Верховенство права: принципи, ознаки і законність. Верховенство закону

Концепція верховенства права

Представлена концепція не може мати безлічі варіацій, так як має конкретний сенс. Це своєрідна доктрина, яка закріплює рівність всіх людей перед правом. Так, людина не може бути підданий покаранню, якщо він не зробив нічого такого, що суперечить закону. Ніхто не має права звинувачувати кого-то без наявних на те причин. При цьому абсолютно неважливо, який соціальний статус має людина, скільки він заробляє, яке в нього світогляд і т. д. Принцип верховенства права дозволяє захистити громадянина, допомогти йому впевненість в законності і справедливості.

Має розглянутий принцип і друге трактування. Так, всі нормативні акти повинні підкорятися якомусь закону, який вважається основним. У Росії таким законом є Конституція.

Історія концепції

Цей принцип був розроблений багато століть тому. Одним з першовідкривачів концепції верховенства закону був давньогрецький філософ Аристотель, який заявляв про те, що “правити повинен закон”. Тієї ж думки дотримувався Цицерон. Знаменитим стало його вислів “Ми всі – раби закону”.

Розглянута концепція була поширена і на сході. “Легісти” Стародавнього Китаю в період знаходження у влади встановлювали суворі покарання за різні проступки. При цьому китайці вважали закон радше засобом володарів, ніж народним інструментом впливу на державні верхи.

Концепції верховенства права дотримувалися богослови. Фома Аквінський, наприклад, вважав верховенство права “інструментом бога”, а також “встановленим порядком єства”.

Сам термін “законність” почав використовуватися тільки в початку 17 століття. У 1610 році Палата громад подала петицію Якову I, в якій визнавала закон вище монарха. Тим не менше, сам король вважав подібну концепцію “зрадою”.