Види санкцій. Податкові санкції. Штрафні санкції

У вітчизняному законодавстві чітко не визначено термін “санкції”, тому роз’яснити його однозначно досить складно. У зв’язку з цим слід звернутися до науковим поясненням. Далі розглянемо поняття та види санкцій.

Думки деяких авторів

Термін “санкції” Поляк формулює як “заходи примусу, що виражаються в грошовій формі і застосовуються у відношенні організацій внаслідок порушення ними діючих законів при здійсненні фінансово-господарської діяльності”. Проте деякі експерти вважають дане визначення недостатньо повним. На їх думку, таке формулювання не зачіпає види санкцій, передбачені для учасників бюджетних відносин. Крім того, не враховані заходи впливу, які застосовуються при недотриманні умов угод.

З цієї позиції більш об’ємним можна вважати визначення, яке дане Грязнову. Зокрема вона пише, що санкції являють собою заходи примусу, які виражаються в грошовій формі і застосовуються до суб’єктів процесу контролю внаслідок неналежного виконання ними своїх обов’язків або прав або ухилення від цього. Так, у Бюджетному кодексі використовується визначення “заходи відповідальності за порушення фінансового законодавства”. Це означає, що можуть застосовуватися такі інструменти примусу, як штрафні санкції, пені і так далі.

Юридичний аспект

В якості заходів примусу у відношенні до осіб, що порушують правила, правові санкції використовуються Міжнародної конвенції, що регламентує боротьбу з фінансуванням тероризму. ФЗ “ПРО банкрутство” визначає способи впливу, які можуть застосовуватися однією організацією по відношенню до іншої згідно з умовами угоди, або уповноваженим органом щодо юрособи. Ці заходи включаються у статтю “обов’язкові платежі”, не вхідні до складу підприємства”, яке визнано неспроможним. Ст. 64 ЦК використовує визначення фінансових стягнень в якості заходів, що застосовуються при порушенні договірних умов між банком, фізособами, які залучають кошти, і безпосередньо вкладником з боку банківської організації. Для інших випадків у законі наведено конкретний перелік санкцій (неустойка, пеня і так далі). ПК також використовує термін “фінансові стягнення”. У переліку податкові санкції представлені у вигляді:

• відсотків;
• пені;
• птрафов.

Разом з цим визначені розміри тих чи інших стягнень. У положеннях Митного та Бюджетного кодексів наведені тільки види санкцій. У відповідності з нормами, ці стягнення застосовуються при будь-якому порушенні фінансового законодавства. Що ж стосується розмірів, які мають ті чи інші види санкцій, а також порядку їх накладення, то це визначається АПК.

Роз’яснення

Враховуючи вищесказане, можна використовувати два визначення:

• Стягнення за порушення фінансового законодавства. До них зазвичай відносять такі види санкцій, як блокування рахунку, неустойка, відсоток і так далі.
• Міра відповідальності, виражена в грошах, за порушення законодавчих норм або умов угоди.

В останньому випадку штрафні санкції характеризують ступінь добровільності, намеренности, свідомості, з якими людина прийняла рішення і далі діяв згідно з ним. Сенс в даному випадку полягає в тому, що та чи інша міра відповідальності, яку несе суб’єкт в конкретному випадку, залежить від приватних умов. Мова йде про реальні можливості і обставини, що сприяють формуванню свідомого ставлення до ймовірних наслідків своєї поведінки, а також самовизначення щодо своїх дій. Санкції, таким чином, виступають в якості “вимірювачів” відповідальності, яка настає внаслідок проступків.

Класифікація

У вітчизняному законодавстві санкції поділяються на категорії відповідно з галузями права, підставами застосування, формами. В останньому випадку стягнення можуть бути представлені у вигляді:

• Блокування рахунку, витрат, зупинення операцій в кредитних організаціях.
• Пені. Вони накладаються внаслідок несвоєчасного виконання, прострочення фінансового зобов’язання. Як правило, пені встановлюються в якості відсотка від суми невиплачених коштів. Нарахування здійснюється за кожен прострочений день протягом певного періоду. Після нього провадиться одноразова виплата.
• Штрафи. Вони являють собою грошові стягнення, які виплачуються порушниками. Розмір в цьому випадку фіксований.
• Неустойки. Ці заходи примусу достатньо широко використовуються як засіб забезпечення виконання зобов’язання. В якості неустойки виступає грошова сума, визначена законодавством або угодою, яка має бути виплачена кредиторові боржником при невиконанні останнім або неналежної реалізації встановленого зобов’язання.

Блокування

За п. 1, ст. 76 НК, уповноважені органи можуть призупинити операції на рахунках у випадках:

• Наявності заборгованості по відрахуванню штрафів, зборів, пені.
• Затримки здачі декларації більше ніж на 10 календарних днів.

Призупинення операцій на рахунках та блокування витрат у кредитних компаніях – це заходи, які застосовуються до осіб, які порушують фінансове законодавство.

Класифікація за юридичною галузях

Вибір тих або інших стягнень здійснюється у відповідності з нормативними актами у сфері регулювання якого було скоєно порушення. По галузях заходи примусу поділяють на валютні, бюджетні, митні, податкові санкції. Відповідно, при їх виборі слід керуватися Митним, чи іншим Бюджетним кодексом.

Підстави застосування

За цією ознакою санкції можна розділити на стягнення, які виходять з договору, національного нормативного акта, Світового права. Якщо за міжнародним договором РФ встановлюється інший порядок, відмінний від того, який передбачено в законодавстві, то застосовуються правила першого документа. У свою чергу, національні нормативні акти вважаються первинними щодо угод господарюючих суб’єктів.

Відповідні санкції

Це визначення стало активно застосовуватися у вітчизняній політичній сфері з минулого року. Причиною тому послужили економічні санкції, введені низкою країн ЄС і США проти російської держави. Уряд відреагував на дані заходи забороною поставок імпортних продовольчих товарів з-за кордону. Ці обмеження стосуються виключно тих країн, які ввели економічні санкції. Однак прийняті урядом заходи викликали неоднозначну думку експертів. Так, деякі вважають, що відповідні санкції завдадуть шкоди в першу чергу населенню країни. Однак представники влади говорять про те, що в Росії достатньо ресурсів для того, щоб забезпечити стабільність споживачеві у створених умовах. Крім цього, згідно з проведеним аналізом економічного стану Росії, експерти відзначають збільшення інвестування в країну з боку ряду іноземних держав.

Значення заходів впливу

Його можна визначити, розглядаючи основні завдання цих інструментів. Зокрема, штрафна функція фінансово-правової відповідальності реалізується у вигляді покарання і виступає як реакція держави на шкоду, заподіяну суспільним відносинам. Використання таких санкцій повинно здійснюватися згідно з принципом індивідуалізації виникла відповідальності. Застосування цих заходів залежить від ступеня і характеру небезпеки для соціуму, з урахуванням мети, мотиву, форми вини, обставин (обтяжуючих і пом’якшуючих). Найбільш повно ці умови відображені в ПК, гол. 15. Санкції грають і попереджувальну (превентивну) роль. Головною метою в цьому випадку виступає недопущення порушень встановлених правил і норм, що регламентують порядок фінансової діяльності.

Ця функція виражається в тому, що ймовірне засудження винного громадськістю при вчиненні злочину проявиться у вигляді позбавлення організаційного або майнового характеру. Що, зрозуміло, буде виступати небажаним наслідком для порушника. Найчастіше заходи впливу орієнтовані не на фактичне покарання злочинця, а на забезпечення охорони громадського інтересу, відновлення чиї незаконним поводженням суб’єкта прав і інтересів держави та муніципальних формувань.

У цих випадках відповідальність виконує компенсаторну (правовосстановительную) функцію. Найбільш чітко вона реалізується при використанні санкцій, визначених у бюджетному законодавстві. При усуненні правопорушень, таким чином, відбувається відновлення порядку. Фінансово-правова відповідальність виконує також і сигналізаційну функцію. Вона проявляється при характеристиці особи, яка вчинила незаконне дію. Так, наявність фінансового неправомірного діяння може бути сигналом, що вказує на необхідність забезпечити більш пильну увагу до конкретного суб’єкта з боку уповноважених органів, які здійснюють контрольну діяльність у фінансовій сфері.