Визнання договору недійсним. Позов про визнання договору недійсним

Віктор Кузьмін
1 minute

Визнання договору недійсним здійснюється за ст. 168 ЦК. Критерієм у цьому випадку виступає невідповідність укладеної угоди нормам. Розглянемо докладніше, як відбувається визнання договору недійсним.

Загальні відомості

Приписи можуть мати силу закону або підзаконного акту. При визнання нікчемності правочину не має значення, галузева приналежність норм, яким вона суперечить. При цьому закон може визнати деякі угоди оспоримыми, а не нікчемними, і передбачати певні наслідки. Прикладом виступає ст. 162 про наслідки недотримання звичайної письмової форми і п. 3 ст. 572, у якій описані обставини, які тягне за собою визнання договору дарування недійсним.

У законі виділена група нікчемних угод, які суперечать основам моралі та правопорядку. Нормами встановлюється не тільки порядок, згідно з яким здійснюється визнання договору недійсним, але і передбачаються наслідки, що мають конфіскаційний характер.

За основи правопорядку приймаються встановлені державою норми про соціальному, громадському і економічному устрої. Вони спрямовані на повагу і дотримання передбаченого режиму, забезпечення приписів і захист свобод і прав громадян.

Класифікація

Недійсними можуть бути визнані договори з вадами:

  • Суб’єктного складу. Цей порок тягне, наприклад, визнання недійсними договорів, укладених з недієздатними громадянами, з порушенням повноважень юридичної особи, що виходять за межі його правоздатності.
  • Волі і волевиявлення. В даному випадку мова йде про угоди, скоєних без внутрішнього посилу, а також якщо він сформований неправильно.
  • Змісту. Нікчемними вважаються правочини, вчинені з метою, що завідомо суперечать основам моралі та правопорядку, удавані і удавані угоди.
  • Форми. Цей порок тягне, наприклад, визнання недійсним кредитного договору, складеного не за правилами, передбаченими в законодавстві, а також нікчемність правочинів, що не пройшли держреєстрацію, не засвідчених нотаріусом.

    • Недолік будь-якого або декількох компонентів угоди – невідповідність діючим нормам – веде до нікчемності. Визнання недійсності договорів щодо усунення майнових наслідків, що виникли в результаті виконання.

    Умисел

    Наявність його хоча б у однієї із сторін може спричинити визнання договору недійсним. Судова практика виходить із загальноприйнятого визначення умислу, оскільки трактування цього поняття у ЦК відсутня. У сучасному праві ним вважається розуміння протиправності наслідків угоди, що укладається і бажання їх виникнення або допущення їх. Визнання договору недійсним допускається при доведеності умислу, а не при підозрі на нього.

    Наслідки

    У разі наявності умислу у обох сторін при виконанні ними умови договору все одержане ними відраховується в дохід РФ. Якщо виконані зобов’язання лише одним учасником, то в іншого вилучається все набуте і причитавшееся першому. Це все також йде в дохід РФ. Якщо умисел в однієї сторони, все, що вона одержала (якщо були виконані умови договору) має бути віддано іншій стороні. При цьому отримане або причитавшееся останньої вилучається в дохід РФ.

    Удавані і удавані угоди

    Вони також визнаються недійсними. Уявної вважається угода, яка не спрямована на формування відповідних правових наслідків. Вона визнається такою незалежно від способу укладення та фактичного виконання зобов’язань за договором. Удаваною вважається угода, яка також не спрямована на створення вихідних з неї наслідків. Але при цьому вона прикриває іншу волю учасників. Внаслідок цього договір, укладений між сторонами у вказаному випадку, визнається недійсним. У таких ситуаціях застосовуються правила про угоди, які сторони дійсно передбачали. Наприклад, замість купівлі-продажу сталася безоплатна передача власності. При цьому оформлена вона як оплатне угода. Така ситуація передбачає визнання договору купівлі-продажу недійсним. Якщо удавані і удавані угоди прикривають угоди, укладені з метою, суперечною основам моралі та правопорядку, то застосуванню підлягають наслідки, що мають конфіскаційний характер. Вони передбачені в ст. 169 ЦК.

    Недієздатність громадянина

    У разі визнання особи такою договір вважається недійсним. Недієздатність встановлюється в передбаченому законом порядку. Визнання громадянина таким здійснюється в суді, якщо він в силу психічного розладу не може розуміти значення своєї поведінки та керувати ним.

    Недійсність договору, підписаного недієздатною особою, тягне ненастання правових наслідків, які ним передбачені. У разі виконання зобов’язань проводиться двостороння реституція (відшкодування) майна в натурі. При неможливості повернення призначається грошова компенсація. У разі якщо дієздатній учаснику було або повинно було стати відомо про недієздатність іншої, він зобов’язаний відшкодувати реальний збиток. Договір може бути визнаний дійсним. Це має місце у разі, якщо буде встановлена вигода для недієздатного. Аналогічні наслідки тягне укладення договору з обмежено дієздатною особою. Відмінністю є лише те, що ці особи мають право вчиняти дрібні побутові угоди.

    Особливий випадок

    Недійсним може бути визнаний договір, який укладено і дієздатною особою. Це має місце, якщо в момент підписання він не міг керувати своїми діями і не розумів їх значення. Позов про визнання договору недійсним може подати як сам дієздатний громадянин, так і особа, чиї права були порушені, або інші зацікавлені сторони. Причини, які викликали нездатність особи усвідомлювати свою поведінку, не мають правового значення. У ряді випадків вони можуть бути обумовлені сторонніми обставинами, не стосуються угоди. Наприклад, це може бути смерть близьких, хвороба, стихійне лихо, травма і так далі. В деяких випадках вони залежать і від самого громадянина. Наприклад, він може перебувати в стані сп’яніння.

    Важливий момент

    Факт укладення договору в момент, коли громадянин не був здатний керувати своєю поведінкою і розуміти значення власних дій, повинен бути доведений належним чином. Як правило, в цьому випадку свідчень недостатньо. Крім них необхідно надати висновок відповідного медустанови. Для цього проводиться експертиза.

    Правочини, вчинені особами з 6 до 14 років

    Договори, укладені громадянами в цьому віці, можуть бути визнані недійсними. Виняток становлять угоди, скоєні на побутовому рівні і в інших випадках, зазначених у пунктах 2, 3 статті 28 ЦК. Рішення про визнання договору недійсним виноситься у відповідності з вимогами батьків або опікунів. Однак угода може бути здійснена і до вигоди малолітнього. У цьому випадку також на вимогу опікуна або батька вона може бути визнана дійсною. До нікчемних правочинів громадян, які не досягли 14 років, застосовуються наслідки, передбачені ст. 171 ЦК. До них відносять відшкодування дійсного збитку, який поніс неповнолітній, і двосторонню реституцію.

    Угоди з участю громадян 14-18 років

    Якщо договір укладено з особою в такому віці без згоди батьків або піклувальника в тому випадку, коли воно необхідне, то його можуть визнати недійсним. Це правило не поширюється на правочини, які вчинені громадянами 14-18 років, які вважаються повністю дієздатними. Наприклад, до них відносять осіб, які вступили в шлюб. Договори, укладені особами 14-18 років, вважаються оспоримыми і можуть визнаватися судом дійсними частково або повністю, якщо вони тягнуть вигоду для неповнолітніх. Нікчемність угод передбачає відшкодування дієздатним учасником дійсної шкоди, завданої недієздатною, а також двосторонню реституцію.

    Дії під впливом помилки

    Договору в таких випадках також можуть бути визнані недійсними. Правочин, який вчинений під впливом помилки, перестає відповідати критеріям, оскільки в ній воля учасників виражена викривлено, неправильно. Внаслідок цього такий договір тягне інший результат, ніж той, який передбачався. З метою захисту інтересів і прав законодавство передбачає визнання угоди недійсною на вимогу заблуждавшейся боку. Нею може виступати як громадянин, так і юридична особа. Оману має існувати на момент укладення договору і мати значення.

    Важливість має думку щодо природи правочину або тотожності або таких властивостей її предмета, які можуть істотно знизити можливість його застосування за призначенням. Не має особливого значення помилка щодо мотивів укладення договору. При виявленні спотворення волевиявлення застосовуються правила, зазначені в п. 2 ст. 167, – взаємна реституція. Сторона, за заявою якої угоду визнано недійсною, вправі вимагати відшкодування реального збитку, заподіяного їй, якщо буде доведено, що у виникненні помилки винен інший учасник.

    Строк давності

    Позовна вимога про застосування наслідків нікчемності договору можна пред’явити протягом 3 років з моменту, коли почалося його виконання. Встановлений період поширюється на заяви, термін давності яких раніше ЦК не закінчився до 16.07.2005 року (до вступу в дію ФЗ №109). Позовна вимога про визнання договору заперечною і застосування наслідків його недійсності може бути подано протягом року з моменту припинення обставин, під впливом яких він був укладений, або з дня, коли позивачу стало або повинно було стати відомо про факти, які виступають підставою для встановлення нікчемності.

    Висновок

    Щоб уникнути негативних наслідків, необхідно дотримуватися встановлений порядок. Зразок договору повинен містити всі необхідні реквізити, точно вказувати на обставини, зобов’язання, права сторін. В угоді також необхідно передбачити відповідальність сторін. Зразок договору, крім іншого, передбачає розділ, присвячений вирішенню спорів щодо виконання зобов’язань.