Які країни входять до складу ОПЕК?

Кожна людина чудово знає про існування нафти і продуктів, вироблених на її основі. При цьому навіть школяр обізнаний про те, що видобуток чорного золота здійснюється із земних надр. На всій планеті, як показує реальність, не так вже й багато держав, на території яких добувають нафту. Більшість з них називають країнами, що входять до складу ОПЕК. Їх ми і розглянемо в даній статті.

Основна інформація

Отже, перш ніж розкрити тему, спочатку з’ясуємо, що ж таке взагалі ОПЕК. Ця абревіатура у перекладі з англійської мови означає “організація країн-експортерів нафти”. По суті, це всесвітній картель, основною метою створення якого було врегулювання видобутку нафти, а також контроль її ціни.

Ключові моменти

Країни, які входять до складу ОПЕК, в даний момент часу контролюють близько двох третин всіх світових запасів нафти. На держави цієї організації доводиться в межах 40% усього світового видобутку чорного золота. Варто відзначити, що пік нафти в епоху сучасності не пройшли Канада і ОПЕК, склад країн якій буде наведено нижче. У свою чергу Російська Федерація нафтової пік пройшла ще в далекому від нас вже 1988 році. Склад ОПЕК тоді спочатку дещо відрізнявся від нинішнього. Сама організація була сформована під час Багдадської конференції, яка пройшла з 10 по 14 вересня 1960 року. Початковими членами новоствореної структури були такі держави, як Кувейт, Ірак, Іран, Саудівська Аравія і Венесуела. До речі, саме остання була ініціатором створення картелю.

Цікавий факт. Великобританія, Оман, Норвегія, Мексика, Бруней і навіть не існуючий нині Радянський Союз ніколи не входили до складу ОПЕК.

Історична довідка

До моменту, коли сформувався перший складу ОПЕК, світовий ринок мав суттєві надлишки пропонованої на продаж нафти. Цей надлишок сформувався багато в чому завдяки тому, що розпочалася активна розробка просто колосальних нафтових джерел на Близькому Сході. Також на світову арену активно вийшов Радянський Союз, який за період з 1955 по 1960 рік подвоїв обсяги витягається з надр землі чорного золота. Таке положення справ привело до значного збільшення конкуренції на світовому ринку, що цілком логічно забезпечило постійне зниження цін.

Зауважимо, що в той період світовий нафтовий ринок повністю контролювався сім’ю транснаціональними корпораціями, які працювали у фінансових інтересах виключно західних держав. Для чіткої координації справ зазначені компанії створено Міжнародний нафтовий картель, який і тримав ціни на нафту в межах 1,5-3 американських доларів за барель.

Таким чином, створення ОПЕК було в першу чергу грунтується на тому, щоб провідні експортери нафти змогли максимально ефективно скоординувати свої дії щодо запобігання зменшення світових цін на нафтові продукти. Ну а оскільки в епоху 1960-х світовий ринок був насичений нафтою, то і першочерговим завданням ОПЕК було узгодження обмежень з нафтовидобутку з метою стабілізації цін.

Передумови

Перш,ніж з’ясувати, які країни входять до складу ОПЕК, вкажемо на той факт, що перші ознаки створення цієї організації проявилися ще в 1930 роках, коли на Близькому Сході почали розробляти нафтові родовища. Практично першим в списку нафтоносних джерел виявився Багдад. У 1934 році промисловий видобуток стартувала в Бахрейні, у 1936 році в Кувейті, в 1938-му – в Саудівській Аравії, а після Другої світової війни – і в інших державах.

У зв’язку з тим, що ці держави не мали власних фінансових та людських ресурсів для видобутку нафти, для розробки надр були залучені іноземці. Попереду всіх у цьому питанні виявилися п’ять американських компаній: “Ексон Мобіл”, “Тексако”, “Мобіл Ойл”, “Стандарт Ойл Компані оф Каліфорнія”, “Галф Ойл”. Також приєдналися і британці в особі “Брітіш Петролеум”.

Нахабство так званих інвесторів була настільки велика, що ці люди відкрито ігнорували вимоги і закони тих країн, на території яких вони добували нафту. Більше того, американці та британці стали контролювати природні ресурси та економічну діяльність держав, які мають нафту в своїй землі. І в 1960 році відбулася перша серйозна перемога держав, відкрили свої надра для іноплемінників, оскільки була створена ОПЕК. Такого повороту подій багато в чому посприяла як ситуація безпосередньо на Близькому Сході, так і міжнародна економічна обстановка.

При цьому в більшості нафтовидобувних країн нафта – основне джерело залучення іноземної валюти. Через вкрай відсталою структури господарства зовнішні торговельні операції даних держав базуються лише на одній нафти. Наприклад, в ОАЕ, Лівії та Саудівської Аравії частка нафтопродуктів у власному експорті становить 100%. В Іраку цей показник дорівнює 99%, Катарі – 98%, Кувейті, Ірані, Нігерії – 93%, Алжирі – 85%, Габоні – 77%, Індонезії – 69%.

Боротьба за самостійність

Країни, що входять до складу ОПЕК в наші дні, ще півстоліття назад були залежними державами і тому всіляко намагалися позбутися від закордонного ярма. Ця ситуація, звичайно ж, і посприяла значного зближення їх інтересів. Однак самостійно жодна з нафтових держав не могло перемогти так званих інвесторів. Зокрема, в 1951 році Іран зробив спробу націоналізувати на своїй території англо-іранську нафтову корпорацію, але відразу потрапив під шалений економічний тиск з боку США, Великобританії і Міжнародного нафтового картелю, тоді ще має велику силу.

Боязкі кроки

Ще в 1949 році деяке зближення нафтовидобувних країн відбулося з ініціативи Венесуели. Ця держава пішла на контакт з державами Близького Сходу та запропонувала знайти шляхи подальшого взаємовигідного співробітництва. Але на жаль, тоді ця затія провалилася, так як арабські партнери ще не були реально самостійними і мали різні монархічні режими, не дуже йдуть на повноцінний діалог. Багато в чому із-за цього ініціатива Венесуели зазнала фіаско.

У 1959 році нафтовидобувні компанії в односторонньому порядку знизили ціну на сировину. І тому тільки одна Венесуела втратила в той момент колосальні за тим часом гроші – 140 мільйонів доларів. Такий стан справ призвів до того, що експортери нафти об’єдналися й провели Перший арабський нафтовий конгрес, який був проведений в Каїрі. Його учасники зажадали у підсумковій резолюції від компаній обов’язкових консультацій з керівництвом нафтовидобувних держав перед прийняттям будь-якого рішення стосовно вартості. Також пропонувалося створити консультативну комісію з нафтових питань.

Новий гравець

14 вересня 1960 року в Багдаді створена ОПЕК. Організація спочатку налічувала лише п’ять країн, але з роками розширилася до 12. Кожна держава у складі ОПЕК домоглося права самостійно контролювати свої природні ресурси та експлуатувати їх з урахуванням виключно національних інтересів. З 1 вересня 1965 року у Відні почав базуватися Секретаріат цієї міжнародної організації.

Як це працює?

Склад ОПЕК за роки існування цієї структури декілька разів змінювався. Проте завжди і донині основними керівними органами організації є:

• Конференція.
• Рада.
• Секретаріат.

Конференція – це найбільш впливовий орган, а найвища посада – генеральний секретар. Двічі на рік відбуваються ділові зустрічі міністрів енергетики та інших профільних фахівців. Але в будь-якому випадку основним завданням цих нарад є визначення стану міжнародного нафтового ринку. Крім того, члени картелю розробляють чіткий план по підтримці стабільної ситуації. Також особлива увага приділяється прогнозування подальшої ситуації на нафтовому ринку.

Зауважимо, що ОПЕК у складі 12 країн володів більшою частиною нафтових родовищ у світі. В епоху 1990-х з організації вийшов Габон, а Еквадор самостійно вирішив призупинити своє членство в цьому альянсі до жовтня 2007 року. Російська Федерація отримала статус спостерігача організації в 1998 році.

У картелі існує таке поняття, як “кошик” ОПЕК. Якщо говорити коротко, то цей термін має на увазі під собою середнє арифметичне значення цін тих сортів нафти, що видобуваються на землях держав-членів організації.

Перерахуємо країни, що входять до складу ОПЕК. Список цих держав на сьогоднішній день наступний:

• Іран.
• Ірак.
• Кувейт.
• Алжир.
• Ангола.
• Габон.
• Лівія.
• Катар.
• Нігерія.
• Еквадор.
• Саудівська Аравія.
• ОАЕ.
• Екваторіальна Гвінея.

Останні засідання

На початку 2016 року члени ОПЕК зібралися з метою домогтися угоди, яке змогло б задовольнити всіх учасників. Однак саудити навіть не приховували, що навіть не планують обговорювати зниження рівня видобутку власної нафти. Такої ж думки дотримувався і Іран.

В останній день листопада 2017 року було проведено ще одну нараду організації, але і тоді знову не вдалося досягти оптимального угоди. У зв’язку з цим експерти дотримуються думки, що ціни на нафту в 2018 році навряд чи стабілізуються.

У 2015 році Російської Федерації було запропоновано увійти до складу ОПЕК на правах повноцінного члена, однак колишня пострадянська держава відповіла рішучою відмовою.