналізувати момент виникнення авторського права, то початковим, вихідним суб’єктом у багатьох випадках є фізична особа – автор. Адже саме він безпосередньо створює шляхом творчої праці об’єкт або ж інтелектуальну власність, якщо говорити науковою мовою. Суб’єкту авторського права належить пакет різноманітних правочинів, мова про яких піде далі в статті.

Крім уже згаданого суб’єкта, відношення до авторства також мають інші особи. Як правило, суб’єктом завжди є той, у кого є виключні права на створений твір, що перейшло до них від первісного автора. До таких можна зарахувати наступні:

  • підприємства, які придбали виключне право;
  • роботодавців, на яких автор твору трудиться на законних підставах;
  • замовників, якщо твір створюється за договором замовлення;
  • спадкоємців автора.

Всі представлені суб’єкти наділені правомочностями, які оточуючі не повинні порушувати.

Права автора та інших суб’єктів

Усі без винятку суб’єкти авторського права мають спектр певних правочинів. З їх допомогою можна визначити коло можливих дій по відношенню до об’єкта авторського права, а також ступінь його захищеності. До подібних правомочиям можна віднести наступні:

  • Особисті немайнові права, тобто право дозволяти і забороняти використання об’єкта, оприлюднити свій твір або використовувати його особисто.
  • Виключне право на твори включає в себе можливість використовувати існуючий твір у будь-якій можливій формі, яка не заборонена законом. Наприклад, відтворювати твір, поширювати, привселюдно показувати, імпортувати, практично реалізувати або продавати з метою отримання прибутку.
  • Право на захист є найбільш специфічним правочином авторського інституту взагалі, тому що його реалізація відбувається лише після настання певного юридичного факту – цивільного делікту, тобто безпосереднього порушення авторського права.
  • Враховуючи представлені особливості, можна зробити висновок, що правовий захист авторського права, реалізується у специфічному порядку і має свої особливості, які будуть зазначені далі в статті.

    Для чого потрібна захист авторських прав?

    Захист інтелектуальних авторських прав почала активно вивчатися на території сучасної Російської Федерації відносно недавно. Звичайно, раніше вчені намагалися пролити світло на це питання, однак у часи СРСР особливої потреби в індивідуалізації не було. З розвитком ринкової економіки авторські права стали реальним об’єктом постійного порушення. В даному випадку західний ринок в цьому питанні діє жорстко. Якщо звернути увагу на те, як відбувається захист авторських прав в інтернеті за кордоном і в РФ, то можна наочно уявити масштаби порушень. Наприклад, сайти, на яких порушуються права авторів, в європейських країнах просто блокують. У той же час на території Російської Федерації такі сайти люди створюють без особливої побоювання! Тим не менш, в останні роки переслідування порушників авторських прав придбало певну динаміку.

    Слід зазначити, що багато людей задаються питанням: для чого їм захищати свої авторські права? Які завдання реалізуються таким охоронним способом? Відповіддю на це питання служать два основних аспекти, а саме:

  • Перш за все, захист авторських прав – це доказ виробленої творчої діяльності.
  • Додатково до цього, захист дозволяє закріпити на певну кількість часу пріоритет по володінню об’єкта авторського права.
  • На сьогоднішній день в юридичній галузі розвинене колосальну кількість способів захисту авторських правомочностей.

    Порушення авторського права

    Захист прав власності авторського права завжди здійснюється лише за наявності головного обумовлює юридичного факту порушення. Якщо його немає, то і реалізувати якісь охоронні заходи не можна. По своїй суті, є порушенням авторського права – це правопорушення, суть якого полягає у використанні об’єктів авторської власності без належного на те дозволу титульного суб’єкта. Існує два основних способи порушення авторських прав, а саме:

    • незаконне копіювання та розповсюдження;
    • плагіат.

    В даному випадку суть порушень принципово різна. У першому варіанті зловмисник використовує вже існуючий об’єкт і незаконно розповсюджує його або ж копіює. Другий приклад порушення передбачає привласнення об’єкта авторського права. У більшій частині випадків представлені порушення наносять матеріальні збитки автору або правовласнику, тому що незаконний контент має більш низьку ціну, а продажі ведуться в великих кількостях. Таким чином, у багатьох державах, і в тому числі в РФ, видаються спеціальні законодавчі акти для створення нормативної охорони авторського права. На території вітчизни таким є закон «Про захист авторських прав».

    Способи захисту авторських прав

    На сьогоднішній день розроблені різні способи захисту авторських прав. Всі вони мають свою специфіку і надають різний рівень захищеності. Найбільш поширеними і ефективними способами захисту на сьогоднішній день є нотаріальне посвідчення, реєстрація авторських прав, а також реєстрація творів. Досить специфічним видом захисту є використання технічних засобів. Всі представлені методи використовуються у міру потреби для тих чи інших об’єктів.

    Реєстрація авторських прав і творів

    Сьогодні в Російській Федерації не існує офіційної процедури реєстрації прав авторів, крім правочинів на комп’ютерні програми. Проте стаття 1259 Цивільного кодексу РФ свідчить, що для виникнення режиму охорони тих чи інших правочинів, необхідно здійснити їх реєстрацію. Як правило, під реєстрацією саме права мають на увазі реєстрацію конкретного продукту творчої діяльності. Тобто окремі організації фіксують авторство людини по відношенню до того або іншого об’єкту права.

    Нотаріальне посвідчення

    Багато об’єкти авторського права, виражені в друкованій формі, як правило, захищаються за допомогою нотаріального посвідчення. Цей спосіб захисту може бути використаний також для об’єктів, закріплених на компакт-дисках, проте це буде куди складніше. Перевагою даного способу є той факт, що при порушенні автору або ж правовласнику не потрібно доводити наявність титульних правочинів, так як вони підтверджені посвідченням нотаріуса. Слід зазначити, що реєстрація авторських прав і нотаріальне посвідчення – це досить схожі між собою способи. Проте їх суть принципово відрізняється в процесі реалізації охоронних заходів по відношенню до об’єкта.

    Технічні засоби захисту

    Захист авторських прав в інтернеті реалізується зазвичай з використанням спеціальних технічних засобів. Вони являють собою сукупність програмного забезпечення, яке обмежує або ж істотно ускладнює будь-які дії із захищеними даними в електронній формі. Інша корисна особливість таких програм у тому, що вони дозволяють відслідковувати будь-які незаконні дії з охоронюваними даними. Такі методи контролю доступу стали активно використовуватися авторами і правовласниками з моменту розвитку інтернету і комп’ютерів. На сьогоднішній день без них практично неможливо було б боротися з «піратством» і іншими видами порушень авторських прав. Технічні способи захисту також допомагають зберегти і примножити прибуток авторам і правовласникам. На сьогоднішній день технічні засоби активно використовуються у США, Російській Федерації, Європі і деяких країнах Азії, таких як КНР і Японія.

    Отже, у статті ми спробували пояснити, що таке захист авторських прав. Було представлено детальний опис цього інституту, а також способів його реалізації. На закінчення слід зазначити, що питання авторства в сучасному світі досить часто виникає. Тому його необхідно забезпечувати захист найкращим чином, щоб творчі люди могли заробляти своїми творами.