Юридична підстава кримінальної відповідальності
Підстави та межі кримінальної відповідальності, як і будь-який інший, обумовлюються взаємодією трьох головних елементів людського буття. Їх взаємозв’язок забезпечує потрійний соціальну і моральну корекцію особистості. Цей комплекс включає в себе власну вольову регуляцію, вплив суспільства та вплив державних приписів. Розглянемо, що собою являє кримінальна відповідальність. Підстава і види її також будуть описані в статті.
Загальні відомості
Кримінальна відповідальність має місце в сфері відповідних правовідносин. В рамках цієї області між людьми встановлюється певна соціальна зв’язок. Одним з найважливіших її ознак виступає специфічна обов’язок взаємодіючих суб’єктів дотримуватися строго певну поведінку. Кримінально-правові приписи органічно поєднуються з встановленими загальнообов’язковими соціальними нормами.
Об’єктивна сторона
Кримінальна відповідальність повинна розглядатися як з боку спонукального мотиву поведінки, так і в плані заходів необхідного від суб’єкта поведінки. Іншими словами, вона виступає в якості форми соціально-правового контролю в рамках співвідношення можливого і належного, необхідності і вільної волі. У зв’язку з цим їй належить центральне місце в кримінально-правовому механізмі регулювання. Об’єктивна її бік полягає в тому, що загальнообов’язкове вимога, яке закріплено у відповідній нормі, обумовлюється чинними законами соціального життя людей. Так кримінальне право стимулює, заохочує відповідальну поведінку суб’єктів у суспільних відносинах. Розглядаючи категорію з даної позиції, необхідно зазначити, що дану середу не можна вважати чимось зовнішнім відносно особистості людини. Вона виступає як цілісного соціально-правового явища, заснованого на моральному початку.
Суб’єктивна сторона
Вона виражається в тому, що кримінально-правові приписи, обумовлені суспільними взаємодіями, переломлюються в психології і свідомості людей, в засвоєнні норм і вироблення позитивної соціальної мотивації. Регулювання, таким чином, включає в себе волю і свідомість індивіда, що вступає з іншим спілкування. Воно, в свою чергу, неможлива без зазначених елементів. При відсутності свідомості і волі, можуть виникати тільки імпульсивні і інстинктивні контакти, за допомогою яких сформувати систему відносин неможливо. Іншими словами, характеристика суті взаємодій між індивідами в межах кримінально-правової сфери в чималому ступені буде залежати від орієнтації особистості у світі суспільних цінностей, які охороняються відповідними законами, здібностей і можливостей людей до виборчого поведінки щодо них.
Філософський аспект проблеми
Загальні підстави кримінальної відповідальності розглядаються з двох сторін. Першим вступає філософський аспект проблеми. Він полягає в тому, що підстави застосування кримінальної відповідальності мають місце тільки тоді, коли в суб’єкта була в конкретній ситуації свобода вибору своєї поведінки. Це значить, що він міг поступити так, як вимагає закон, але проігнорував цю можливість, порушивши розпорядження. В даному випадку виникає питання про ступінь свободи людини у виборі. Думки з цього приводу розділилися на три напрями.
Прихильники першого вважають, що людина знаходиться в жорсткій владі зовнішніх обставин. Вони зумовлюють поведінку індивіда, змушують вчинити так, а не інакше. Прихильники іншого погляду розглядають проблему з протилежного боку. На їхню думку, людська поведінка ніколи нічим не обумовлюється. Індивід скрізь і завжди може вести себе так, як йому хочеться. Прихильники третього напрямку заперечують индетерминистические і фаталістичні погляди, називаючи їх ненауковими. Вони визнають детермінізм – причинний зв’язок волі і свідомості, поведінки людини, оточуючих його умов, соціального досвіду, потреб. Індивід не може не залежати від зовнішніх факторів – природних і соціальних процесів. Однак цей феномен не виключає можливості вибору того чи іншого варіанту поведінки в тій або іншій ситуації.
Юридична підстава кримінальної відповідальності
Цей аспект проблеми полягає у визначенні конкретних дій і умов, при яких виникають негативні для винного суб’єкта наслідки. У ст. 8 КК встановлено визначальні категорії. Згідно з нормою, підставою кримінальної відповідальності є діяння, в якому присутні всі ознаки, за якими визначається склад злочину, встановленого КК. Це положення дозволяє зробити кілька висновків. Перший полягає в тому, що достатнім і єдиним підставою кримінальної відповідальності є наявність складу злочину у вчиненому діянні. Ця категорія не розкрита ні в одному КК. Однак склад злочину як роз’яснює поняття кримінально-правова теорія.
В якості нього, зокрема, виступає комплекс суб’єктивних і об’єктивних ознак, які описують небезпечне діяння – злочин. У КК встановлюються конкретні моделі поведінки, які потрапляють під дію норм. За допомогою об’єктивних ознак ілюструються суспільні відносини, які охороняє кримінальне право, безпосередньо саме діяння, а також його наслідки. Суб’єктивні критерії служать для опису вини, мети, мотиву злочину, а також вимог, яким повинен відповідати людина, яка його вчиняє.
Важливий момент
Склад злочину може бути присутнім тільки в діянні. Це означає, що не будуть виступати як підстави кримінальної відповідальності думки, світогляд, погляди, переконання, якими б вони не були за умови, що вони виражені в будь-якій формі, крім дій. Тільки при їх здійсненні можуть виникнути передбачені в нормах наслідки для суб’єкта.
Суспільна небезпека
Ця категорія також виступає як невід’ємний елемент підстави кримінальної відповідальності. Іншими словами, суб’єкт повинен порушити суспільні відносини або створювати загрозу для цього. У ст. 8 немає вказівок на соціальну небезпеку діяння. Тим не менш необхідність наявності цієї ознаки випливає з інших статей Кодексу. Так, 2 ст. говорить про те, що КК встановлює, які небезпечні для держави, суспільства, особистості діяння вважаються злочинами. В 5 ст. згадується наявність вини. Її встановлення для конкретного небезпечного діяння і певних негативних наслідків для особи, що вчинила його, виступає в якості підстави покарання. Кримінальна відповідальність, таким чином, виявляє свою суб’єктивну і об’єктивну сторону.
Специфіка діяння
Слід відзначити один нюанс. Якщо Кодекс встановив, що діяння злочинно, це не означає, що він наділив його небезпекою для суспільства. В даному випадку все навпаки. Діяння тому і визнається злочином, що незалежно від волі законодавця вже має небезпекою для соціуму. Завдання нормотворца при цьому полягає в тому, щоб, виявивши цю загрозу, знайти найбільш результативний спосіб боротьби з нею. Якщо відсутня суспільна небезпека, то і немає складу злочину і, отже, підстави притягнення до кримінальної відповідальності. Про це прямо говорить ст. 14, ч. 2 КК. На це вказують і інші норми Кодексу, в яких визначаються обставини, що виключають злочинне діяння.
Встановлення підстави кримінальної відповідальності в РФ
Для виявлення обставин, за яких для вчинила діяння суб’єкта можуть настати негативні наслідки, необхідно порівняти його дію з описаним в КК. У разі якщо вони співпадуть, то в поведінці особи є склад злочину і, отже, підстава кримінальної відповідальності. Разом з цим, якщо поведінка суб’єкта, навіть володіючи небезпекою для суспільства, не має якого-небудь ознаки, присутнього в КК, то воно не може спричинити негативні наслідки для цієї особи. Наприклад, у Кодексі не визнається злочином сприяння або підбурювання до самогубства, незважаючи на наявність загрози для соціуму. Оскільки підстава кримінальної відповідальності в таких ситуаціях відсутній, то негативних наслідків для людини, що вчинила діяння, не настає. У ст. 3, 2 ч. заборонено використання законодавчої норми за аналогією. Разом з цим закон передбачає підстави кримінальної відповідальності співучасників – осіб, безпосередньо задіяних у вчиненні діяння або спроби.
Умови настання наслідків
Підстава кримінальної відповідальності виникає з моменту вчинення діяння, зізнався як небезпечне для суспільства. Однак для покладання її на якого-небудь конкретного суб’єкта повинен бути відповідний документ. В якості нього виступає судовий вирок, що вступив у дію. Такий документ вважається підставою для реалізації відповідальності.
Рівність перед законом
Цей принцип сформульовано в ст. 4 КК. Згідно йому, кримінальна відповідальність в рівній мірі наступає для осіб, які вчинили злочин, незалежно від їх раси, статі, мови, національності, посадового і майнового статусу, походження, переконань, приналежність до громадським об’єднанням та інших обставин. Ця норма відображає конституційне положення про рівність громадян перед судом і законом. Отже, жодна обставина не може поставити особу в погіршена або привілейоване становище.
Справедливість
За ст. 6, ч. 2 КК жоден суб’єкт не може залучатися до відповідальності двічі за одне діяння. Цей принцип зафіксовано і в Конституції. Заборонено за одне і те ж діяння залучати особа двічі лише до кримінальної відповідальності. Однак норми КК можуть використовуватися в поєднанні з положеннями інших Кодексів. Наприклад, суд виніс обвинувальний вирок, за яким до суб’єкта будуть застосовані заходи кримінального примусу, а разом з цим постановив стягнути з винного матеріальний збиток, який був заподіяний злочином.
Форми та механізм реалізації
Застосування відповідальності вважається досить динамічним і складним процесом. Він протікає не самостійно – в ньому діють особливі засоби, з допомогою яких, власне, формуються головні складові механізму реалізації. До них, зокрема, відносять:
Класифікація норм
Теорія поділяє їх на охоронні та регулятивні. Така класифікація ілюструє суспільну спрямованість і правову природу норм. З одного боку, вони виступають як регулятор соціальних взаємодій, а з іншого – як інструменту захисту існуючих відносин за допомогою заходів державного примусу. Позитивна функція полягає в тому, що кримінальні норми забезпечують впорядкована поведінка суб’єктів у різних сферах життя, стимулюють вчинення ними правомірних дій, відповідних громадських, індивідуальних і державним інтересам. Ця задача реалізується шляхом покладання на осіб обов’язку утримуватися від тих чи інших порушень встановлених вимог, присутніх в законі. Охоронна функція норм полягає в захисті суспільних відносин шляхом використання кримінальної відповідальності і покарань.
Механізм дії
Норма починає впливати на поведінку та свідомість громадян з моменту її прийняття і вступу в дію. Вплив здійснюється за двома напрямами:
У першому напрямку приписи впливають на поведінку людей своєї диспозицією. При цьому в мотивації правомірної поведінки важлива функція санкції. Загроза, яка в ній міститься, може утримувати суб’єкта в рамках приписів закону. З формальної позиції дане поведінка визнається також правомірним, незалежно від мотивів, за якими дотримується заборона. Норми другого рівня реалізуються при порушенні приписів. Це означає, що в першому напрямку вимога “не спрацювало”. З цього випливає виконання встановленої загрози застосування санкцій – кримінальної відповідальності і покарань.
Виникнення правовідносини
Кримінальну взаємодія формується між суб’єктом, який порушив приписи, та державою, в особі якого виступає орган дізнання, прокурор, слідчий, суд. Особа, яким було вчинено злочин, зобов’язана внаслідок своїх дій зазнати встановлені заходи впливу, які закон пов’язує з його поведінкою. Підстава кримінальної відповідальності, передбачене в нормах, що дозволяє використовувати санкції. Правовідносини завжди є наслідком правового факту. Для охоронного взаємодії в якості нього виступає злочин. З моменту вчинення діяння з’являються певні обов’язки та права.
Деякі автори пов’язують виникнення правовідносин з діями процесуального характеру. До них, зокрема, відносять залучення громадянина в якості підозрюваного, винесення вироку, порушення справи. Однак даний підхід вважається недостатньо обґрунтованим. Виникнення кримінально-правового відносини – це об’єктивне явище. На його існування не впливає суб’єктивний чинник, що виражається в дії посадових осіб. Настання юридичних фактів, вичерпних кримінальну відповідальність, вказують на повну реалізацію обов’язків і прав суб’єктів. Подальше існування правовідносини буде безпредметною. Початковий і завершальний його моменти, таким чином, встановлюють і межі, в яких реалізуються різні аспекти кримінальної відповідальності.
