Нюанси
Управління власним капіталом, в першу чергу, спрямоване на витяг доходів від основної діяльності. Цей процес у фінансовому менеджменті характеризується категорією левериджу – певного фактора, незначна зміна якого може призвести до суттєвої коригування підсумкових результатів. Аналіз власного капіталу передбачає вивчення ряду показників. При цьому необхідно чітко розуміти різницю між ними. Приміром, вартість власного капіталу і ціна підприємства характеризуються різними показниками. У першому випадку мається на увазі деяка специфічна характеристика ресурсів, за рахунок яких створюється актив. Вартість власного капіталу виражається у сформованих відносних річних витратах по обслуговуванню заборгованості. Цей показник входить в групу відносних. Його значення виражається у відсотках.
Специфіка оцінки
Аналіз власного капіталу ґрунтується на:
Принцип попередньої поелементної оцінки. Оскільки використовуваний актив складається з неоднорідних компонентів, в ході його аналізу необхідно розкласти його на складові. Кожен елемент повинен бути при цьому об’єктом оціночних розрахунків.
Принцип узагальнюючої оцінки вартості капіталу. Передумовою для такого розрахунку виступає поелементний аналіз. Узагальнююча оцінка відображає існуючий в компанії мінімум повернення на капітал, вкладений в його діяльність, його рентабельність.
Принцип порівнянності показників власних і залучених фінансових ресурсів. В якості ключових складових позикового капіталу виступають банківські позички, а також облігації, випущені компанією. Ціну перших слід розглядати, беручи до уваги податок на прибуток. У відповідності з нормативними документами, відсотки за використання банківських позичок відносяться на собівартість виробів.
Принцип динамічної оцінки. Фактори, які впливають на показник середньозваженої вартості капіталу, дуже рухливі. Відповідно, зі зміною фінансових показників окремих елементів повинно коригуватися та середньозважене значення. Воно визначається на основі оцінки даних за минулими періодами. Очевидно, що ст-сть окремих ресурсів, як і структура капіталу, весь час змінюється. Відповідно, і середньозважений показник не буде постійною величиною. Він буде змінюватися під впливом різних факторів з плином часу. Крім цього, оцінка може проводитися як по створеному, так і планованому активу.
Принцип взаємозв’язку оцінки майбутньої та поточної середньозваженої ст-сти капіталу (WACC). Цей зв’язок забезпечується за рахунок використання показника граничної вартості активу. Їм характеризується рівень вартості нової фінансової одиниці, що залучається компанією. Використання додаткового капіталу (і за рахунок своїх, і за рахунок позикових ресурсів) має на кожній стадії розвитку фірми свої економічні межі. Залучення фінансів пов’язано зазвичай з збільшенням середньозваженої вартості активу. Умовно вважається, що в стабільно працюючій компанії зі сформованою фінансовою системою WACC залишається постійним показником при певному варіюванні ресурсів, що втягуються в інвестування. Але по досягненні деякої межі він зростає. Максимальна ст-сть активу є функцією обсягу залучених ресурсів. У цьому зв’язку здійснюючи управління власним капіталом, керівництво компанії повинно брати до уваги динаміку показника граничної вартості.
Принципі визначення меж результативного використання додаткових фінансів. Оцінка вартості повинна завершуватися виробленням критерію ефективності такого залучення. Цим характеризується показником співвідношення приросту прибутковості додаткових ресурсів та середньозваженої вартості активу.
Зазначені принципи дозволяють створити систему ключових значень, дозволяють здійснювати результативне управління власним капіталом. За цими показниками визначається вартість активів і межі прибуткового їх використання.
