Сукупність злочинів: поняття, стаття. Призначення покарання за сукупністю злочинів

У ряді випадків суб’єкт вчиняє не одне, а кілька злочинів одночасно. Це, безсумнівно, повинно відобразитися в кваліфікації його дій при залученні його до відповідальності.

Множинність

Вона має місце при вчиненні суб’єктом двох і більше злочинів самостійного характеру. При цьому кожне з його діянь зберігає своє правове значення. Останнє означає, що громадянин не був звільнений від відповідальності, а строки давності не минув, або його судимість не знята і не погашена. Чинне законодавство розрізняє дві форми множинності діянь:

  • Сукупність злочинів (стаття 17 Кримінального кодексу).
  • Рецидив.
  • Розглянемо першу категорію докладніше.

    Сукупність злочинів

    РФ, будучи демократичною державою, гарантує через прийняті закони захист прав людей, які є її громадянами. В якості одного з нормативних актів, суворо регламентують відповідальність суб’єктів, які посягають на інтереси людини, виступає Кримінальний кодекс. КК сукупність злочинів розглядає як вчинення двох або більше діянь. При цьому особа, винна в них, не засуджено ні по одному з епізодів. З даного визначення є винятки. Вчинення двох і більше діянь може передбачатися нормами Особливої частини як обставини, що тягне більш сувору відповідальність. Поняття сукупності злочинів передбачає вчинення однієї дії/бездіяльності, що потрапляє під дві і більше кримінальні норми.

    Специфіка

    Виходячи з наведеного вище визначення, можна виділити наступні ознаки сукупності злочинів:

  • Наявність двох і більше діянь. Цей ознака означає, що кожен злочин має характер самостійного, окремого порушення закону.
  • Відсутність судимості за діяння, й одночасне вменение. Це означає, що сукупність злочинів формують тільки ті посягання, які ще не втратили свого юридичного значення. Вони несуть у собі правову можливість стати предметом розгляду в суді.
  • Суб’єкт не може залучатися до відповідальності, якщо строки давності за його діянню минули, воно погашено постанови про амністію. Не допускається починати переслідування за відсутності скарги потерпілого, при досягненні примирення потерпілого і винного. Провадження у справі не може мати місця, якщо суб’єкт був звільнений від відповідальності за іншим, передбаченим нормам підстав.

    Відмінні риси

    Сукупність злочинів передбачає, що діяння, включені в неї, можуть бути різно – або однорідними, тотожними. Іншими словами, вони можуть кваліфікуватися за однієї або з різних кримінальних норах. Сукупність злочинів необхідно відрізняти від конкуренції складів або законів. Остання передбачає випадки, коли діяння включає в себе одночасно склади, охоплені різними кримінальними нормами або їх частинами. У таких ситуаціях необхідно вирішити питання про кваліфікацію. Вона може здійснюватися по всіх кримінальних норм, під які потрапляє діяння, або за тією з них, яка найбільш адекватно відображені ознаки злочину. Питання подолання конкуренції вирішується частиною третьою ст. 17. У ній сказано, що якщо діяння охоплюється спеціальної та загальної норм, то сукупність злочинів відсутня, а відповідальність настає за спец. нормі.

    Класифікація

    Сукупність злочинів КК РФ поділяє на реальну і ідеальну. Перша має місце у випадках, коли:

  • Кожне вчинене діяння визнається закінченим.
  • Одне з злочинів виступає як готування до посяганню особливо тяжкого або тяжкого характеру. Наприклад, це можуть бути розкрадання зброї і вчинення терористичного акту.
  • Суб’єкт в одному випадку виступає в ролі виконавця, а в іншому або в обох – як підбурювача, організатора чи пособника.
  • Ідеальною сукупністю вважається одне бездіяльність/дію, в якому присутні ознаки злочинів, що охоплюються двома або великим числом кримінальних норм. В даному випадку не буде мати значення, чи передбачаються такі посягання одним або декількома положеннями Особливої частини Кодексу. Приміром, ідеальною сукупністю буде вважатися статевий контакт, досконалий повнолітнім суб’єктом, що знав про те, що у нього є венеричне захворювання, з особою, яка не досягла 16-ти років, що спричинило зараження потерпілої. За даних обставин посягання повинно кваліфікуватися за ст. 134 і ч. 2 ст. 121. Вирок за сукупністю злочинів матиме місце при здійсненні аборту кільком жінкам в одному і тому ж місці і в один час особою, яка не має медичної освіти необхідного профілю. Самостійної кваліфікації підлягає неправомірне переривання вагітності у кожної з жінок.

    Інша форма множинності

    У практиці нерідкі випадки вчинення діянь засудженими особами. Злочину можуть мати місце в період відбування покарання за попереднім вироком або при умовному засудженні/відстрочення за ст. 82 протягом випробувального терміну. Незаконні діяння відбуваються також протягом невідбутого часу при УДЗ. В кримінально-правовій теорії сукупність вироків зазвичай не розглядається як множинність злочинів. Вона, в свою чергу, як юридична категорія при такому підході певною мірою збіднюється. Визначення сукупності вироків не розкривається кримінальним законодавством. Не роз’яснюється ця категорія і постановами ВР. На думку ряду авторів, таке положення справ пов’язане з тим, що в кримінальній практиці протягом досить тривалого часу сукупність вироків була ототожнена з рецидивом. При цьому правила притягнення до відповідальності при розглянутому повторенні посягань хоча і були присутні у Загальній частині, але найменування сама категорія не мала.

    Множинність обвинувальних рішень

    Сукупність вироків, як зазначають деякі фахівці, не слід ототожнювати з рецидивом. Дані категорії поєднуються (чи збігаються) тільки частково. Сукупність вироків – за своїм змістом є більш широким визначенням, ніж рецидив. Вона не поєднується з ним у тих випадках, коли після винесення обвинувального рішення вчиняється нове діяння неповнолітнім або з необережності.

    В даний час визначення сукупності вироків охоплює не тільки рецидиви, тобто умисні посягання, що мали місце до погашення судимості за минулим обвинувальним рішенням, врахованою при визнанні цієї форми множинності. До даної категорії відносять вчинення інших діянь. Наприклад, що мали місце до відбуття покарання суб’єктом з судимістю, яка не враховується при визнанні рецидиву, а також після проголошення (винесення) вироку, але до вступу його в дію. В останньому випадку, відповідно, у особи ще немає судимості за скоєні посягання.

    Покарання за сукупністю злочинів і вироків

    Передбачаються певні межі і порядок притягнення до відповідальності за різних форм множинності. Пленум ВС в пункті 34 Постанови від 11 січня 2007 р. роз’яснює ряд важливих моментів. Щодо ст. 70, регламентує порядок покарання винних за сукупністю вироків, правила цієї норми застосовуються в тих випадках, коли суб’єкт після проголошення обвинувального рішення, але до повного відбуття розрахункової йому санкції вчинив новий посягання. Це положення дістало свій розвиток у п. 36 зазначеного Постанови.

    Зокрема, ВС роз’яснює, що у разі здійснення суб’єктом нового діяння після винесення рішення за минуле злочин, суду слід виходити з того, що, у зв’язку з тим, що ухвалення вироку закінчується його проголошенням, порядок, встановлений ст. 70, повинен застосовуватися і у випадках, коли на момент встановлення факту нового злочину, попередня постанова про призначення покарання не вступило в дію. У цього підходу є, однак, противники. Ряд авторів, зокрема, стверджує, що якщо нове діяння мало місце після винесення і набуття чинності обвинувального рішення, то покарання настає за сукупністю вироків, якщо ж воно було до набуття актом своєї сили, то сукупність злочинів.

    Суміщення

    Сукупність вироків може поєднуватися з рецидивом або сукупністю злочинів. Перше визнається у випадках, якщо:

  • Засуджений вчиняє новий умисний середньої, особливої тяжкості чи тяжке після того, як обвинувальний рішення за минулим посяганню вступило в дію, але до закінчення запобіжного заходу.
  • Злочин за першим вироком було скоєно по досягненні 18-ти л.
  • За первісним рішенням, яке набуло чинності, суб’єкт був засуджений за середньотяжкий, тяжкий, особливо тяжкий умисне діяння.
  • Відсутні інші обставини, якими виключається рецидив.
  • Відсутність поєднання має місце у випадках, коли:

  • Нове посягання вчиняється після проголошення судового рішення, але до того, як воно вступило в дію.
  • Початковим обвинувальним актом суб’єкт засуджений за діяння, що мало місце, коли йому не було 18-ти років.
  • Наявні судимості виникли в особи у зв’язку з притягненням його до відповідальності за межами Росії.
  • Присутні інші обставини, якими виключається визнання рецидиву.
  • При суміщенні сукупністю вироків за сукупністю злочинів правила поставлення покарання мають ряд особливостей. Цей порядок роз’яснюється в п. 33 згаданого вище постанови ВС. Так, по ходу справи може бути виявлено, що засуджений виявився винен і в інших діяннях, деякі з яких він зробив до, а інші – після прийняття першого судового рішення. По другому обвинувальним актом спочатку ставиться покарання при сукупності злочинів, що мали місце до 1-го постанови. Потім запобіжний захід обирається згідно з правилами частини п’ятої ст. 69. Після цього йде призначення покарання за сукупністю злочинів, які були вчинені після прийняття першого рішення. Остаточна міра ставиться за правилами ст. 70.

    Триваючі та продолжаемые діяння

    Призначення покарання за сукупністю злочинів відрізняється і від обрання санкцій при посяганні, яке складається з декількох діянь, які об’єднуються спільною метою. З законодавчої точки зору, такі епізоди формують єдине ціле. Вони формують продовжуваний злочин. До даної категорії, наприклад, відносять систематично повторювані щодня розкрадання, які здійснює завідуючий складом, доведення дружини чоловіком до самогубства за допомогою постійних знущань і так далі.

    Триваючим іменується злочинний стан. Воно виражається у формі бездіяльності, яка може починатися дією. Наприклад, дезертирство є залишенням місця служби чи військової частини. Воно виражається в дії. Згодом воно триває бездіяльністю суб’єкта. Завершується воно при явці з повинною або затримання. При цьому триває діяння може бути виражене і бездіяльністю з самого початку. Наприклад, до таких злочинів відносять злісне ухилення від сплати аліментів на користь дітей або непрацездатних батьків.

    Висновок

    Множинність злочинів на практиці у багатьох випадках створює низку проблем для слідства і органів прокуратури, а також для судових інстанцій. Як видно з наведених положень, що в законодавстві є ряд прогалин, які вкрай важливо вирішити. Один з них, зокрема, стосується розгляду справ та призначення покарань за сукупністю судових рішень. В даному випадку відповідальність за правильне застосування положень законодавства повністю лежить на судовому органі. Варто при цьому зазначити, що роз’яснення, які дані в постанові ВС, висвітлюють далеко не всі труднощі, які можуть виникнути при розгляді справ у кримінальному провадженні.

    У зв’язку з цим, вкрай важливо аналізувати наявну практику за такими випадками, узагальнювати рішення і знаходити єдині підходи до вирішення проблем. Безсумнівно, значення має і точне тлумачення понять самим законодавцем. У ряді випадків відсутність тих або інших визначень створюють перешкоди для подальшого застосування норм. Тим не менш, наявна практика показує, що на підставі діючих положень КК можна без особливих труднощів розглядати вчинені злочину і виносити обгрунтовані рішення за сукупністю епізодів.