Структура правової системи суспільства. Національна правова система

Зв’язок держави і правової системи

Безсумнівно, держава – важливий учасник, який виступає в якості посередника між суспільством і правовою системою. Як говорилося вище, до функцій системи права належить організація та легітимізація системи управління суспільством, а це означає, що саме через правову систему формуються підстави для здійснення влади.

Держава об’єднує людей, тим самим роблячи їх громадянами. При цьому визначається специфіка суспільства, яка полягає в його історичних, культурних, соціальних та інших усталених правилах життя. Справедливе положення про те, що держава виступає гарантом того, що на його території діє правова система. Поняття, структура, функції та інші особливості складаються на основі історичного досвіду тієї або іншої держави і утворюють національну правову систему.

Національні правові системи

Як встановлено вище, велика зв’язок держав і правових систем. Останні виступають в якості історичного формалізованого досвіду, тобто є переліком норм і правил поведінки, прийнятних товариством на території даної країни.

Національні правові системи різноманітні, їх безліч – до 200 видів, властивих тому чи іншому державі. При цьому кожній окремо взятій системі властива і своя структура правової системи, яка відрізняє її від інших.

Також, крім іншого, варто відзначити, що серед цих систем існують синтетичні і природні, відмінність між якими ґрунтується на передумови їх формування. Так, синтетичні системи утворюються переважно шляхом перейняття правових знань від інших держав, а природні – з допомогою актуалізації правової сфери під звичні історико-соціальні традиції.

Структура правової системи сучасних держав утворює також систему функцій та цілей. Справа в тому, що в результаті генезису національних правових систем виділяються деякі пріоритети, які, до речі, є специфічними атрибутами тієї або іншої національної правової системи. До числа що виділилися пріоритетів можна віднести такі приклади:

• Орієнтація американської, англійської, канадської та інших національних правових систем на судову владу. За рахунок використання судового досвіду відбувається розширення законодавства, а рішення суду спираються на вже існуючу систему прецедентного права.
• В державах ісламського світу система божественного права має низку пріоритетів над формальним правом і часто виступає в якості джерела правосуддя.
• У Європейських державах з соціально-орієнтованою економікою, наприклад, у Фінляндії, право представлене в першу чергу соціально-значущими положеннями, а політичні і економічні аспекти перебувають на другому плані.
• В Росії та ряді країн СНД право в рівній мірі існує в приватному і публічному видах, ніякої пріоритет не визнається, а також основним джерелом законів виступає законодавча влада.