Власний капітал підприємства. Рентабельність власного капіталу. Власний оборотний капітал

Віктор Кузьмін

1 minute

Всі науки про економічний розвиток розглядають власний капітал організації в якості складового елементу процесу відтворення. Автори всіх теорій визнають його вирішальну роль в ринкових відносинах. У зв’язку з цим актуальності набувають не тільки загальні, але і приватні питання його використання. Розглянемо далі більш докладно, що собою представляє власний капітал підприємства.

Загальні відомості

Становлення і вдосконалення ринкової системи призвело до виникнення різного роду економічних об’єктів аналізу та обліку. Одним з них став власний капітал підприємства. Будь-яка компанія, яка функціонує відокремлено від інших, веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати певними засобами. Власний капітал виступає в якості основного джерела фінансування функціонування фірми.

Характеристика

Сьогодні більшою частиною підприємств володіють один або кілька суб’єктів. Ведення документації, яка підтверджує права, різні операції, виступає в якості предмета бухгалтерського обліку. Власний капітал – комплекс засобів, які належать власнику. Вони беруть участь у виробничому процесі і приносять господареві дохід. В сукупність засобів входять різні за економічним змістом, принципам використання і джерела формування ресурсів. При високій питомій вазі власного капіталу в пасиві балансу можна говорити про стійкість фінансового стану суб’єкта. Щоб компанія могла розвиватися, їй потрібен стійкий власний капітал. Ці кошти виступають в якості застави виживання фірми на ринку.

Класифікація

Власний капітал представляє собою активи компанії за вирахуванням її зобов’язань. У бухобліку він поділяється на підкласи:

Статутні кошти. Вони представлені у вигляді суми вкладів учасників товариства. На держпідприємствах цей капітал включає вартість майна, яке закріплюється за суб’єктом на правах господарського ведення, в акціонерних компаніях – номінальну ціну акцій, ТОВ – суму часток і так далі. Формування цього фонду здійснюється в ході первинного інвестування. Вклади учасників можуть вноситися у вигляді НМА, грошових коштів, у формі майна. Розмір статутного капіталу встановлюється при реєстрації компанії. В разі його зміни необхідна перереєстрація установчої документації.

Додатковий капітал. Він формується при переоцінці майна чи реалізації акцій за вартістю, що перевищує номінал. Ще одним варіантом створення виступає реінвестування прибутку на капвкладення.

Резервний фонд включає в себе залишки запасів та інших аналогічних засобів. Він формується відповідно до установчої документацією та законодавством.

Кошти спеціального та цільового призначення. До них відносять цінності, отримані безоплатно від юридичних осіб і громадян, поворотні і безповоротні бюджетні асигнування, спрямовані на утримання об’єктів соціально-культурного та побутового типу, відновлення платоспроможності компаній, які знаходяться на бюджетному забезпеченні.

Структура

Власний капітал складається з інвестиційних і накопичених коштів. Перші являють собою вклади власників компанії. Вони включають в себе номінальну ціну привілейованих та простих акцій, а також додатково оплачений капітал. Інвестиційні кошти представлені в балансі АТ у двох частинах: додатковим і статутним фондом. Накопичений фонд створюється поверх того, що спочатку було авансовано власниками.

Власний капітал: формула

В якості джерел коштів в компанії виступають, крім іншого, залучені фінанси. Вони включають в себе кредити, позики та іншу заборгованість – зобов’язання фірми перед іншими суб’єктами. Пасивний капітал представлений джерелами майна, що включають в себе залучені та власні кошти. Активи: вартість майна за розміщенням та складом – все, чим володіє компанія, виступаючи як юридичні особи. Використовуючи ці елементи, можна скласти таке рівняння:

Ск + Фо = А, де

А – активи,

Ск – власний капітал,

Фв – фінансові зобов’язання.

У ряді випадків Ск виступає в якості залишкового. В цьому випадку він відображає всі кошти, які залишаються в організації після погашення зобов’язань. Використовуючи рівняння, можна визначити власний капітал. Формула буде такою:

Ск = А – Фо.

Вартість активів

Розмір Ск не є постійним. Величина змінюється в залежності від сфери діяльності та цілей розвитку. Коригування здійснюється згідно з умовами максимізації прибутку. Загальну вартість активів, якими розпоряджається компанія, називають балансовою оцінкою. Разом з цим використовуються і інші поняття:

Поточна вартість являє собою майбутній потік. Ґрунтуючись на тому, що одиниця грошей сьогодні дорожчі, ніж завтра, здійснюється розрахунок доходу, отриманого пізніше.

Майбутня вартість – ціна, емітована виробництвом (кінцева вартість підприємства).

Ринковий показник – майбутня сума з урахуванням ступеня ризику, дохідності, фінансових вкладень і так далі.

Ефективність використання Ск

В умовах ринку важливе значення має аналіз фінансового становища компанії. Це обумовлюється тим, що фірми отримують самостійність й повністю відповідають за результати виробничо-підприємницької активності перед власниками, працівниками. У зв’язку з цим рентабельність власного капіталу – економічна категорія, яка відображає стан засобів в процесі їх використання. Вона показує здатність фірми до саморозвитку в конкретний момент.

Залежно від функціональної приналежності розрізняють власний оборотний капітал і основні активи. Останні являють собою сукупність ОС, НМА та фондів, які не мають певного призначення, але застосовуються у виробництві. Рентабельність, фондомісткість, фондовіддача – показники, на підставі яких формується узагальнююча характеристика ефективності обігу коштів.

Прибутковість

Рентабельність власного капіталу розраховується співвідношенням чистого прибутку до середньорічної вартості інвестованих активів. У якості останньої може використовуватися вартість окремих складових (позикових, операційних та інших засобів). Основним синтетичним показником виступає коефіцієнт власного капіталу. Він показує розмір прибутку, який компанія отримує з кожного рубля, який вкладений в активи.

Узагальнюючу характеристику інтенсивності застосування основних фондів дають значення фондоємності і фондовіддачі. Останній показник визначає вартість одного виробу на одиницю ціни основного капіталу. Фондомісткість відображає потребу в коштах на одиницю вартості результату.

Особливої уваги заслуговує власний оборотний капітал і показник ефективності його використання. Це обумовлюється тим, що раціональне впровадження цих засобів впливає на збільшення виробничого обсягу, зменшення собівартості товару, підвищення прибутковості компанії. Оцінка ефективності використання оборотного капіталу дозволяє виявляти додаткові резерви і сприяє підвищенню основних економічних показників.

Швидкість обігу коштів

З нею пов’язані такі елементи:

мінімально необхідний розмір задіяного (авансованого) капіталу та стосуються його виплати коштів (дивіденди, проценти тощо);
потреба в додаткових надходженнях і плата за них;
сума витрат, які пов’язані з володінням товарними матеріальними цінностями та їх зберіганням;
розмір податків та інше.

Чим менше тривалість обороту, тим більше циклів будуть здійснювати кошти. Тривалість перебування активів в обігу визначається комплексним впливом внутрішніх і зовнішніх чинників різної спрямованості. Чимале значення має і економічна ситуація в державі, а також умови господарювання суб’єктів, які формуються в тій чи іншій обстановці. Наприклад, внаслідок інфляційних процесів, відсутність у більшої частини компаній налагоджених зв’язків з покупцями і постачальниками виникає вимушене накопичення запасів. Вони, в свою чергу, суттєво уповільнюють оборотність коштів.