Відшкодування шкоди здоровю. Відшкодування шкоди, заподіяної здоровю громадянина. Позов про відшкодування шкоди здоровю

У ст. 2 Конституції закріплено обов’язок держави визнавати, захищати і дотримуватися свободи і права людини. В якості основних засобів реалізації цього завдання виступають профілактичні заходи, дисциплінарна, кримінальна та адміністративна відповідальність, а також відшкодування шкоди здоров’ю.

Категорії зобов’язань

В рамках цивільного права розрізняють позадоговірні і договірні взаємодії. Відповідно до цього встановлюються і зобов’язання. Договірні спрямовані на регулювання нормальних економічних правовідносин. Але при взаємодії людей, підприємств та інших суб’єктів нематеріальним особистим та майновим благам може бути завдано шкоди. Він може бути заподіяна випадково, чи навмисне, внаслідок помилки або внаслідок непереборної сили природи. При виникненні ситуацій, при яких чоловік отримав каліцтва (травми) або помер, з’являються зобов’язання, які передбачають відшкодування шкоди життя і здоров’ю. Вони володіють деякими особливостями. Далі розглянемо, як здійснюється відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю громадянина.

Загальні відомості

Законодавством передбачені наступні страхові випадки, при яких здійснюється відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю. Вони зафіксовані в статті 1084 ЦК. До них, зокрема, відносяться:

• Шкоду, заподіяну при виконанні зобов’язань за умовами договору.
• Каліцтва або смерть при службі в ОВС.
• Військова травма.

Відшкодування шкоди здоров’ю виконується у відповідності з правилами, які передбачені в гол. 59 ЦК, якщо договором або законом не передбачено більш високий розмір відповідальності.

Сутність зобов’язань

Як такого визначення відповідальності за заподіяння шкоди в законодавстві відсутнє. Тим не менш, основна ідея такого зобов’язання присутній у ст. 1064, п. 1 ЦК. У відповідності з цим положенням, шкоди, яка заподіяна майну або особистості, громадянинові чи організації, в повному обсязі, підлягає відшкодуванню. В якості відповідальної особи виступає винний у нещасному випадку. Головна обставина, яке закладено в даній нормі, полягає у встановленні відповідальності, що виражається в обов’язку заподіювача шкоди особи відшкодувати його. У законі немає прямої згадки про потерпілій стороні. Однак стає зрозуміло, що потерпілий має право вимагати компенсацію. Таким чином, дане правовідношення виступає як зобов’язальне.

Співвідношення понять

В юридичних виданнях такі визначення, як “зобов’язання з заподіяння шкоди” і “відповідальність за виникнення шкоди” часто використовуються як тотожні. При цьому друге поняття виступає в якості основного. Відповідальність у цивільних правовідносинах передбачає застосування до порушника певних заходів примусу. Вони представлені у вигляді санкцій, що мають майновий зміст. Дане положення відноситься як до недоговірний, так і договірної відповідальності. Проте остання має вторинний характер. Вона в деякому роді супроводжує зобов’язання, вступаючи в дію виключно в разі порушення.

Якщо воно виконувалося відповідно з умовами, то відповідальність ніяк себе не проявляє. По-іншому йде справа з питанням про заподіянні шкоди. В цьому випадку зобов’язання виникає за фактом порушення. З моменту свого виникнення воно у своєму змісті має відповідальність – можливість застосувати до порушника санкції. Таким чином, вона не супроводжує і не доповнює якесь зобов’язання. Порушник несе відповідальність за шкоду, заподіяну з його вини, у формі відшкодування, якщо умови для цього передбачені законом. В літературі за традицією, що походить з римського права, її називають деліктної.

Суб’єкти

Враховуючи вищесказане, можна визначити наступне: зобов’язання, що виникло з заподіяння шкоди, являє собою таке цивільне правовідношення, в якому потерпілий може вимагати від винного (заподіювача) повного відшкодування шкоди. Способом реалізації цього права виступає відновлення майнового стану потерпілого в натурі або грошова компенсація збитків. Згідно з визначенням стає зрозумілим суб’єктний склад даних відносин. Потерпілий виступає як кредитор, а заподіювач – як боржник. Обов’язок останнього полягає у задоволенні вимог потерпілого.

Особливості регулювання

Відшкодування шкоди здоров’ю у російському законодавстві виділяється в особливий делікт. Його регулювання разом з положеннями ЦК здійснюється також за допомогою спеціальних правових актів. Серед них раніше особливе місце займали Правила, згідно з яким виконувалося відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю працівника професійним захворюванням, каліцтвом або іншим ушкодженням стану, пов’язаним з виконанням ним своїх посадових обов’язків.

Сьогодні цей нормативний акт втратив чинність. В даний час чинним документом, на підставі якого здійснюється відшкодування шкоди здоров’ю працівника, виступає Федеральний Закон “Про обов’язкове соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та від професійних захворювань”.

Виникнення відповідальності

У зв’язку з тим, що здоров’я і життя громадян визнаються найвищими цінностями, будь-яке їх пошкодження і тим більше смерть людини вважаються протиправними. Шкода в даному випадку виступає як обмеження немайнових (особистих) благ. Це саме по собі дозволяє людині вимагати, щоб були здійснені компенсація і відшкодування моральної шкоди здоров’ю. Основним об’єктом відповідальності в даному випадку виступають з’являються внаслідок каліцтва або смерті майнові втрати. Вони, зокрема, виражаються у втраті заробітку та інших доходів, у витратах на відновлення стану, поховання і т. д.

Специфіка причинного зв’язку

Однією з основних особливостей, якою володіє відшкодування шкоди здоров’ю, є необхідність встановити не одну, а дві причинні зв’язки. Перша повинна проявитися між бездіяльністю або діянням винного і безпосередньо самим каліцтвом або смертю. Друга зв’язок повинна проглядатися між шкодою, яка була заподіяна потерпілому, та майновими втратами.

Класифікація

Відшкодування встановлюється відповідно до категорії благ, яким було заподіяно шкоду. Так, виділяють відповідальність:

• За збиток, що виник в результаті смерті годувальника.
• За шкоду, завдану каліцтвом (пошкодженням) здоров’я.

Зазначені випадки розрізняються за характером і обсягом відповідальності, суб’єктним складом та іншими ознаками і обставин. При ушкодженні здоров’я допускається один варіант – це стягнення з заподіяла його обличчя збитків у вигляді заробітку, який потерпілий втратив, та витрат, понесених їм додатково. У зв’язку з цим, якщо лікар, який є винним, побажає вилікувати потерпілого, то суд повинен визнати це можливим виключно за наявності чіткого на це згоди пацієнта. Відшкодування шкоди здоров’ю неповнолітнім встановлюється ст. 1087 ЦК.

Виплати

У разі смерті винна в цьому особа несе відповідальність у вигляді компенсації тим, хто втратив джерела коштів внаслідок даного факту. Призначення розміру виплат здійснюється у відповідності з часткою заробітку померлого, яку він міг отримувати небудь отримував на своє утримання до нещасного випадку. Величина компенсації у подальшому може бути змінена. Наприклад, при заподіянні шкоди життю і здоров’ю винна особа має право поставити питання про зменшення компенсації, якщо у нього погіршилося матеріальне становище. Це може статися внаслідок інвалідності або досягнення ним пенсійного віку, що позбавляє його можливості заробляти достатньо коштів, щоб забезпечити відшкодування шкоди здоров’ю потерпілому і власне утримання. Однак при умисному заподіянні шкоди потерпілому винний позбавляється даної можливості. Індексація відшкодування шкоди здоров’ю здійснюється згідно з прожитковим мінімумом.

Особливі випадки

Якщо шкоди у потерпілого виник за його власною грубої необережності, розмір відшкодування зменшується в залежності від обсягу провини кожного з учасників. Даний порядок встановлений ст. 1083, п. 2 ЦК. Така пропорційність особливо актуальна, коли призначається відшкодування шкоди здоров’ю при ДТП. Зокрема, у практиці досить частими є випадки, коли водій здійснює наїзд на пішохода, який перебуває в нетверезому вигляді. За таких обставин автолюбитель не позбавляється від відповідальності. Проте розмір її знижується. У зв’язку з цим позов про відшкодування шкоди здоров’ю буде задоволений в суді частково.

Захист споживчих прав

На розгляд суду може бути подана заява про відшкодування шкоди здоров’ю внаслідок рецептурних, конструктивних та інших недоліків послуги, роботи або продукту. Дана можливість виділена у вигляді спеціального делікту в законодавстві. Порядок, згідно з яким здійснюється виплата компенсації і відшкодування моральної шкоди здоров’ю, встановлений ФЗ про захист споживчих прав.

Потерпіла сторона при втраті годувальника

Майнові втрати у випадку загибелі людини, який був джерелом доходу, виникають у його близьких, яких він повністю або частково утримував при житті, а також у всіх, хто поніс витрати на його похорони. У число цих суб’єктів входять:

• Утриманці померлого, непрацездатні відповідно з віком (чоловіки від 60 років і жінки від 55 років, неповнолітні діти) або внаслідок інвалідності. До них у тому числі відносять тих, хто до моменту його смерті право на одержання від нього утримання, хоча міг і не отримувати фактично.
• Інші (працездатні) утриманці, які стали непрацездатними протягом п’яти років після загибелі годувальника. Ними можуть, наприклад, бути мати або дружина померлого, які досягли пенсійного віку протягом зазначеного періоду.
• Народжений після загибелі годувальника дитина.
• Один з родичів померлого (чоловік або батько) незалежно від працездатності, який зайнятий доглядом за малолітніми (до 14 років), що перебували на утриманні потерпілого, або за сестрами, онуками, братами, дітьми та іншими, які потребують сторонньої опіки внаслідок стану здоров’я (незалежно від віку).

Згідно із законодавством, переліченим категоріям встановлюється компенсація. Виплати здійснюються протягом строків, які передбачені в ст. 1088, п. 2 ЦК. Зокрема, інвалідам – на період дії інвалідності, чоловікам від 60 і жінки від 55 років – довічно, учням – до закінчення навчання, але не довше ніж до 23 років, неповнолітнім – до 18 л.

Розрахунок виплат

Як вище було сказано, величина компенсації на кожного встановлюється у відповідності з часткою заробітку, яку вони отримували або могли отримувати за життя загиблого, за винятком його власної частини. Так, у випадку двох осіб, що мають право на виплату – дружини і дитини 3-х років і середній заробіток 15 000, виплата на кожного складе 15 000 : 3 = 5000 руб. При цьому враховується і частка працездатних родичів, які не мають права на компенсацію, але отримували за життя загиблого частину його доходу. Так, якщо розглянути вже наведений приклад, додавши в сім’ю доросле трудоспособную дочка, то розмір виплат молодшому дитині і дружині складе: 15 000 : 4 = 3750 руб. Якщо у потерпілого були не перебували на його утриманні особи, але мали право на одержання від нього утримання (наприклад, проживає окремо стара мати), сума, що припадає на них, віднімається з загальної величини доходів загиблого. Залишок поділяється на кількість утриманців. Розмір компенсації не включаються пенсії, які призначені родичам як після, так і до його кончини, їх заробіток, стипендії тощо.

Обов’язкове страхування

Законом або договором допускається збільшення встановленого розміру відшкодування. Такі умови можуть бути, наприклад, укладеному за життя загиблого трудовому угоді. У відповідності з раніше діючим законодавством, такі зобов’язання прописувалися в колективному договорі. Сьогодні діє ФЗ ” про обов’язкове соцстрахування від професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві. У ньому прописані принципово нові умови відшкодування шкоди працівникам. В даному випадку воно здійснюється страхувальником. Незважаючи на те, що сама суть обчислення не змінилася, наймач і працівник не мають більше можливості збільшувати розмір компенсації, оскільки він встановлений законом у рамках програм обов’язкового соціального страхування.

Боротьба з тероризмом

В законодавчому порядку затверджені Правила, відповідно з якими здійснюється відшкодування шкоди особам, що виконують службовий обов’язок. Дані положення регулюють здійснення виплат безпосередньо самим потерпілим або у разі їх смерті особам, які перебувають на утриманні, відшкодування шкоди у вигляді одноразової компенсації. Існують також Правила, що регламентують щомісячні виплати в разі шкоди, заподіяної радіаційним впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що спричинила втрату працездатності незалежно від ступеня (без встановлення інвалідності).

Витрати на поховання

Особа, з вини якого сталася загибель потерпілого, зобов’язана відшкодувати витрати на поховання померлого. До них входять витрати безпосередньо на поховання, встановлення пам’ятника та огорожі, стандартних для конкретної місцевості, а також на проведення поминок в розумних межах. У ФЗ №8, ст. 9, визначено перелік витрат, які відшкодовує держава. Витрати, крім встановлених законом, підлягають компенсації винним. Їх розмір визначається згідно з загальними стандартами поховання. Вина потерпілого у таких випадках не враховується.