Структурні кризи. Структурні зміни і кризи в економіці

Інтенсивність розвитку суспільства має нерозривний зв’язок зі структурними економічними перетвореннями. Вони, в свою чергу, є наслідком поступових еволюційних і динамічних революційних змін в системі.

Індустріальний період

У цю епоху економічна система країн з розвинутою промисловістю була орієнтована переважно на збільшення випуску виробничих засобів у порівнянні з виготовленням предметів споживання. Така спрямованість вважалася одним з факторів поступального розвитку. Вона знайшла своє відображення в роботах Маркса і Леніна. Останній, зокрема, сформулював ідею переважного зростання випуску виробничих засобів. Цей закон становив наукову базу досліджуваних явищ. Крім того, він відображав умови індустріального періоду, відповідаючи йому.

Зміна ситуації

У другій половині 20-го сторіччя внаслідок НТР відбулися якісні корінні перетворення технічного базису суспільства. Вони зумовили суттєві трансформації в структурі соціального виробництва. Разом з цим сформувалося дві тенденції. Перша була пов’язана з появою нових наукомістких виробництв і галузей, аналогів яких немає в природі. В результаті першої стадії НТР стали активно розвиватися атомна енергетика, засоби автоматизації та ВТ, полімерної хімії та інше. Результатом другого етапу революції стало створення якісно нового покоління ЕОМ, повністю автоматизованого виробництва, роботокомплексов, поява композиційних матеріалів і так далі. Всі ці кошти мали істотний вплив на виробничу структуру, визначивши її високотехнологічний рівень. Інша тенденція стосувалася руйнівної дії НТР на становлення мікроекономіки. Воно виражалося в згортанні традиційних галузей, які не могли конкурувати з новими. До них, зокрема, відносять торф’яну і вугільну промисловість, чорну металургію та деякі інші. Їх занепад сприяє загостренню національної напруженості, що породжує безробіття.