Власні джерела коштів підприємства: структура і використання

2

Власні джерела коштів – це майно підприємства у грошовому виразі, визначається у вигляді різниці між зобов’язаннями і активами. Власні кошти є найбільш оптимальним способом фінансування організації, який знижує ймовірність банкрутства. В склад джерел утворення підприємства входять не тільки внески засновників, але і позикові засоби.

Структура

В залежності від того, яким чином формується капітал підприємства, власний фінансування ділять на 2 групи: внутрішні джерела і позикові (зовнішні).

У свою чергу, внутрішні засоби складаються з:

  • власного капіталу (статутного, резервного, додаткового);
  • прибутку;
  • суми амортизаційних відрахувань;
  • доходів від реалізації або здачі в оренду невикористовуваних ОС;
  • резервів;
  • коштів цільового фінансування.

Зовнішні джерела формування власних коштів складаються з позик, безоплатної допомоги, емісії цінних паперів. Причому допомога може бути виражена як у грошовому еквіваленті, так і в переданому майні.

Позиковий капітал складається з отриманих кредитів, позик від банків, інших організацій, позабюджетних фондів. Кошти, отримані з допомогою випуску облігацій та їх продажу, також відносять в цю категорію.

Початковий капітал

Основним джерелом власних коштів є статутний капітал. Його грошове вираження визначається установчими документами. Це первісна сума, внесена власниками підприємства, утворює в подальшому основні і оборотні фонди.

Статутний капітал в залежності від типу організації може складатися з внесків:

  • засновників;
  • пайових;
  • коштів від продажу акцій.

В залежності від типу правової форми організації підприємства сума початкових внесків може бути різною, як і величина початкового капіталу. Гроші, внесені засновниками, повинні бути перераховані на розрахунковий рахунок компанії. Якщо вклад здійснювався у вигляді майна, складають акт прийому-передачі.

Оборотні кошти підприємства

Після створення статутного капіталу підприємство формує оборотні фонди та обігу, необхідні для функціонування і отримання прибутку. Перші беруть участь у виробничій діяльності. Вони складаються з майна організації, що повністю використовується в процесах виготовлення продукції. Сюди не входять основні засоби, т. к. у виробничому процесі вони беруть участь не один раз. Вся вартість оборотних коштів повністю включена в собівартість продукції.

Фонди обігу не беруть участь у виробництві продукції і характеризують таку частину діяльності підприємства – реалізацію. Фонд становлять відвантажені, але неоплачені товари, готова продукція на складі, грошові кошти підприємства.

Участь оборотних коштів у фінансовій діяльності компанії

Структура оборотних коштів являє собою рухомі активи, які повністю витрачаються і проходять кілька стадій:

  • Грошову – підприємство закуповує МПЗ, необхідні для виробництва продукції.
  • Виробничу – придбані МПЗ переходять в незавершені предмети праці або готову продукцію.
  • Товарну – підприємство здійснює процес реалізації. Надходить прибуток за продані товари.
  • Об’єднання коштів в обороті відбувається завдяки наявності безперервної авансованої вартості по всіх стадіях кругообігу. Структура оборотних коштів – це результат ставлення окремих категорій фондів, що виражається в процентному відношенні до загального підсумку. Співвідношення грошових сум, вкладених до складу кожного з фондів обігових коштів, – важливий показник ефективності їх використання.

    Склад та фінансування обігових коштів

    Оборотні кошти складаються з декількох категорій майна, які виділені в залежності від характеру участі у виробничому циклі. Розглянемо основні з них:

    • МПЗ – складають більшу частину оборотних активів. Це сировина, матеріали, запасні частини і комплектуючі, інвентар, напівфабрикати та інструменти. Іншими словами, предмети праці.
    • Незавершене виробництво – предмети трудового процесу, які не пройшли повну обробку і залишаються на робочих місцях виробництва.
    • Витрати майбутніх періодів – частину коштів, призначених для покриття витрат на удосконалення технологій виготовлення продукції або зміни обладнання. Кошти витрачаються в даному періоді, але плануються до погашення в майбутніх місяцях.
    • Інші фонди – інші фонди підсобного господарства організації.

    Фінансування оборотних коштів може ґрунтуватися на власний, позиковий або залученого капіталу. Власні джерела засобів виробничого циклу створюються за рахунок виручки від процесу реалізації і деякої частини прибутку. До залучених коштів для формування оборотних фондів відносяться суми платежів, вимога за якими ще не настав. Наприклад, кошти, виділені на оплату податків або праці працівників.

    Резерви

    Резервний капітал підприємства формується дещо пізніше статутного. Після запуску фінансової діяльності підприємство отримує прибуток, яка і створює суму резервних коштів. Розмір резервного капіталу регулюється обліковою політикою. Деякі підприємства не створюють резерви зовсім. Інші встановлюють відсоткову ставку, згідно з якою щорічно перераховуються кошти на рахунки резервних фондів.

    Створюються запасні власні джерела коштів з метою:

    • покриття непередбачених втрат або збитків, якщо підприємство не має в своєму розпорядженні іншими засобами;
    • виплати прибутковим сум засновникам у разі відсутності призначених для цього коштів;
    • погашення облігацій або викупу акцій власної організації.

    Якщо в кінці року резервний капітал не витрачений повністю, залишки на рахунку переходять на наступний рік.

    Додатковий капітал

    Суму додаткового капіталу формує додатковий дохід підприємства за рахунок переоцінки необоротних активів (у випадку приросту вартості) або позитивна різниця між номінальною і продажною вартістю акцій підприємства. Періодичність переоцінки ОЗ встановлюється облікової політикою.

    Емісійний дохід можливий тільки для підприємства з організаційно-правовою формою акціонерного товариства. Позитивна різниця між вартістю акцій може виникнути як при створенні товариства, так і у разі збільшення розміру статутного капіталу.

    Прибуток

    Після створення статутного капіталу підприємство починає фінансову діяльність. Власні джерела коштів поповнюються ще одним – прибутком. Це сума, що характеризує перевищення доходів над витратами в грошовому еквіваленті. Розрізняють три види прибутку: бухгалтерський, чистий і нерозподілений.

    Сума бухгалтерського прибутку – це загальна величина доходів організації за аналізований період без урахування податків. Величину відображають даних, але фактично підприємство буде володіти іншою сумою.

    Після сплати податку на прибуток та інших обов’язкових платежів утворюється чистий прибуток. Цією сумою підприємство володіє повністю, але з неї віднімаються дивіденди, що належать засновникам.

    Залишилися після виплати дивідендів кошти складають нерозподілений прибуток, що залишається у володінні підприємства. Гроші нерозподіленого прибутку – джерела фінансових коштів довготривалого характеру.

    Кошти цільового фінансування

    Власні джерела коштів деяких підприємств можуть становити надходження для цільового використання. Суми цільового фінансування перераховують інші компанії або бюджет РФ. При цьому ведеться суворий контроль щодо використання таких коштів: гроші можуть бути витрачені тільки на відповідні потреби. Після застосування цільових грошей організація обов’язково складає звітну документацію.

    Сума цільового фінансування належить до власного капіталу підприємства, оскільки отримані кошти не потрібно повертати. У ролі таких внесків можуть виступати субсидії, членські внески, гранти. Зазвичай цільове фінансування переслідує благодійні та суспільно корисні цілі. Наприклад, будівництво соціальних об’єктів, проведення досліджень і конференцій для розвитку науки.

    Амортизаційні відрахування

    Вартісне вираження зносу основних засобів і НМА щорічно накопичується на рахунках бухгалтерського обліку, зводячи до мінімуму тим самим витрати підприємства на відтворення майна. Цей джерело відрізняється від інших тим, що за будь-якої фінансової ситуації накопичення будуть продовжувати проводитися і залишаться на рахунку підприємства.

    Загальна сума відрахувань безпосередньо залежить від вибраного методу нарахування амортизації. Вибір грамотного способу в більшості випадків прямо впливає на самофінансування підприємства. Керівництву необхідно приділити належну увагу цьому джерелу: ефективне використання сум амортизації позитивно позначиться на фінансовому благополуччі підприємства.

    Переваги внутрішніх джерел

    Використання в процесі діяльності тільки власних джерел коштів, безумовно, позитивно впливає на роботу підприємства. До плюсів самостійного фінансування можна віднести:

    • відсутність потреби залучення позикового капіталу і зайвих витрат, з ним пов’язаних;
    • високу фінансову стійкість і конкурентоспроможність;
    • здатність засновників контролювати процеси діяльності підприємства;
    • більш сприятливу обстановку для залучення позикового капіталу при необхідності.

    Позикові кошти

    Позиковий капітал – основне джерело зовнішнього фінансування підприємства, а часто і єдиний. Представляють групу позикових коштів зобов’язання різного виду:

    • банківські кредити;
    • кошти в борг;
    • суми кредиторської заборгованості.

    Незважаючи на негативний вплив позикових коштів на фінансовий стан компанії, вони грають важливу роль в ході діяльності і навіть приносять користь. Залучення коштів із зовнішніх джерел провокує прискорену оборотність обігових коштів і скорочення незавершеного виробництва.

    Характеристика позикових коштів

    Розглянемо основні зовнішні джерела власних коштів підприємства:

  • Банківські кредити – зобов’язання перед банком, яке в залежності від строку фінансування може мати короткотерміновий або довгостроковий характер. Короткострокові позики оформляють на термін не більше 1 року на дрібні виробничі потреби підприємства. Довгострокові кредити оформляють на більш тривалий термін.
  • Позики являють собою групу коштів, отриманих від інших юридичних осіб, які виступають в ролі позичальника (але не банків). Для оформлення можуть бути використані векселі, договір боргових зобов’язань та інші форми. Сюди також відносять кошти, виручені від продажу власних облігацій.
  • Кредиторська заборгованість виражається в різного роду зобов’язання підприємства, основними з яких є розрахункові і за розподілом ВВП. Першу групу складають борги перед постачальниками товарів або послуг, другу – заборгованість перед співробітниками і державним бюджетом.
  • Власні кошти підприємства визначають шлях подальшого його розвитку. При формуванні джерел фінансування необхідно ретельно обміркувати характер коштів, щоб спрямувати діяльність компанії в потрібну сторону.

    Comments are closed.