Водоохоронна зона річки та її правовий режим. Будівництво у водоохоронних зонах водних обєктів
В останнє десятиліття на берегах наших водоймищ у містах і селах країни було побудовано безліч об’єктів приватної нерухомості. Але при цьому абсолютно не дотримувалися законодавчі норми, за великим рахунком, вони нікого не цікавили. А адже будівництво в таких місцях є незаконним. Більш того, прибережні райони водойм мають особливий статус. Неспроста адже ці території охороняються законом, напевно, є в них щось важливе, особливе… Давайте поговоримо про це більш детально.
Що таке водоохоронна зона
Спочатку слід розібратися в термінології. Водоохоронна зона, з точки зору законодавства, – це землі, що примикають до водоймах: річках, озерах, морях, струмкам, каналам, водосховищам.
На цих ділянках встановлено особливий режим діяльності для запобігання засмічення, забруднення, псування і виснаження водних ресурсів, а також для збереження звичного середовища проживання тваринного і рослинного світу, біологічних ресурсів. На території водоохоронних зон встановлюють спеціальні захисні смуги.
Зміна законодавчих норм
У 2007 році вступив в силу новий Водний кодекс Росії. У ньому, порівняно з попереднім документом, що кардинально змінили режим водоохоронної зони (з правової точки зору). А точніше, були сильно зменшені розміри прибережних територій. Щоб зрозуміти, про що йдеться, наведемо приклад. До 2007 року найменша ширина водоохоронних зон річок (важлива протяжність річки) становила від п’ятдесяти до п’ятисот метрів, для водосховищ та озер – триста, п’ятсот метрів (в залежності від площі водойми). Крім того, розміри цих територій чітко визначалися ще й за таким параметром, як вид угідь, прилеглих до водного об’єкту.
Визначенням точних розмірів водоохоронних зон і прибережних захисних смуг займалися виконавчі органи влади РФ. Вони у певних випадках встановлювали розмір території від двох до трьох тисяч метрів. А що ж ми маємо на сьогоднішній день?
Водоохоронні зони водних об’єктів: сучасні реалії
Тепер же ширина прибережних районів встановлено самим законом (Водним кодексом РФ ст. 65). Водоохоронні зони та прибережні захисні смуги річок довжиною більше п’ятдесяти кілометрів обмежені територією не більше двохсот метрів. І органи виконавчої влади на даний момент не мають права встановлювати свої норми. Ми явно бачимо, що водоохоронна зона річки, нехай навіть самої великої, становить не більше двохсот метрів. А це в кілька разів менше колишніх нормативів. Це що стосується річок. А як йдуть справи з іншими акваторіями? Тут ситуація ще сумніша.
Водоохоронні зони водних об’єктів, таких як озера, водосховища, зменшилися в розмірах у десять разів. Вдумайтеся тільки в цифру! У десять разів! Для водойм, площа яких понад півкілометра, ширина зони тепер становить п’ятдесят метрів. Адже спочатку було п’ятсот. Якщо ж акваторія менше 0,5 км, то водоохоронна зона Новим кодексом взагалі не встановлена. Це, мабуть, слід розуміти як те, що її просто немає? Логіка в даній ситуації абсолютно не зрозуміла. Розміри розмірами, але будь-яка водойма має свою екосистему, вторгатися в яку не слід, інакше це загрожує порушенням всіх біопроцесів. Так хіба можна залишати нехай навіть невелике озеро без захисту? Винятком стали тільки ті водні об’єкти, які мають важливе значення в рибному господарстві. Ми бачимо, що водоохоронна зона має не найкращі зміни.
Серйозні заборони у старій редакції Земельного кодексу
Раніше визначався законом спеціальний режим на території водоохоронної зони. Він був складовою частиною в єдиному механізмі комплексу заходів щодо поліпшення гідробіологічного, санітарного, гідрохімічного, екологічного стану озер, річок, водосховищ і морів, а також благоустрою навколишніх територій. Цей спеціалізований режим полягав у тому, що заборонялася практично будь-яка діяльність у водоохоронних зонах.
У таких місцях не дозволялося розбивати дачні ділянки та городи, влаштовувати стоянки автотранспортних засобів, удобрювати грунт. А найголовніше – заборонялося будівництво у водоохоронній зоні без узгодження з компетентними органами. А також під заборону потрапляла і реконструкція будинків, проведення комунікацій, видобуток корисних копалин, земельні роботи, облаштування дачних кооперативів.
Що раніше заборонялося – тепер дозволено
Новий же кодекс містить лише чотири заборони з десяти, що раніше мали місце:
Захисні смуги огороджені зараз законодавчо тільки від розорювання земель, від облаштування пасовищ для худоби і таборів.
Іншими словами, законодавці дали добро розміщувати в прибережній смузі дачні кооперативи, мийку машин, ремонт, заправку автомобілів, надавати території під будівництво і т. д. По суті, дозволяється будівництво у водоохоронній зоні і на береговій лінії. Більш того, навіть виключено на підставі закону зобов’язання узгодження всіх видів діяльності з компетентними структурами (такими як “Росводоресурс”). Але найдивовижнішим є те, що з 2007 року дозволили приватизувати землю у таких місцях. Тобто будь-яка природоохоронна зона може перейти у власність приватних осіб. А далі з нею зможуть зробити все що завгодно. Хоча раніше в ст. 28 ФЗ був пряма заборона на приватизацію цих земель.
Підсумки зміни Водного кодексу
Ми бачимо, що нове законодавство значно менш вимогливо до охорони прибережних територій та водних ресурсів. Спочатку такі поняття, як водоохоронна зона, її розміри і розміри захисних смуг, були визначені ще законами СРСР. Вони грунтувалися на географічних, гідрологічних, ґрунтових нюанси. Враховувалися також можливі найближчі зміни берега. Переслідувалася мета зберегти водні ресурси від забруднення і можливого виснаження, збереження екобалансу прибережних зон, оскільки вони є місцем мешкання тварин. Водоохоронна зона річки була встановлена один раз, і правила діяли упродовж декількох десятиліть. Вони не змінювалися до січня 2007 року.
Не спостерігалося жодних передумов для спрощення режиму водоохоронних зон. Екологи відзначають, що єдина мета, яка переслідувалася законодавцями при внесенні таких кардинальних змін, – це просто дати можливість узаконити стихійну масову забудову берегової території, яка наростала в останні десять років. Однак все те, що було незаконно побудовано в період дії старого закону, не може бути узаконене з 2007 року. Це можливо лише відносно тих споруд, які виникли, починаючи з моменту вступу в силу нових норм. Все те, що було раніше, природно, підпадає під більш ранні нормативні акти і документи. А значить, не може бути узаконене. Ось така колізія виникла.
До чого може призвести ліберальна політика
Встановлення такого м’якого режиму водойм та їх берегових зон, дозвіл будувати споруди в цих місцях буде згубно впливати на стан прилеглих територій. Водоохоронна зона водосховища покликана захистити об’єкт від забруднення, від негативних змін. Адже це може призвести до порушення дуже крихкого екологічного балансу.
Що, в свою чергу, вплине на життя всіх організмів і тварин, що мешкають на цій території. Прекрасне озеро в лісі може перетворитися в болото, заросле, швидка річка – в брудну затоку. Та хіба мало таких прикладів можна привести. Згадайте, як багато лунало дачних ділянок, як люди з добрими намірами намагалися облагородити землю… Тільки от невдача: зведення тисячі дач на березі величезного озера призвело до того, що воно перетворилося в моторошне смердюче подобу водоймища, в якому і купатися вже не можна. А ліс в окрузі неабияк порідшав після участі людей. І це ще не самі сумні приклади.
Масштаби проблеми
Водоохоронна зона озера, річки або іншої водойми повинна перебувати під пильною увагою закону. Інакше проблема одного забрудненого озера або сховища може перерости в глобальну проблему цілого регіону.
Чим більше водойма, тим складнішою є його екосистема. На жаль, порушений природний баланс неможливо відновити. Будуть гинути живі організми, риби, рослини і тварини. А змінити щось буде вже неможливо. Варто, напевно, задуматися над цим.
Замість післямови
У нашій статті ми розглянули актуальну на сьогодні проблему водоохоронних об’єктів і важливість додержання їх режиму, а також обговорили останні зміни Водного кодексу. Хотілося б вірити, що пом’якшення норм щодо охорони водойм та прилеглих територій не призведе до катастрофічних наслідків, і люди будуть розумно і дбайливо ставитися до навколишнього середовища. Адже тут багато чого залежить від нас з вами.