УІП – що таке у квитанції?

Коли потрібно вказувати ідентифікатор?

Розповідаючи про те, що таке УІП, ми згадували Постанова 383-П. Там же вказані приклади, для яких наявність такого ідентифікатора у квитанції обов’язково. Якщо говорити коротко, то УІП прописується тільки у разі, коли він сформований одержувачем.

Звідси два варіанти:

• Адресат, якому присвоєний ідентифікатор, зобов’язаний надати УІП своїм платникам за договором з банком. Дану інформацію одержувач вказує на бланках квитанцій, дорученнях та інших документах з реквізитами для платежів. Наприклад, оплачують держпослуги завжди повинні надавати УІП.
• Платник перераховує податкові збори, внески у позабюджетні фонди. УІП міститься в наданому йому від одержувача платежу вимозі.

Висновок: ми вказуємо код тільки у разі, коли його нам надав адресат грошового переказу. Якщо ви вносите платежі, сплачуєте штрафи, недоїмки та пені на адресу ФСС, ФНС, ПФР, митні збори, то УІП вказувати потрібно. Так як ви його повинні обов’язково надати.

Коли ідентифікатор не потрібен?

Продовжуємо з’ясовувати, що таке УІП. Ми зробили висновок про те, що якщо одержувач грошей не вказав у реквізитах УІП, то ми його не прописуємо. Також код не згадується в тому випадку, коли ви вносите платіж за власною ініціативою, а не на підставі прийшов на вашу адресу документа.

Однак рядка “Код” у цьому випадку все одно не можна залишати порожньою! Інакше платіж просто не пройде. Тому пропишіть в ній 0 (нуль).

УІП призначений для адресантів-фізичних осіб. Тому його не потрібно вказувати в квитанціях:

• індивідуальним підприємцям;
• ТОВ;
• представникам фермерських господарств;
• нотаріусам, адвокатам та ін.

У перелічених осіб є два варіанти заповнення “платіжки”:

Одночасного заповнення цих полів банк вимагати не може.