Внутрішні морські води: визначення поняття

Кримінальні і цивільні справи

Кримінальні й цивільні справи, які стосуються моряків, які перебувають на судні в порту або в територіальних водах прибережної держави, вирішуються судовими органами цієї самої держави. Але найчастіше влади країни утримуються від втручання, якщо вчинені злочини, які мали місце на торговому судні іншої країни, не носять тяжкий характер і не завдають шкоди громадянам прибережної держави. А також якщо ці правопорушення не порушують в державі громадський порядок і спокій, не турбують осіб, які не відносяться до екіпажу іноземного судна.

Держава може здійснити кримінальну юрисдикцію для того, щоб зупинити наркоторгівлю. На міжнародному рівні склалися звичаї, що на іноземних суднах розпорядок всередині екіпажу корабля визначається законами, звичаями і правилами тієї держави, прапор якої майорить над судном.

Полегшення судноплавства між державами

Щоб міжнародне судноплавство було простіше і легше, в 1965 році була укладена спеціальна конвенція. У ній містяться рекомендовані певні стандарти, покликані спростити та зменшити кількість формальностей і документів, необхідних для заходу суден в порти інших держав, перебування і виходу з них.

Для початку військові кораблі, які законно перебувають в порту іншої держави, мають імунітет від юрисдикції цієї держави. Але це не звільняє їх від дотримання законів і правил, прийнятих у цій країні, і від слідування нормам міжнародного права.

Невійськові кораблі, в тому числі і морські торгові судна, з історично сформованою традицією теж могли користуватися імунітетом від юрисдикції іноземних держав в море. Але після конвенції в Женеві в 1958 році (про територіальних водах, прилеглій зоні і про відкрите море) і Конвенції ООН 1982 р. про морське право визнається імунітет тільки у державних суден, які експлуатуються, не маючи комерційних цілей.