Визначення, функції і види витрат. Основні види витрат виробництва

Ті витрати, які несе фірма з придбання всіх складових виробництва та їх використання, що виражаються в грошовому еквіваленті, – це витрати фірми. Види витрат можуть визначатися за допомогою двох підходів – бухгалтерського і економічного, містять різне ставлення до капіталу та його обігу.

Оборот капіталу

Якщо оцінюється вже відбувся процес обороту капіталу, це бухгалтерський підхід. А ось погляд у майбутнє фірми на її розвиток – економічний. Значить, види витрат чітко розмежовують прорахунок сформованих витрат як підведення підсумків всієї діяльності, яка склалася в певний проміжок часу, тобто прорахунок реальних витрат та шляхи оптимізації їх на майбутнє.

Обидва ці підходу в діяльності кожної фірми просто необхідні, оскільки кожен з них несе своє навантаження. У бухгалтерського та економічного підходів загальні цілі, спрямовані на добробут фірми. Кожен з них (хоча розглядається власна функція витрат має вигляд, склад і величину. Все це повинно бути об’єктивно обчислено за допомогою аналізу різноманітних статей господарювання та підготовлено для внесення в схему загального розвитку бізнесу.

Минуле і майбутнє

У бухгалтерських витратах обов’язково присутні виробничі статті витрат: матеріальні витрати, амортизація устаткування, оплата праці, страхування і так далі. Економічні види витрат виявляють різні варіанти, слідуючи яким, фірма може використати свої кошти, і тут завжди є вибір. Можна вкладати їх у виробництво для отримання прибутку, можна помістити в банк під вигідний відсоток, а можна і в Куршавель прогулятися.

Само собою, витрачаються ті ж самі гроші, то є певна сума, але при однакових витратах результати вийдуть абсолютно різні. Таким чином, система економічних розрахунків виявляє альтернативні витрати та їх види визначаються в результаті вибору. Що таке альтернативні витрати? Це грошові витрати, отримані від підсумовування всіх статей витрат. Вони завжди пов’язані з якимись втраченими можливостями.

Альтернативні витрати

Витрати втрачених можливостей виражаються ціною найкращої доступної можливості, це головний орієнтир всієї комерційної діяльності. Саме з ним, минаючи інші види витрат, порівнюються витрати бухгалтерські. Але, незважаючи на те, що альтернативні витрати теж представляють грошові витрати фірми, вони часто не збігаються з ними в реальності. Ось приклад: фірма купує за твердою ціною які-небудь ресурси у держави, і ціна їх явно відноситься до бухгалтерських витрат. А на основному ринку такі ж ресурси продаються за більш високим вільним цінами. Нереалізовані витрати по них і будуть вважатися альтернативними витратами.

Можна навести протилежний приклад. Фірма купує яку-те частина ресурсів за ринковою ціною, і тоді види витрат розглядаються інші, це будуть явні витрати – грошові. Інша ж частина залучених у виробництво ресурсів – власність фірми і є неявними витратами. Щоб обчислити у цьому випадку альтернативні, потрібно скласти неявні та явні витрати.

Види витрат мають, в свою чергу, більш дрібні підрозділи. Спочатку окреслимо головні.

  • Бухгалтерські. Вартість ресурсів, які вже витрачені.
  • Економічні. Кількість продуктів, якими жертвують або від яких відмовляються заради певної кількості основного продукту.

Облік передбачає класифікацію витрат за різними принципами.

  • Основні. Витрати на технологічний процес і експлуатацію праці.
  • Накладні. Витрати на управління та обслуговування виробничого процесу і реалізацію продукції.

Метод класифікації витрат передбачає ще більшу розгалуження.

  • Прямі витрати. Витрати на виготовлення тільки основного виду продукції (відносяться до собівартості).
  • Непрямі витрати. Безпосередньо не стосуються ні одного з видів продукції.

Обсяг виробництва теж вимагає своєї класифікації.

  • Змінні витрати. Важливий період часу, надовго такі розрахунки не здійснюються. Безпосередня залежність від обсягу і реалізації.
  • Постійні витрати. Не залежать від структури і обсягу виробництва, а також від реалізації.

Якщо фірма орієнтується на альтернативні, а не бухгалтерські витрати, як фактор, що обмежує пропозицію ринкових товарів, вона може розрахувати свої витрати, визначити обсяг виробництва і передбачати пропозиції. Фірма завжди прагне мінімізувати альтернативні витрати. Види витрат розглядаються і прораховуються всебічно, щоб не скорочувати прибуток і не зменшувати підприємницьку активність.

Нормальна прибуток

Відмінності економічних і бухгалтерських витрат не тільки в альтернативності, але і в способах розрахунку. Тут потрібно відзначити включення так званої нормальної прибутку в економічні витрати виробництва. Види витрат, які розглядаються в даному випадку, показують додатковий мінімальний дохід на вартість авансу, і ця операція – необхідна умова аналізу діяльності кожного підприємства. Бухгалтерські витрати цей компонент вартості не включають, бо нічого хиткого (передбачуваного) в комерційну результативність включити не можуть.

Вони суть реальна і вже сформована величина, і навіть структурою від економічних витрат відрізняються кардинально. Вони пред’являють тільки вже відбулися витрати виробництва. Види витрат економічних бувають:

  • змінні;
  • постійні;
  • граничні;
  • середні.

За допомогою цього поділу простежується і оптимізується процес формування усіляких витрат, розкривається склад і ступінь участі кожного структурного елемента у збільшенні випуску продукції.

Види витрат виробництва

Короткостроковий період виробничої діяльності може аналізуватися за допомогою ділення всіх витрат на змінні і постійні. Останні – це витрати у грошовому еквіваленті на ресурси постійних факторів виробництва. Їх величина не залежить від обсягу виробництва, це експлуатація споруд, будівель, устаткування, витрати адміністративно-управлінські та орендна плата. Все це нікуди не зникає навіть тоді, коли виробництво не здійснюється зовсім. Види витрат виробництва включають в себе постійні витрати як безнадійні.

А змінні – це саме ті, які складають змінні фактори виробництва, тобто їх величина то росте, то падає в зв’язку з обсягом: сировина, матеріали, заробітна плата – це і є змінні витрати. Хоча таке поділ на змінні і постійні – дуже умовне, для тривалих проміжків часу воно взагалі відсутнє, оскільки в цьому випадку всі витрати можна вважати змінними.

Інші витрати та їх види

У сумі постійні й змінні витрати складають сумарні, або загальні, які є для фірми найменшими з тих, що необхідні для виробництва певної кількості продукції. Вони можуть збільшуватися з ростом виробництва і найчастіше визначаються як функція загальних витрат. Однак найбільш цікаві для середні фірми, тому що навіть із збільшенням загальних часто ховаються ті витрати, що припадають на кожну одиницю продукції. Динаміка середніх витрат залежить від обсягу виробництва.

Якщо він дуже малий, то йому доводиться нести весь вага постійних витрат. Коли збільшується виробництво, постійні середні витрати знижуються, а середні змінні зростають до тієї пори, коли зростання змінних нейтралізується зниженням середніх постійних витрат. Після цього процес зростання обсягу виробництва супроводжує зростання середніх загальних витрат. Обчислити причини збільшення змінних витрат зі збільшенням обсягу виробництва допоможе категорія граничних витрат. Витрати та їх види – досить розгалужена мережа, в якій кожна клітинка важлива для хорошого розвитку бізнесу, що без розумного аналізу зробити просто неможливо.

Граничні витрати

Обчислюються граничні витрати шляхом вирахування всіх сусідніх значень за загальним витратам, оскільки вони потрібні додатково для виробництва однієї одиниці понад призначеного обсягу продукції. Таким чином, відображається закон зниження до межі віддачі даного фактора виробництва. І оскільки кожна додаткова одиниця фактора виробництва є меншою, ніж продуктивність попередньої, витрати виявляються більшими. Збільшення обсягу виробництва задіє всі види витрат фірми, оскільки пов’язано із залученням додаткових факторів виробництва, тому зростають і граничні витрати. Якийсь час зростаючі витрати можна погашати зростанням продуктивності всіх факторів, причому тоді середня віддача зростає, а середні витрати знижуються.

Але цей процес можливий, якщо сума продуктивних факторів зростає швидше падіння віддачі кожної додаткової одиниці ресурсу, тобто середні витрати знижуються раніше, ніж зростають граничні. Саме тому, перш ніж фірма вирішить збільшити виробництво, спочатку вона досконально порівняє середні і граничні витрати. Якщо ж граничні нижче середніх, розширення виробництва змусить останні знижуватися, і навпаки – якщо граничні більше середніх, обсяг виробництва потрібно скорочувати. Фірма повинна уважно стежити, як формуються не тільки загальні, але і середні і граничні витрати, зіставляти це рух з динамікою середнього і граничного продукту. Тоді у виробничій технології з’явиться оптимальна структура, яка забезпечить не тільки формування мінімальних середніх витрат, але і хороший темп зростання граничного продукту і швидке зниження трудових граничних витрат.

Витрати і прибуток

Мінімізація витрат формує поява і зростання прибутку виробництва, чому сприяє правильне розміщення ресурсів. Прибуток, звичайно ж, є найголовнішим результатом даного процесу, і основна діяльність кожної фірми – максимальна прибуток. Саме для цієї мети і призначена функція витрат. Види витрат повинні бути розглянуті, проаналізовані та оптимізовані, адже саме це допомагає зробити прибуток критерієм самого ефективного використання ресурсів. Чому ж прибуток – ключовий показник діяльності? Ця мета не завжди є безперечною, оскільки існують й інші: добробут власників, стійкість на ринку або завоювання нових, при цьому неодмінно змінять показники всі види загальних витрат.

Прибуток є засобом, за допомогою якого успішно досягаються всі цілі і вирішуються всі задачі, поставлені перед фірмою, це свого роду критерій ефективності. Трактування поняття прибутку дуже проста: це різниця між витратами і доходами. Тут і застосовується наведене вище поділ на види витрат виробництва, оскільки дохід теж поділяється на граничний, середній і загальний. Перевищення доходів над витратами – бухгалтерська прибуток – це відображення різниці між виручкою від реалізації продукції і реально сплаченими витратами фірми на виробництво. Для фірми дуже важлива саме економічна прибуток, коли доходи перевищують всі здійснені і можливі, але втрачені витрати.

Приклад

Наприклад, на відкриття ательє з пошиття верхнього одягу було витрачено в якості авансованого капіталу двадцять мільйонів рублів. Виручка від пошиття пальт і шуб склала сорок мільйонів за перший рік роботи. Не бухгалтер легко вирахує прибуток – сорок мінус двадцять, і буде не правий. Адже власник цього ательє з початком бізнесу позбувся заробітків за наймом, доходів, які міг би отримати з дивідендів, якщо би вклав кошти в покупку акцій. Наприклад, це вилилося б у суму дванадцять мільйонів рублів. Отже, сума витрат на відкриття ательє зростає саме на дванадцять мільйонів і складає тридцять два мільйони рублів, а зовсім не двадцять.

Відповідно, і прибуток значно зменшилася – до восьми мільйонів. Очищена від усіх видів витрат прибуток (сюди ж включені і витрати, які виникли під час економічного вибору), називається прибутком економічної. Це різниця між виручкою та альтернативними витратами. Вона завжди менше бухгалтерської на величину якраз нормального прибутку. У будь-якому випадку це різницевий дохід – понад валових витрат (загальних) усього підприємства. Саме той прибуток, де уважно розглянута функція загальних витрат має вигляд економічної, отриманої в результаті спільних зусиль всіх фрагментів виробничих факторів.

Відшкодування витрат

Ринкова економіка своїми умовами впливає на формування прибутку будь-якої фірми, тут мають значення і витрати виробництва, попит на продукцію. Характером попиту визначаються і особливості отримання доходу, оскільки діє фактор конкуренції. Аналізом доходу, який отримує фірма, особливо виділено показник додаткового (граничного) доходу від одиниці продукції. Граничний дохід характеризує окупність додаткової одиниці і, поєднуючись з показниками граничних витрат, являє собою вартісний орієнтир доцільності розширення виробництва.

Валовий дохід підприємства відшкодовує витрати, будучи основним джерелом субсидування комерційної діяльності. З валового доходу і утворюються кошти, щоб придбати матеріали, сировину, виплачувати заробітну плату, формується амортизаційний фонд. Саме в доході полягає прибуток – джерело фінансування всіх напрямків діяльності підприємства. Отримання прибутку – мета, і основна діяльність фірми полягає в максимізації доходів. Це спонукальний мотив для вдосконалення виробництва, його технологій, для оптимізації обсягу випуску продукції і для мінімізації витрат. Фірма повинна вийти на певний обсяг саме тому, що при цьому складуться мінімальні середні валові витрати, тоді утворюється і максимальний прибуток.