Види норм міжнародного права. Класифікація норм міжнародного права
Класифікація за формою
Виділяють різні види норм міжнародного права з тих чи інших підстав. За своєю формою вони поділені на закріплені документально і без фіксації в документі або акті юридичної типу. До першої категорії відносять правила, зафіксовані (словесно оформлені) і встановлені у визначеному положенні. Сюди входять норми, які містяться у договорах, актах організацій і конференцій світового масштабу. Перші виходять від країн-учасників і поширюють свою дію на кожне держава, яка бере участь у відносинах. При цьому обов’язки і права за договором спрямовані як би від однієї країни до іншої.
Акти міжнародних організацій (конференцій), а також закріплені в них можливості та вимоги, що походять від загальних зборів (колективного органу) держав. Свою дію при цьому дані норми поширюють окремо на кожну країну-учасницю. Втілена в цих актах воля держав, більше ніж у договірних, втрачає свою персонифицированность. Самі правові документи, і переговорно-договірний процес відповідають сучасному характеру міждержавних відносин найкращим чином.
Незакріплені положення визнаються обов’язковими (підтверджуються), формуються практикою і в ній використовуються. Вони вважаються звичайними нормами міжнародного права. Своє словесне вираження вони отримують в арбітражних рішеннях, судових та інших органів відповідної юрисдикції, в нотах і заявах держав, резолюціях світових організацій. При кодифікації вони стають договірними. Якщо ж до кодифицирующему договору приєдналася лише частина учасників, то одна норма для одних країн може бути договірної, а для інших залишитися звичайною.
В якості прикладу можуть виступати положення Віденської конвенції з приводу дипломатичних відносин 1961 року. Також може мати місце й інша ситуація. Документально зафіксована норма визнається як обов’язкова не у вигляді явно вираженої згоди на це, а з допомогою практичних дій, тобто простим шляхом. Наприклад, це може бути здійснення діяльності на підставі положень світових організацій або конференцій, які були прийняті як акти-рекомендації.
