Виручка МСФЗ: визначення і мета

Виручка, згідно МСФЗ, формується під впливом найрізноманітніших факторів. Навіть невеликі відхилення від основоположних принципів спричиняють помилки у звітності. Існують певні критерії визнання виручки в МСФЗ. Розглянемо далі основні правила її обліку, а також деякі моменти, до яких слід ставитися більш уважно при перекладі вітчизняної документації в міжнародну звітність.

Визначення

Що таке виручка згідно з МСФЗ 18? Виручка – це валове надходження економічних вигод у звітний період. Вона виникає в процесі звичайної роботи компанії і призводить до збільшення розміру капіталу, не пов’язаного з внесками учасників. До неї відносять кошти, отримані від третіх осіб (наприклад, ПДВ). Аналогічне положення діє в рамках агентських відносин. Валові надходження на ім’я або від імені принципала не ведуть до збільшення капіталу і не виступають як виручка. МСФЗ, проте, включає до її складу комісійні. Між тим на практиці різниця між чистою і валовим прибутком далеко не завжди є очевидною. Визначати статус компанії-одержувача коштів (агент або принципал) слід самостійно, спираючись на фактичний стан справ.

Справедлива вартість

За МСФЗ, виручка визначається, як правило, за угодою між набувачем (користувачем активу) та постачальником. Це означає, що оцінка здійснюється за справедливою вартістю тієї компенсації, яку підприємство отримало або планує отримати. В розрахунок при цьому включаються суми оптових (торгових) знижок, наданих фірмою. Справедлива вартість – це кошти, на які можна обміняти актив або врегулювати зобов’язання між бажають укласти угоду, добре обізнаними, незалежними один від одного контрагентами.

Складності

За МСФЗ, виручка визначається досить просто, оскільки вона представлена у грошовому еквіваленті. В якості неї в таких випадках виступає сума, яку підприємство отримало або планує отримати. Труднощі виникають тоді, коли надходження коштів відкладається. Така ситуація, наприклад, обумовлюється розстрочкою платежу. У цьому випадку поточна сума буде меншою від номінальної величини оплати. Обумовлюється це тим, що фактичний платіж включає в себе відрахування за фінансування. Стандарт МСФЗ “Виручка” вводить у зв’язку з цим вимога про проведення дисконтування майбутніх надходжень із застосуванням тимчасової ставки. Варто сказати, що вітчизняні ПБО такий варіант не допускають. У зв’язку з цим підприємства, що реалізують товар у розстрочку, потрібно робити коригування при перекладі звітності в документацію за правилами МСФЗ 18. Виручка, крім іншого, повинна зменшуватися на суму знижок за оперативну оплату. Вони оцінюються на момент реалізації. Прикладом такої ситуації може бути зниження вартості продукту на 5 % за умови перерахування оплати протягом тижня замість звичайних 2-х міс.

Ідентифікація угоди

Визнання виручки в МСФЗ здійснюється за кожною угодою окремо. Разом з тим для правильного її відображення у звітності, встановлені ознаки доводиться застосовувати і щодо окремих елементів операції. при цьому слід провести аналіз економічного змісту угоди, щоб визначити, чи потрібно об’єднувати його компоненти або сегментувати їх. Припустимо, у вартість реалізації закладена ідентифікується ціна подальшого обслуговування. Її необхідно перенести на наступні періоди. Згідно МСФЗ 18, виручка буде показана в той часовий відрізок, в якому здійснюється обслуговування.

Приклад

Часто багатокомпонентні угоди укладаються у сфері надання телекомунікації. Наприклад, підприємство реалізує продукт, що включає в себе телефонний апарат і деякі додаткові послуги (безкоштовні хвилини, доступ до Інтернету тощо). Як визначається у таких випадках виручка? МСФЗ наказує використовувати умови до окремо идентифицируемым елементів операції. Прибуток від продажу апарату зазвичай визначається на момент укладення угоди. Що стосується надходжень за наступні послуги, то вони відносяться на майбутні періоди і визнаються виручкою протягом усього часу обслуговування.

Специфічні випадки

На практиці виникають ситуації, коли критерії, передбачені МСФЗ, застосовуються одночасно до декількох операціях. Наприклад, якщо угоди пов’язані один з одним так, що не можна точно зрозуміти комерційний результат, не оцінивши їх у комплексі. Прикладом може служити ситуація, коли компанія реалізує продукцію і одночасно укладає окрему угоду про подальший викуп активу. В такому випадку необхідно аналізувати зміст угоди по суті. Якщо продавець надає право власності набувача, але при цьому зберігає ризик та вигоду від володіння даним активів, то має місце договір фінансування, в рамках якого виручки не виникає. У вітчизняних ПБО вказівок на цей рахунок немає. Такі угоди на практиці відображаються в суворій відповідності з юридичною формою. Дуже часто з-за цього при перекладі вітчизняної звітності у міжнародну фахівцям доводиться вносити значні коригування.

Правила при продажу

За МСФЗ (IAS 18), виручка від реалізації визначається при одночасному дотриманні наступних умов:

Продавець надаючи товар, передає ризики і вигоди, пов’язані з володінням активом.

Набувач отримує контроль над продукцією.

Величина прибутку і витрат може бути достовірно оцінена.

Ймовірність отримання підприємством економічних вигод досить висока.

Передача вигод та ризиків

Ця умова вважається найбільш істотним з усіх, які встановлює МСФЗ (IAS 18). Виручка може відбиватися і при збереженні прав власності на товар. Однак це допускається тільки у певних випадках. Приміром, якщо таке збереження використовується, як забезпечувальна міра. Якщо в цьому випадку продавець передає суттєві вигоди і ризики, пов’язані з володінням активом, то угода може розглядатися як продаж. Зрозуміло, в цій ситуації підприємством відображається виручка. МСФЗ передбачає, що, як правило, передача вигод і ризиків збігається з переходом права власності (володіння), але при цьому допускає, що такий хід подій можливий далеко не завжди. На практиці бувають угоди, в яких це відбувається в різний час. З цього випливає, що момент передачі прав власності не виступає в якості критерію для визнання виручки. Вітчизняні ПБО не передбачають аналіз значних вигод і ризиків, пов’язаних з володінням товаром. Як вказує Положення 9/99, виручку підприємство може визнати тільки при передачі прав власності на продукцію.

Надання послуг

Як вказує новий МСФЗ, виручка відображається на підставі ступеня завершеності виконання угоди на звітне число, якщо її результати можуть бути надійно оцінені. Простіше кажучи, використовується метод відсотка виконання. Оцінка вважається надійною, якщо прибуток, витрати, рівень завершеності операції можна визначити достовірно. При цьому повинна існувати висока ймовірність отримання економічних вигод. А якщо результати не піддаються оцінці, тоді як відображається виручка? МСФЗ передбачає можливість її визначення тільки в рамках відображених відшкодовуваних витрат. Наприклад, на початкових стадіях угоди буває, що її результат надійно оцінити не можна. Але при цьому існує ймовірність, що компанія покриє понесені за угодою витрати. У цьому випадку може відображатися виручка. МСФЗ облік прибутку при цьому не передбачає. Якщо неможливо надійно оцінити результати угоди, а ймовірність покриття витрат прагне до нуля, понесені витрати відображаються як витрати. Виручка при цьому не зізнається. Коли невизначеності, що перешкоджали надійної оцінки результату операції, вирішаться, підприємство відображає показники на підставі ступеня завершеності виконання угоди.

Заохочення клієнтів

Воно вважається невід’ємним елементом різних видів діяльності. Підприємство використовує програми заохочення для створення у споживача стимулу купувати продукцію саме його виробництва і звертатися саме до його послуг. Популярними заходами вважаються нарахування “балів”, “повітряних миль”, за рахунок яких клієнт в майбутньому може отримати товар безкоштовно або зі знижкою. При розгляді питання обліку таких заохочень слід звернутися до Інтерпретації IFRIC 13. Згідно їй, бонусні одиниці повинні відображатися як окремо ідентифікується елемент угоди, за якою вони покладаються. Винагорода відноситься до них, виходячи із справедливої вартості. Вона визначається або на підставі ринкової інформації, або є оціночною величиною. Винагорода, віднесене до бонусним одиницям, переносять на майбутні періоди до тих пір, поки існує ймовірність, що споживач пред’явить вимогу. Наприклад, це може бути календарне число припинення дії програми або момент, в який ймовірність погашення накопичених балів мінімальна.

Зміст і форма

Слід сказати, що, незважаючи на деяку схожість принципів ПБО та МСФЗ “Виручка”, новий стандарт вимагає істотних коригувань вітчизняної звітності в процесі її трансформації. Основні розбіжності пов’язані з наступними обставинами. В першу чергу, в якості одного з обов’язкових принципів МСФЗ, але далеко не завжди використовуються в ПБО, виступає перевага економічного змісту над юридичною формою. За міжнародними правилами, характер операцій узгоджується з тим, як вона представляється з правової точки зору. За ПБО, події, як правило, відображаються строго по юридичній формі, не відображаючи їх економічну суть. МСФЗ, крім того, ґрунтуються на методі нарахування і не передбачають обов’язкової вимоги документально підтверджувати отриману виручку. Інша ситуація у вітчизняних правилах. За ПБО, підприємство повинно обов’язково мати підтверджуючу документацію. Така вимога часто заважає компаніям відобразити всі операції, які припадають на конкретний період.

МСФЗ 15: “Виручка за договорами з покупцями”

Основне положення полягає в тому, що компанія повинна відобразити надходження, показують передачу обіцяної продукції або послуги споживачам в належній кількості. Для реалізації цього правила підприємству необхідно зробити кілька дій. За МСФЗ, виручка за договорами з покупцями, відображається після:

Визначення угоди з клієнтом.

Встановлення зобов’язання в угоді.

Визначення ціни операції.

Встановлення вартості угоди по відношенню до зобов’язання.

Умови укладення угоди

Договір передбачає участь двох і більше сторін з метою створення реальних обов’язків і прав. Будь-яка угода має:

Бути схвалено і є обов’язковим для виконання учасниками.

Визначати права сторін.

Встановлювати правила оплати.

Носити комерційний характер.

Угода може містити додаткові умови, при виконанні яких продукція буде передана (послуги надані). У ряді випадків компанія може об’єднати договір і рахунки в єдиний документ. В такому випадку повинен передбачатися порядок відображення зміненої угоди.

Зобов’язання до виконання

Вони являють собою обіцянку передати послуги або товар клієнту. Якщо в угоді передбачається надання більше одного продукту, кожний з них враховується як самостійне зобов’язання до виконання, якщо самі різні вироби або групи однакових за способом передачі і суті. Аналогічне правило діє і у відношенні послуг.

Ціна операції

Вона являє собою передбачувану суму, яку компанія розраховує отримати в обмін на свої товари або послуги, за винятком коштів, одержаних від імені третьої особи. При визначенні ціни в увагу приймаються наступні фактори:

Змінне умова. Воно полягає в наступному. Якщо передбачена угодою сума – змінна величина потрібно визначити оплату, що включається в ціну, або як очікуване значення, або як найбільш ймовірну величину. Вибір залежить від методу, який використовується підприємством при прогнозуванні.

Обмеження при оцінці змінних величин. Компанія частково або повністю включає змінну величину на ціну угоди тільки тоді, коли існує ймовірність, що її коливання не зроблять впливу на зміну відбитого доходу.

Наявність істотного елемента фінансування. Компанії необхідно скоригувати обіцяну виплату, викликану змінами в тимчасовій вартості грошей, якщо терміни платежу, що обумовлені сторонами, забезпечують (неявно або явно) підприємству або споживачеві значну перевагу при передачі послуг або продукції. В процесі оцінки контракту на предмет присутності істотного елемента фінансування необхідно брати до уваги різні фактори. Оцінка такого компонента вважається недоцільною, якщо період між оплатою і передачею послуг/продукції менше року.

Умова безготівкового розрахунку. Якщо клієнт пропонує такий спосіб оплати, необхідно оцінити це умова за справедливою вартістю. Якщо це неможливо, здійснюється непрямий аналіз на ринку тих послуг або товарів, які пропонуються в якості платежу за контрактом.

Оцінка ймовірних виплат споживачеві. Якщо є можливість надати клієнтові грошові кошти або інше відшкодування (купон, кредит тощо), які можуть бути пред’явлені підприємству з вимогою погашення, то вони відображаються як операції, що знижують ціну, або в якості платежу за окремий продукт (або і в тому, і в іншому статусі).

Вартість операції по відношенню до зобов’язання

У першу чергу, компанія повинна встановити відпускну ціну на кожний товар (послугу) на основі ринкових (незалежних) показників. При відсутності останніх здійснюється самостійна оцінка. У ряді випадків у вартість операції включається дисконт або змінна величина по відношенню тільки до одного зобов’язанням. Тоді потрібно вказати на те, що фірма виділяє відповідний показник не по всіх заборгованостей, а тільки за однією або кількома. Компанії необхідно визначати зобов’язання при будь-яких змінах вартості операції в подальшому так само, як і при здійсненні угоди. Суми, виділені на погашення заборгованості, відображаються як підвищення або зниження доходу в періоді, коли змінилася ціна.

МСФЗ 15: виручка

Вона відображається в момент виконання зобов’язання. Компанія визнає виручку шляхом надання клієнту необхідної продукції або послуги. Вони будуть вважатися переданими в момент отримання споживачем контролю над ними на тривалий час. По кожному зобов’язанню слід визначити, чи мало місце виконання в зазначеному порядку. Якщо заборгованість не визнається погашеної на період часу, воно розглядається як виконане на конкретний момент. Компанія передає контроль над продукцією/послугою на тривалий термін. Отже, вона виконує зобов’язання. Виручка визнається при дотриманні ряду умов:

Клієнт одночасно з виконанням компанією зобов’язання отримує вигоди і використовує їх.

Дії фірми формують або збільшують активи, якими управляє споживач.

Діяльність компанії не створює об’єкт для альтернативного використання власного і має дійсне право на отримання оплати за роботу, завершену до настання цього моменту.

Момент часу

Для його визначення компанії слід розглядати наступні (але не єдині) критерії передачі управління (контролю) товаром/послугою клієнту:

Фірма володіє правом на отримання оплати.

Набувач отримав право власності.

Компанія передала фактичне володіння продуктом.

У набувача виникли суттєві вигоди і ризики, пов’язані з володінням товаром/послугою.

Споживач прийняв актив.

Витрати при укладенні угоди

Додатковими витратами вважаються очікувані витрати, які будуть відновлені. Їх компанія визнає як актив. У такому статусі вони відображаються, якщо:

Безпосередньо відносяться до наявного (небудь конкретного ймовірного угодою).

Збільшують створюють ресурси, які компанія буде використовувати для погашення зобов’язань у майбутньому.

Передбачається, що вони відновляться.

Додаткові витрати – це ті витрати, які не з’явилися б у підприємства, якщо б воно не уклало угоду. На практиці компанія може відобразити їх як витрати, якщо їх період амортизації менше року. При обліку витрат по виконанню угоди по можливості необхідно застосовувати положення інших розділів МСФЗ.