Таємниця заповіту: визначення, порушення, закон і коментарі

Будь-який громадянин має право не тільки на свій розсуд розпорядитися належним йому майном і грошовими накопиченнями після смерті, але й зберегти свій заповідальне розпорядження в таємниці.

Законодавча база

Головний принцип таємниці заповіту – вільне волевиявлення громадян. Він гарантується Конституцією РФ. Більш того, право на особисту таємницю, закріплене в основному законі нашої країни, поширюється не тільки на таємницю заповіту, а й на всі відомості особистого характеру.

Цивільне законодавство містить норми, в яких вказані особи, зобов’язані зберігати таємницю документа, складеного спадкодавцем. Також ГК РФ встановлює відповідальність за недотримання вимог. Подібні норми є і в КК РФ і КоАП.

Відомості про заповіт, охоронювані законом

Не підлягає прижиттєвого розголошенню інформація:

• про осіб, включених до заповідальне розпорядження в якості спадкоємців;
• перелік заповіданого майна та грошових вкладів заповідача;
• зміни, внесені в документ за життя спадкодавцем;
• відомості про скасування заповідального документа.

Громадянин, який за життя документ, має право на таємницю заповіту і не повинен про це нікого сповіщати.

Весь текст заповіту документа буде зачитаний присутнім родичам тільки після смерті і при наявності відповідних засвідчують документів (свідоцтва про смерть).

Відкриття спадщини настає з моменту смерті. Вступити в права спадкування можливе лише після звернення в нотаріальну контору всіх зацікавлених осіб (спадкоємців померлого) у шестимісячний строк після відкриття.

Громадянин визнається померлим при наявності висновку з медичної установи або за рішенням суду відповідно до закону.

Інші способи отримання інформації про заповідальному розпорядженні неприпустимі.

Причини конфіденційності

Багато літні люди виявляють бажання залишити заповіт, анітрохи цього не приховуючи від оточуючих людей, в тому числі і родичів.

При цьому спадкодавець часто вголос промовляє свою волю (наприклад: «Тобі залишу це, йому залишу…»), за що, звичайно, літню людину засуджувати не можна. Усне волевиявлення не дає права успадкувати те чи інше майно після смерті родича, крім як за законом.

Найчастіше саме з цього випливають посмертні суперечки між родичами померлого. Щоб уникнути неприємних спорів і тиску з боку родичів, і існує таємниця заповіту.

Хто може ознайомитися з таємними відомостями

Ознайомитися, не зраджуючи публічного розголосу, з таємними особистими відомостями громадянина мають право:

• Правоохоронні органи в рамках розслідування кримінальної справи, в межах, покладених на них законом повноважень.
• Судові органи в рамках кримінального або цивільного судочинства.

Перераховані органи влади вправі запросити дані про заповіті громадянина прижиттєво, якщо такі відомості здатні пролити світло на обставини справи, що мають важливе значення.

Не мають права запитувати відомості про спадщину громадянина і порушувати таємницю заповіту структурні органи ФНС.

А ось співробітники підрозділів Федеральної служби судових приставів зобов’язані запитувати у нотаріуса відомості про наявних спадкоємців після закінчення шести місяців після смерті боржника або стягувача. Такі дії необхідні для встановлення правонаступництва померлої сторони виконавчого провадження.

Надання інформації нотаріусом здійснюється тільки при надходженні офіційного запиту.

На кого поширюється заборона розголошення?

Таємниця заповіту поширюється на всіх присутніх при складанні документа громадян, за винятком самого заповідача. Сам спадкодавець може вільно розголошувати сам факт складання документа і подробиці його змісту, якщо вважатиме за потрібне.

До особам, зобов’язаним зберігати таємницю заповіту, відносяться:

• Нотаріус (посадова особа), який запевнив документ на правах, наданих йому законом, навіть після припинення своєї професійної діяльності.
• Свідки, які були присутні при оформленні документа.
• Рукоприкладчик (людина, наділена правом підпису заповіту, у випадку якщо спадкодавець не в змозі зробити це самостійно).
• Перекладач, запрошений для громадянина, не володіє російською мовою.
• Інші нотаріуси, які володіють інформацією в силу виконання покладених на них обов’язків.

Всі присутні при складанні документа особи в обов’язковому порядку попереджаються про заходи відповідальності, які можуть бути до них застосовані при встановленні факту розголошення таємниці заповіту і тлумачення заповіту.

Передбачена законом відповідальність

Особисті відомості належать цивільним законодавством до категорії нематеріальних благ громадянина, отже, посягання з боку інших осіб на ці блага переслідується за законом.

За розголошення особистих даних, зокрема порушення таємниці заповіту, в нашій країні передбачена відповідальність у рамках всіх галузей права, як цивільних, так і посадових осіб:

• штраф;
• обов’язкові роботи;
• виправні роботи;
• позбавлення волі;
• позбавлення права здійснення певних видів діяльності або заміщення певних посад.

  Подібні види покарань застосовуються не тільки до посадових, але і до цивільних осіб.

3. Цивільний захист своїх прав за порушення свободи заповіту і таємниці заповіту виражається у стягненні моральної шкоди, завданої укладачеві у вартісному вираженні. Розмір моральної шкоди визначається судом незалежно від запитуваної позивачем суми. Вирішальними факторами при визначенні розміру моральної шкоди є перенесені громадянином переживання і витікаючі з цього наслідки (наприклад, хвороба внаслідок погіршення душевного стану громадянина).

Захист змісту заповідального документа

Захистити свій заповіт від посягання на розкриття його змісту можливо, якщо скласти заповідальний документ в закритій формі. У такому разі текст документа відомий тільки заповідачу, а розтин конверта із заповітом здійснюється тільки після смерті громадянина.

Скорочення числа присутніх при складанні документа сторонніх осіб значно знизить ризик розголошення таємних відомостей. Ймовірність того, що нотаріус піде на посадовий злочин, ризикуючи займаною посадою, не так вже велика.

Важливо розуміти, що відсутність на руках у заповідача дубліката заповіту не вказує на його відсутність в принципі.