Субєктивне Право. Субєктивні права і юридичні обовязки

0

Право є досить складним і багатогранним явищем. Від правильного його розуміння залежать рівень культури, порядок, повсякденне ставлення населення до держави, а також законам і приписам, що виходять від влади. Розглянемо, що являє собою об’єктивне та суб’єктивне право.

Загальні поняття

Протягом свого життя люди вступають у різні відносини для задоволення своїх потреб. З часом у відповідності з цим утворюються певні норми, усталені моделі і правила поведінки. Об’єктивне право як явище існує практично незалежно від волі того чи іншого суб’єкта. Воно формується поступово, виступаючи в якості регулятора суспільних взаємодій. Суб’єктивне Право виступає як домагання людини на можливу поведінку. Зокрема, громадянин може заявити про бажання брати участь у виборах, здобувати освіту і так далі. Суб’єктивне Право належить конкретній людині. Використання такої можливості знаходиться в залежності від його волі. Об’єктивне і суб’єктивне право існують взаємопов’язано один з одним.

Теоретичний аспект

Поняття суб’єктивного права виступає в якості однієї з базових категорій. Як і свобода, воно визначає межі та міру можливого (дозволеного) поведінки громадянина. В даному випадку слід розуміти відмінності, які мають суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Остання категорія встановлює міру належної поведінки. Суб’єктивне право базується на нормах об’єктивного в якості результату регулювання суспільних відносин. Їх змістом виступає поведінка учасників, яке спрямоване на реалізацію своїх можливостей і дотримання приписів. Норми встановлюють моделі поведінки конкретних категорій, тобто вказують, хто саме має суб’єктивні права і юридичні обов’язки.

Способи набуття та реалізації

Суб’єктивне Право набувається разом з формуванням певного ставлення. Якщо останнє регулюється диспозитивною нормою, то особа може відмовитися від наявної у нього можливості. Зокрема, воно має право передати її іншому суб’єкту. На підставі такої відмови припиняється або змінюється взаємодія.

Якщо регулювання здійснюється імперативною нормою, то відмова від суб’єктивного права, встановленого нею, не має юридичної значимості. Зокрема, до таких категорій відносять особисті конституційні можливості людини. Разом з цим суб’єктивне право реалізується вільно. Це означає, що особа може утриматися від його застосування. Суб’єкти, що мають права, вільні у невчиненні або вчиненні яких-небудь дій в межах дозволеного поведінки. Реалізація здійснюється з метою отримання нематеріального або матеріального блага, відносно якого з’явилося відношення. Досягнення її відбувається, власне, вчиненням або утриманням від виконання яких-небудь дій.

Цивільне законодавство

У цивілістиці суб’єктивне право відрізняється досить глибокої пропрацьованністю. Слід зазначити, що дане явище існує ще з часів Стародавнього Риму. Як суб’єктивного права виступає юридична можливість особи діяти в певній формі. Вона має встановлений вид забезпечення. Зокрема, управомоченное обличчя може вимагати вчинення дій або утримання від них від інших громадян. Так, наприклад, власник має можливість розпоряджатися і користуватися майном, яке йому належить. Разом з цим він має право вимагати від інших утриматися від зазіхань на його речі або об’єкти. У даному випадку суб’єктивні права і юридичні обов’язки стосуються різних осіб, але пов’язані одним предметом. Володар у разі створення будь-яких перешкод з боку інших осіб при реалізації їм своїх можливостей може звернутися до суду.

Способи захисту

Суб’єктивне право може бути відносним або абсолютним. В останньому випадку особа має можливість вимагати здійснення певних дій або утримання від них від невизначеного кола осіб. наприклад, автору будь-якого твору належить право на недоторканність свого творіння. Це означає, що він володіє можливістю заборонити кому б то не було вносити зміни у твір, скорочення, доповнення. Разом з цим автор може вимагати вчинення конкретних дій, які необхідні для відновлення порушеного чи защемленого права.

Відносна можливість передбачає спрямованість на певну особу або їх групу. Наприклад, кредитор може вимагати від боржника виконання тих чи інших умов договору. В даному випадку суб’єктивному праву особи кореспондує юридичний обов’язок іншого суб’єкта або групи. Відмова від своєї можливості, згідно із загальними правилами, не тягне її припинення в тому випадку, якщо вона не переходить до іншої особи.

Суб’єктивні права і обов’язки

Ці дві категорії становлять зміст суспільних взаємин. Права та обов’язки визначаються залежно від характеру безпосередньо самого взаємодії, внаслідок якого вони виникли. Особливе значення має і специфіка їх розвитку. Юридична обов’язок являє собою міру належної поведінки особи, встановлену законом і сприяє задоволенню інтересу уповноваженої учасника взаємодії.

Класифікація

У правовідносинах розрізняють активні або пасивні обов’язки. У першому випадку під ними передбачається вчинення певних дій. До них, наприклад, можна віднести сплату боргу або поставку товару. Пасивні обов’язки полягають у необхідності утримуватися від поведінкових актів, які є небажаними для суб’єкта права і зачіпають його інтереси. Наприклад, один з подружжя у разі проживання окремо від іншого не повинен перешкоджати другому брати участь у забезпеченні і вихованні дітей. Тобто в даному випадку йому слід утриматися від дій, які не дозволять зустрічатися неповнолітнім з батьком, що живе не з ними.

Comments are closed.