У чому виявляється обмеженість економічних ресурсів? Потреби і ресурси

Віктор Кузьмін
1 minute

Не всі до кінця розуміють, у чому виявляється обмеженість економічних ресурсів, тому проблему недостатності таких в якісному і кількісному відношенні вони вважають не такою гострою. Проте їх явно не вистачає для задоволення всіх потреб людей. Продукт господарської діяльності необхідний кожній людині, соціальної категорії громадян, сім’ї і державі.

Види виробничих факторів

Перш ніж визначити, у чому проявляється обмеженість економічних ресурсів, необхідно чітко розуміти, що до них відноситься.

  • Природні запаси – сукупність систем і окремих об’єктів, що оточують людину і застосовуваних їм у ході суспільного виробництва з метою задоволення своїх потреб.
  • Реальний капітал у вигляді грошових коштів і цінних паперів. Його величина вимірюється ціновою оцінкою виробничих засобів. Він дозволяє ефективно керувати створенням матеріальних благ.
  • Підприємницькі здібності, що представляють собою певні якості, що дають змогу знаходити й ефективно застосовувати найбільш перспективне поєднання ресурсів для господарської діяльності.
  • Знання для ведення економічного життя. Вони виробляються безпосередньо наукою, а поширюються за рахунок освіти.
  • Трудові ресурси включають населення держави, здатне займатися протягом життя суспільно-корисною діяльністю. Їх поділяють на дві категорії – активну і пасивну.

    • Було названо 5 видів економічної діяльності. Однак багато середньовічні мислителі відносили трудові ресурси до найбільш важливим з усіх. Такий підхід розділяла найперша школа економіки. З часом на лідируючі позиції вийшли всі перераховані фактори.

    На чому будується основа економіки?

    Щоб зрозуміти, у чому виявляється обмеженість економічних ресурсів, необхідно розуміти, що вся господарська діяльність базується на поєднанні безмежності людських потреб і недостатності коштів і можливостей. Перш ніж будуть вирішені матеріальні проблеми, повинні бути добре досліджені ефективні варіанти використання вироблених запасів.

    Звести лише до цього всю економічну теорію неможливо, але наявні суперечності формують ту вісь, завдяки якій проходить господарське життя суспільства. Практично завжди доводиться робити вибір певних ресурсів, які будуть витрачені на придбання або виробництво необхідних благ.

    Переплетення і взаємозамінність ресурсів

    Незважаючи на мобільність і здатність до взаємозаміни, проблема обмеженості економічних ресурсів залишається актуальною. Наприклад, якщо взяти один із виробничих факторів – знання, то його можна легко використовувати для раціонального споживання природних запасів. Це досягається за рахунок наукових досліджень і розробок. Знання не менш важливі для розвитку праці, так як кваліфіковані працівники займаються своїми обов’язками більш ефективно. Вони ж дозволяють підвищити рівень застосовуваного обладнання, збільшивши тим самим реальний капітал.

    Фінансові і матеріальні ресурси є дуже мобільними, адже вони здатні переміщатися в просторі. Найменшою рухливістю відрізняються природні багатства, однак і вони можуть бути транспортовані в потрібне місце.

    Здатність до мобільності і переплетення говорить про взаємозамінність, але вона не буде повною. Людські ресурси не зможуть замінити капітал, в іншому випадку працівники не будуть мати необхідного обладнання та інвентарю. На примітивному рівні такий варіант цілком можливий, але з ростом виробництва робити це стає все важче.

    Регулятор розподілу

    Ринок є структурованою системою, що чітко функціонує при обмеженості економічних ресурсів. Економічний вибір такого регулятора дозволяє ефективно розподіляти фактори виробництва. Функції ринку ресурсів полягають у сприянні нормальному функціонуванню суб’єктів за рахунок орієнтації виробників на більш економічні варіанти при зміні вартості продуктів і послуг.

    Така система розподілу відіграє важливу роль у розвитку економіки країни. Оптимізація торгово-ринкових відносин можлива тільки в тих випадках, якщо:

    • створювати рівновагу між пропозицією і попитом;
    • працювати над рівнем підвищення виробництва;
    • активізувати конкуренцію для ведення незалежних ринкових відносин;
    • пригнічувати розвиток монополістичних структур.

    Перераховані заходи не дозволяють процвітати нездорового суперництва на майданчику, тому цінові категорії виробничих факторів будуть на мінімальному рівні залежати від великих капіталістів.

    Особливості людських потреб

    Основне завдання економіки полягає у застосуванні факторів виробництва для одержання кінцевого продукту. Проблема криється в обмеженості ресурсів та потреб, які не можуть бути обмежені. Насичуваність можлива в рамках споживання побутових товарів, але індивідуальні бажання в плані багатства не мають яскраво вираженого межі.

    Те ж саме відноситься до прагнення людей заволодіти певними цінностями, яких вони ще не мають. Що стосується державних чи колективних потреб, то вони є безмежними. Навіть у загальних рисах уявити межі повного задоволення проблематично.

    Таким чином, населення країн, окремі особи, цілі колективи потребують практично в необмеженій кількості економічного продукту, для виробництва якої потрібні проміжні фактори. В цьому і виникає протиріччя між можливостями та потребами.

    У чому полягає принцип обмеженості?

    Так як економічні ресурси будь-якого виду мають обмеження не тільки в кількісному, а й якісному відношенні, для повного задоволення потреб людей їх недостатньо. У цьому і криється весь принцип. При обмеженій кількості ресурсів залишається грамотно розподілити їх.

    Землі для ріллі, масиви для будівництва економічних об’єктів, водойми, корисні копалини, рослини і тварини – це природні ресурси, які мають певні межі. Праця людей залежить від їх кількості, навичок, здібностей і багатьох інших факторів. Вироблені засоби у вигляді будівель, обладнання і різних матеріалів теж мають межами. Наявність вторинних ресурсів дозволяє лише частково відновити витрачені на будівництво кошти.

    Принцип обмеженості носить масштабний характер, тому в зарубіжній літературі з економіки його називають фундаментальним, а саму проблему відносять до категорії визначають. Окремі автори економіку в цілому розглядають як науку, що вивчає можливості ефективного використання дефіцитних ресурсів для створення виробничих факторів. Основне завдання вони вбачають у пошуку варіантів збільшення споживчого ефекту.

    Люди майже завжди бажають мати певні блага в більшому обсязі або якісному відношенні, ніж задовольнятися реально існуючими цінностями.

    Що таке відносна і абсолютна обмеженість ресурсів?

    Брак спочатку передбачає розрив між сумарною кількістю благ, необхідних людям для задоволення власних потреб, і здатність їх виробництва. Якщо б не було обмеженості, то вивчення економіки стало б безглуздим заняттям. Досягнення ефективності виробничих факторів не мало б значення.

    Відносна обмеженість ресурсів багато в чому залежить від рівня розвитку технологій і суспільства. В даному випадку недостатність не є максимально жорстким умовою. При такому варіанті можлива взаємозамінність. У подібних ситуаціях основне завдання полягає в ефективному використанні наявних ресурсів.

    Абсолютна обмеженість характерна для природних ресурсів, які є невоспроизводимыми. Практично неможливо відновити заново отруєну грунт або забруднену воду.

    Класифікація економічних благ

    Для більш докладного розуміння пропонує розглянути варіант класифікації економічних благ, під якими мається на увазі задоволення потреб людей. Відсортувати їх можна за такими принципами:

    • довготривалі;
    • короткострокові;
    • справжні;
    • очікувані;
    • непрямі;
    • прямі;
    • взаємодоповнюючі;
    • взаємозамінні.

    Щоб створити певні блага, необхідно витратити ресурси, представляють собою сукупність усіх засобів, що безпосередньо на виробничий процес.

    В якості заключної частини

    Приблизно так можна пояснити, у чому виявляється обмеженість економічних ресурсів. З цією проблемою стикаються не тільки підприємства, державні структури, але й суспільство в цілому. Множинність цілей в економіці при недостатності ресурсів ставить перед суб’єктами проблему пошуку одного з кращих варіантів їх використання. Наука при цьому намагається не тільки зафіксувати те, що вже є, але і розробляє способи вирішення багатьох завдань.