Структура і аналіз майна та джерел його формування

Однією з умов, що дозволяють говорити про успішної фінансово-господарської діяльності, є аналіз майнового положення і джерел формування майна. Цей процес відбивається в ряді показників. Аналізуючи їх, можна оцінити формування та розподіл фінансів. Розглянути загальне положення об’єкта господарювання можна згідно продуктивності праці, рентабельності виробництва, фондовій віддання і виконання плану продажів. Те, що організація одержує в підсумку, цікавить як фіскальні органи, так і самих власників. Адже саме грамотне управління фінансовим апаратом підприємства гарантує успішне ведення економічної діяльності та по відношенню до партнерів, і до кредитної системі. У цьому матеріалі буде розказано про аналіз майна та джерел його формування.

Навіщо потрібен аналіз майнового положення?

Так чи необхідно взагалі проводити аналіз майнового стану підприємства? Звичайно, адже зараз аналіз структури джерел формування майна організації має досить широке застосування. Він необхідний для того, щоб оцінити сукупну вартість підприємства. А цей показник, у свою чергу, застосовується при здійсненні різного роду операцій, до яких, наприклад, можна віднести приватизацію власності. Щоб здати що-небудь в оренду або пред’явити підстави для суми, задіяної в лізингових операціях, також потрібно провести аналіз. У всіх економічних операціях чільне місце займає саме поняття майно. Його докладний опис стає основою бізнес-планування, яке надалі визначить напрямок розвитку фінансової діяльності підприємства.

Що таке майно підприємства?

Перш ніж проводити аналіз майна та джерел його формування, необхідно визначитися з самим цим поняттям. Під визначенням розуміються цінності, що мають матеріальну і нематеріальну основу. В сукупності вони є тими об’єктами, відповідно до яких і ведеться господарська діяльність підприємства. Під такими цінностями маються на увазі різного роду речі, права та обов’язки. Вони носять назву активів і пасивів, а також визначають загальне майнове становище організації. Відповідно до цього виникає й інше поняття – правонаступництво. Воно означає передачу майнових прав та обов’язків від одного суб’єкта до іншого. Цей процес відбувається при спадкуванні та, відповідно, припинення діяльності юридичними особами.

Аналіз та оцінка джерел формування майна підприємства включає в себе два види матеріальних і нематеріальних цінностей:

• амортизуються, вартість яких є складовою частиною ціни готової продукції;
• не амортизуються, що входять до складу ціни готової продукції лише одноразово.

Які існують джерела формування майна?

Аналіз джерел формування майна підприємства розпочинається з поділу їх згідно з класифікаційними ознаками. Основним критерієм є спосіб і місце, згідно з яким утворюються цінності. У зв’язку з цим виділяють дві основні категорії джерел:

• власні ресурси;
• позикові кошти.

Аналіз джерел формування майна підприємства показує, що дана класифікація сформована за рахунок того, що не завжди організація може самостійно забезпечувати свою діяльність. Щоб забезпечувати розвиток і гідну конкурентоспроможність, компанії змушені позичати у інших. Звичайно, якщо підприємство отримує в борг які-небудь цінності, то в неї відразу виникають певні зобов’язання, які мають різний характер, так як формуються щодо кількох суб’єктів. До останніх належать і працівники організації, і позичальники, і інші фізичні особи. Аналіз динаміки джерел формування майна дозволяє фахівцям відстежувати частку сторонніх вкладень. Це необхідно для того, щоб контролювати рівень таких коштів у сукупності майнового комплексу, адже без них не обходиться діяльність жодного підприємства, але і переважна частка саме позикових фінансових вкладень також небажана.

Що відноситься до власних джерел формування?

Спочатку під аналіз джерел формування майна організації потрапляють саме власні. Адже саме з власних резервів сформувався початковий статутний капітал. Як правило, початкові вкладення являють собою сукупність внесків від засновників організації. Саме ця сума дає старт розвитку фінансово-господарської діяльності підприємства. Розмір капіталу фіксується в статуті організації та інших установчих документах.

Ще одним різновидом власних ресурсів є викуплені акції. Вони являють собою різні частки, які пропорційно дорівнюють сумі викуплених акцій. Проміжок, який визначається їх вартість, знаходиться в діапазоні від входу до складу акціонерного товариства і до ліквідації підприємства.

Під запасним капіталом передбачаються резервні кошти, розмір яких встановлюється відповідно до нормативно-правових актів та статутних документів самої організації. Резервний капітал формується в процесі відрахування фінансів від чистого прибутку. Така «подушка безпеки» необхідна для того, щоб у разі непередбачених обставин мати можливість погашення заборгованостей та покриття збитків.

Ще одним підвидом в категорії власних джерел формування майна є додатковий капітал, який дорівнює приросту вартості амортизованих цінностей. Це відбувається в процесі переоцінки. Аналіз джерел формування майна організації показує, що він формується на основі емісійного доходу з цінних паперів, а також при зростанні курсу іноземної валюти (різниця береться відносно початкового вкладеного капіталу).

Наступною в даній категорії є нерозподілений прибуток. Вона являє собою всю ту прибуток, яка була отримана за минулий звітний період. З доходу віднімаються тільки податкові збори і ті суми, які були необхідні для формування спеціалізованих фондів.

В оціночні резерви закладаються передбачувані суми, які були отримані при знецінення цінних паперів або в процесі здешевлення матеріальних цінностей.

Власні резерви включають в себе також доходи, отримані від майбутніх періодів. Під ними мається на увазі даний час.

Резерви на майбутні витрати плануються заздалегідь і формуються щодо витрат, які можуть виникнути незабаром.

Останнім у цій категорії є цільове фінансування. Воно складається з фінансів, які були виділені фізичними або юридичними особами цілеспрямовано на реалізацію будь-яких задумів.

Що відноситься до позикових джерел?

Також аналіз структури джерел формування майна підприємства включає в себе й інший підвид – це залучені кошти.

У першу чергу під це визначення потрапляють кредити, отримані від банків або інших організацій. Кредити являють собою зобов’язання у вигляді непогашених сум позик. Залежно від строку вони можуть бути короткостроковими і довгостроковими. Також сюди включена прибуток від випущених і реалізованих акцій і облігацій підприємства.

Окремою групою виділяють розрахунки за різними договорами. Вони можуть стосуватися поставок, страхування претензій, дивідендів та депонентів.

Аналіз складу, структури джерел формування майна включає в придбані кошти і зобов’язання по розподілу прибутку. Ця категорія складається з виплат дивідендів від реалізації цінних паперів. З них організація здійснює сплату податків і гасить санкції.

У тому випадку, якщо податок на прибуток збільшиться, передбачені відстрочені податкові зобов’язання. Організація спеціально відкладає певну частину на дану ситуацію, яка може статися в поточному або майбутніх звітних періодах.

Які показники визначають платоспроможність?

Аналіз майна та джерел формування господарюючого суб’єкта включає в себе визначення платоспроможності. Під цим поняттям розуміється здатність суб’єкта господарювання погашати свої борги. Це умова повинна виконуватися навіть у тому випадку, якщо всі кредитори одночасно зажадають віддачі позики, притому негайно. Даний показник розглядається з декількох сторін. Щоб дати остаточну оцінку, необхідно розрахувати два коефіцієнта – платоспроможність і ліквідність бізнесу.

Перший показник визначає, чи є організація платоспроможною, у стані чи компанія повернути позики і віддати борги. Додатковою умовою є те, що виконати це необхідно без рішення про розпродаж майна.

Коефіцієнт має абревіатуру Кпл. Оптимальне значення цього показника не повинно падати нижче одиниці. Якщо ця умова дотримується, то платоспроможність буде задоволена матеріальними ресурсами підприємства.

Платоспроможність дає загальне уявлення про готовність підприємства повернути борги в строк. Це стосується різних видів зобов’язань, як поточних, так і віддалених.

Що характеризує коефіцієнт ліквідності?

Щоб оцінити, наскільки підприємство в змозі розрахуватися за зобов’язаннями, що мають невеликі рамки, введено поняття ліквідності. Воно характеризується трьома коефіцієнтами. Аналіз майна та джерел його формування дозволяє завдяки їх розрахунку зрозуміти, наскільки швидко можна перевести реально існуючі об’єкти в грошові одиниці.

Загальна ліквідність має абревіатуру ОКП. Інша назва даного позначення – це коефіцієнт покриття. Він аналізується відносно, як поточного стану, так і подальшого розвитку ситуації. Загальна ліквідність потрібна для того, щоб зрозуміти, наскільки підприємство в змозі виконувати свої зобов’язання перед кредиторами. Коефіцієнт покриття показує відношення одного рубля активів до одного рубля заборгованості. Межа цього співвідношення дорівнює одиниці. Але більш оптимальним є показник, що має два значення. Якщо загальна ліквідність знижується, то це сигналізує про те, що підприємство знаходиться в досить жалюгідному становищі, що дає право говорити про реальну загрозу банкрутства.

Щоб проводити аналіз структури майна і джерел його формування, необхідно враховувати і здатність організації розрахуватися з кредиторами за час, рівний одному виробничому циклу. Це визначення чітко підходить під поняття швидкої ліквідності. Воно позначається, як Кбл. Платіжні здібності характеризуються своєчасністю оплати у разі виникнення проблем, пов’язаних з реалізацією товару.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує ту частку зобов’язань, які організація може виконати за допомогою власних ресурсів. Але зобов’язання мають невеликі часові рамки, вони визначаються поточним моментом.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності має абревіатуру Каб.л. У випадку з цим показником залежність прямо пропорційна – чим вище коефіцієнт, тим краще надійність підприємства. Оптимальним є значення в діапазоні від 0,2 до 0,3.

Як оцінити ймовірність банкрутства?

Банкрутство являє собою неспроможність підприємства, неможливість платити за рахунками. Щоб визначити ризик та його величину, варто провести аналіз динаміки і структури джерел формування майна. Показник ризику банкрутства виражається за допомогою спеціального коефіцієнта. Суть параметра полягає у вираженні забезпеченості підприємства власними ресурсами.

Даний коефіцієнт має абревіатуру Косс. Він являє собою співвідношення двох інших показників – власні матеріальні ресурси до спільної мобільної частини оборотів підприємства. В оптимальному випадку величина цього показника буде вище 0,1. Виконання цієї умови свідчить про те, що частина активів, звернених у грошові кошти, складається з власних фінансів організації.

На ризик банкрутства впливає і відношення величин дебіторської до кредиторської заборгованості. Формула чудово відображає сама назва цього показника. Тобто це величина дебіторської заборгованості, поділена на величину кредиторської заборгованості. В даному випадку залежність обернено пропорційна. Чим більше вийшов результат, тим вище залежність діяльності організації від наданих кредитів. Оптимальним є значення цього коефіцієнта дорівнює двом. У тому випадку, якщо показник перевищує це число, спостерігаються труднощі в компанії і підвищена загроза банкрутства.

Що мається на увазі під фінансовою стійкістю?

Одним з найважливіших показників, які відіграють ключову роль в господарсько-економічної діяльності організації, є фінансова стійкість. Вона є основою стабільного положення підприємства і характеризується з різних позицій. Першим показником стійкості є загальне становище компанії на ринку. Якщо фінансовий апарат дозволяє проводити маневрування бюджетом і забезпечувати безперебійний виробничий процес, то це говорить про те, що даний показник знаходиться на високому рівні. Оцінку фінансової стійкості може дати аналіз власних джерел формування майна підприємства.

Загальну картину фінансової стійкості дають три коефіцієнта. Перший називається коефіцієнтом автономії. Цей показник позначається як Кавт. Величина дорівнює співвідношенню власних ресурсів до вартісної величині всього майнового комплексу. Оптимальним є показник, що перевищує 0,5. Якщо це значення падає, то це говорить про те, що знижується незалежність, і з’являється можливість виникнення фінансових ускладнень в найближчому майбутньому.

Також впевнена економічна діяльність, здатність триматися на плаву і розвиватися в подальшому може бути оцінена згідно частці сторонніх вкладень. Аналіз структури майна і джерел його формування повинен показувати переважання частки власних ресурсів. Тільки за такої умови можна говорити про те, що організація є стійкою і незалежною в економічному плані.

Окремо вираховується коефіцієнт залежності. Він як раз і показує, скільки в структурі майна позикових коштів, а скільки власних. Цей показник виражається в процентному співвідношенні. Його межа сягає п’ятдесяти відсотків.

Те, наскільки ефективно використовуються власні ресурси, показує коефіцієнт маневреності. Показник має абревіатуру Км. У тому випадку, якщо результат нижче нуля, можна говорити про погану можливості маневреності особистими активами. В цілому певних рамок для даного коефіцієнта не існує. Деякі фахівці вважають нормальним величину даного показника, що дорівнює 0,5. Проте вважається, що чим вище цей показник, тим краще підприємство може підлаштовуватися під зміни ринкової кон’юнктури.

Що входить до складу майна?

Щоб успішно вести фінансово-господарську діяльність, підприємство повинно володіти певним майновим комплексом. Останній являє собою об’єкт, права на який є у самої організації. Саме по собі підприємство також є майновим комплексом, але класифікується як нерухомість. Структура і аналіз майна та джерел його формування в організації неможлива без врахування всього того, що входить у її склад. Це, як рухомі, так і нерухомі об’єкти. Сюди входить і сама земля, і споруди, які знаходяться у володінні даної організації, вироблене сировину і товари, амортизація, бренд і товарні знаки, права і борги.

До нерухомих відносяться всі ті об’єкти, рух і переміщення яких неможливо здійснити без значних порушень. Ця група також враховується фахівцем, який проводить аналіз майна та джерел його формування. Приклад – це лісові масиви, будівлі і споруди, навіть ті, які знаходяться в процесі зведення. Сюди увійшли і деякі транспортні засоби, такі як літальні апарати, в тому числі і космічні, а також морські та річкові судна.

Всі ці об’єкти повинні пройти процедуру державної реєстрації. Крім матеріальних цінностей точно так само повинні бути зафіксовані права власності, господарського ведення, оперативного управління, постійного користування, довічного успадкованого володіння.

Рухомим майном є все те, що не ввійшло в попередню категорію. У більшості випадків проходити процедуру державної реєстрації для даних об’єктів не потрібно. Але є певні винятки, які обумовлені законодавством.

Що відноситься до нематеріального майна?

Велику цінність представляють саме нематеріальні елементи майна, які створюють неповторний імідж компанії, відрізняє підприємство від конкурентів, роблячи унікальним. Таке майно утворюється на різних стадіях життєвого циклу підприємства. Сюди відноситься все те, що дозволяє триматися на плаву. Це і товарні знаки, і секретні технології, і клієнтська база, і кваліфікований персонал, і вигідні контракти.

Головним нематеріальним елементом є репутація організації, яка формується завдяки відношенню оточуючих. Хороша репутація дозволяє залучати й утримувати, як нових ділових партнерів, так і напрацьовувати постійну клієнтську базу. Завдяки цьому можна деякий час економити витрати.

Запорукою гарної репутації також є відсутність гучних судових справ. Мінімізувати їх можна з допомогою добрих стосунків з місцевою владою та суспільством.

Також виявлено, що ситуація всередині компанії безпосередньо впливає на собівартість продукції. Адже завдяки гарній, злагодженій роботі колективу зменшується ймовірність втрат і витрат. Це пов’язано з тим, що практично відсутні ризики неузгодженого і непередбачуваного поведінки співробітників, адже кожен знає, що його можуть підстрахувати і допомогти. У цифрах це може виражатися у зменшенні трансакційних витрат. Це говорить про те, що окрім фінансового менеджменту на підприємстві повинна бути встановлена система етичних цінностей.

Як робити висновок про результати аналізу?

Звичайно ж, аналіз майна та джерел його формування передбачає формування якогось висновку. Адже для різних сфер одні і ті ж показники можуть свідчити про абсолютно різні речі. Наприклад, виробничий сектор відрізняється присутністю великого обсягу капіталів і позаоборотних активів. Саме на них зосереджені основні фінансові ресурси подібних підприємств. Ситуація ж в торговельній сфері прямо протилежна.

Так, можна зробити висновок, що крім проведення оцінки майнового комплексу необхідно розуміти мету зробленого аналізу та вміти правильно трактувати отримані результати в залежності від актуального стану підприємства, положення на ринку та виробничого сектора.