Страховий портфель – це що? Де його використовують і для чого він потрібен

Страховий портфель – це сума всіх укладених страхових контрактів між страховою компанією (страховиком) та її клієнтами (страхувальниками). Його ефективність оцінюється за такими параметрами, як прибутковість, рівень і вид ризику, рентабельність.

Що це таке?

Страховий портфель – це не якийсь окремий документ або список документів. По суті, це база всіх застрахованих осіб конкретної страхової компанії, які купили поліси і тому мають право вимагати від неї компенсації при настанні страхових випадків. На кожного клієнта заводиться персональний рахунок, на якому записується вся зібрана до і після укладання договору інформація. На підставі цих даних розраховується рівень ризику за укладеним договором та сума обов’язкових платежів (внесків).

Як оцінювати

Чим більше договорів за обсягом і за сумою грошових внесків зумів укласти страховик, тим вище стабільність страхового портфеля. Це правило діє для всіх компаній, незалежно від специфіки застрахованих об’єктів. Однак чим більше договорів входить у портфель, тим важче оцінювати рівень ризику та прибутковості. У деяких компаній обсяг укладених договорів досягає декількох сотень тисяч і навіть мільйонів. Щоб прискорити процес оцінки прибутковості портфеля, використовують спеціальні методи і прийоми оцінки ризику та дохідності:

• Однорідні об’єкти розглядаються як один. Наприклад, якщо 2-3 і більше громадян застрахували свої будинки, розташовані на одній вулиці на випадок повені або пожежі. Такі об’єкти треба розглядати як один, так як в разі настання стихійного лиха велика ймовірність, що постраждають усі застраховані.
• Вартість поліса, як і сума страхових виплат, повинна розраховуватися виходячи з фізичного стану об’єкта страхування.
• Враховуються статистичні дані по країні, по певному регіону, по сфері діяльності/використання застрахованого об’єкта.

Всі поліси класифікуються за ступенем ймовірності настання та розміру виплат. У страхуванні прийнято ділити на специфічний ризик, високий, помірний і низький. Відповідно, після першої оцінки об’єкта страхування та укладення договору його зараховують до певної категорії за ступенем ризику і тільки потім проводять оцінку всього портфеля.