У якому році відбулося підписання Федеративного договору?

Події, що передували розпаду

Щоб визначити передумови та наслідки підписання Федеративного договору, необхідно з’ясувати, яка ситуація спровокувала створення даного нормативного документа і які результати були досягнуті укладенням такого важливого угоди.

Першою територією, яка заявила про свій суверенітет, вважається Нахічеванська АРСР, що знаходиться на той момент у складі Азербайджанської РСР. Це сталося наприкінці січня 1990 року. Які події спровокували таке радикальне рішення жителів Нахічевані? 20 січня відбулося придушення політичної опозиції в Баку. В місто увійшли озброєні підрозділи Радянської Армії, внаслідок чого були знищені сотні мирних азербайджанців. Цей день навіки увійшов в російську історію під назвою Чорного, або Кривавого, січня.

Заява про суверенітет Нахічеванської АРСР стало прецедентом для оголошення власної незалежності інших республік. Протягом семи місяців про вихід зі складу країни рад заявили ще шість республік. Це були Латвія, Литва, Вірменія, Естонія, Грузія і Молдова. І в той же час деякі автономні утворення, які входили до складу останніх двох територій, оголосили про своє бажання залишитися в числі республік Союзу. Таке рішення було прийнято Абхазією і Південною Осетією, а також Гагаузією і частиною Придністров’я.

Примітно, що жодна з центральноазіатських республік, що входять до складу Країни Рад, не ставила перед собою мету незалежність від центру. На даних територіях навіть не було організовано будь-яких партій чи рухів, які відстоювали ідею суверенітету. Виняток становили лише націонал-демократичні партії Азербайджану (“Народний фронт”) і Татарстану (“Иттифак”).

У зв’язку з тим, що деякі республіки захотіли повної незалежності, глава СРСР Михайло Горбачов вирішив видозмінити державний устрій Радянського Союзу, запропонувавши більш м’яку форму правління – децентралізовану федерацію, до складу якої входило б всього дев’ять територій (з існуючих п’ятнадцяти). Його проект був схвалений четвертим З’їздом народних депутатів, і в середині 1991 року була створена спеціальна робоча група з формування нового союзного договору, що має назву Новоогарьовський процес. Однак планам президента так і не судилося здійснитися.

Підписання цієї угоди було намічено на 20 серпня. Однак відомі всім події перешкодили здійсненню такого важливого заходу. Серпневий путч поклав початок розпаду великої держави. Незважаючи на те що різкої зміни влади не відбулося, Горбачов став втрачати свій авторитет і важелі управління. Вплив і влада поступово переходили в руки Борису Єльцину, президенту РРФСР, а також главам інших республік.

Приблизно в цей час про свою незалежність заявляють практично всі республіки і автономні утворення, що входять у Радянський Союз. На початку вересня Державний рада визнала законність виходу зі складу країни рад таких держав, як Естонія, Латвія і Литва. Через два місяці керівники Росії, Казахстану, Білорусії, Киргизії, Туркменії, Таджикистану і Узбекистану спільно з президентом Горбачовим вирішили підписати договір про створення так званого ССО (або Союзу Суверенних Держав). Однак і цим планам не вдалося здійснитися.

За день до підписання даного документа, були підписані Біловезькі угоди, які офіційно заявляли про припинення існування Союзу і створення міждержавної організації, що одержала назву Співдружності Незалежних Держав. Документи були підписані країнами-засновниками СРСР (Росією, Білоруссю та Україною). Незабаром до них приєдналися ще вісім республік.