Вердикт – це…Остаточний вердикт: особливості і вимоги
У судовій практиці існує кілька видів судочинства. Одним з них є суд з участю присяжних, які виносять своє рішення (вердикт) у справі в письмовому вигляді.
Вердикт – це часто вживане слово, що походить від латинського словосполучення vere dictum, що в перекладі на російську мову означає “істинно сказане”. Інформація зі словника латинських юридичних термінів знаходиться в нижченаведеної таблиці.
| veredictum | вирок |
| quasi dictum veritatis | як утвердження істини |
| ut judicium | рішення суду |
| quasi juris dictum | так як право статті |
Вердикт – це остаточне рішення (висновок), прийняте після всебічного об’єктивного вивчення якого-небудь питання. Це результат глибокого аналізу (висновок) зібраної інформації при вирішенні поставленої задачі.
Остаточний вердикт
Вираз часто зустрічається і в багатьох на слуху. Як правило, під словосполученням “остаточний вердикт” розуміється щось непорушне, іншими словами, це істина в останній інстанції. Якщо розглядати даний термін у судовій практиці, то він може бути і не остаточним. Але лише в тому випадку, коли суддя пропонує присяжним (з якихось причин) внести уточнення в вопросный лист і винести свій вердикт знову. Таке право у головуючого судді є, і воно регулюється певними імперативними приписами чинного процесуального законодавства.
Вердикт – це лише інструмент правосуддя. Остаточне рішення залишається за суддею. Тільки суддя виносить вирок, вирішує питання про запобіжний захід, встановлює термін покарання і спосіб його відбування, спираючись на винесене рішення присяжними вердикт.
Поняття “остаточний вердикт” – це предмет для окремої дискусії. В даному випадку визначення “остаточний”, безперечно, має право на існування в значенні “трапився”, “досконалий”, “закінчений”, що підсилює і підкреслює остаточність рішення.
