Ст. 46 КПК РФ. Підозрюваний. Судова практика

Віктор Кузьмін
1 minute

В рамках кримінального провадження як ключової фігури виступає підозрюваний. КПК закріплює умови, при якому особа отримує цей статус. З появою в процесі такого суб’єкта починається реалізація функції переслідування і вироблення основної версії обвинувачення. В КПК присутній стаття 46. У ній відбиті всі основні положення, що стосуються набуття особою зазначеного статусу. Розглянемо її детальніше.

Підозрюваний: визначення

Суб’єкт отримує зазначений статус, якщо:

  • Стосовно нього відкрито кримінальне провадження з підстав і правилами, передбаченими в гол. 20.
  • Він затриманий в порядку статей 91 і 92.
  • До нього застосована одна з передбачених законом запобіжних заходів до пред’явлення обвинувачення, згідно ст. 100.
  • Було повідомлено про підозру у злочині в порядку, закріпленому ст. 223.1.

    • Процесуальні правила

    Особа, затримана в порядку, передбаченому статтею 91, повинно бути піддано допиту протягом доби після фактичного обмеження свободи його пересування. У разі, закріпленому п. 2 ч. 1 ст. 46 КПК, суб’єкту надається можливість зробити один телефонний дзвінок. Розмова при цьому повинен здійснюватися російською мовою і в присутності слідчого/дізнавача. Така можливість надається для сповіщення родичів чи інших близьких осіб про факт затримання і місце перебування. Слідчий/дізнавач зобов’язані виконати обов’язки щодо повідомлення відповідно до 96-ї статті Кодексу.

    Юридичні можливості

    Підозрюваний має право:

  • Отримати інформацію про те, що саме йому інкримінується, ознайомитися з копією постанови про початок виробництва або застосування одного із заходів припинення, протоколу затримання.
  • Давати показання і пояснення або відмовитися від цього. У разі згоди уповноважені службовці зобов’язані попередити його про те, що відомості, які він повідомить, можуть згодом використовуватися як докази у справі, навіть якщо він надалі відмовиться від них. Виняток становить випадок, передбачений 75-ю статтею Кодексу в п. 1, частини другої.
  • Користуватися послугами адвоката. Дана можливість може реалізовуватися з моменту, встановленого п. 2-3.1 ч. 3 статті 49 Кодексу. Громадянину дозволяється мати конфіденційне побачення наодинці з адвокатом до першого допиту.
  • З моменту приміщення під домашній арешт або варту особа може зустрічатися з нотаріусом для підтвердження довіреності на представлення його інтересів у сфері економічної (підприємницької) діяльності. Побачення при цьому не мають обмежень по тривалості та кількості. Разом з тим заборонено здійснення нотаріальних дій по відношенню до майна, грошових коштів та інших цінностей, на які може бути накладено арешт у випадках, встановлених Кодексом.
  • Надавати докази.
  • Подавати клопотання, заявляти відводи.
  • Давати пояснення/показання мовою, яким володіє.
  • Користуватися послугами перекладача. Вони надаються безкоштовно.
  • Знайомитися з протоколами, оформленими при здійсненні слідчих заходів з його участю. При наявності зауважень підозрюваний вправі їх озвучити.
  • Брати участь у слідчих заходах, здійснюваних за його клопотанням, прохання захисника/представника. Ця можливість реалізується з дозволу дізнавача/слідчого.
  • Подавати скарги на рішення, дії/бездіяльності службовців, їх начальників, суду і прокурора.
  • Використовувати інші засоби захисту, не заборонені Кодексом.

    • Ст. 46 КПК РФ з коментарями

    Коли починає складатися кримінальну правовідносини, що базується на те, що уповноважена особа офіційно повідомляє громадянина про наявність сумнівів у його непричетність до злочину, останній отримує можливість захиститися від ставиться йому звинувачення. Якщо щодо суб’єкта зібрані докази, але справу порушено за об’єктивними ознаками, а сам він не затриманий, запобіжний захід до нього не застосована, то він тільки в психологічному сенсі виступає як підозрюваний. КПК встановлює ряд умов, при дотриманні яких громадянин отримує відповідний статус офіційно.

    Прогалини законодавства

    Ст. 46 КПК РФ (у новій редакції) встановлює правило про невідкладний допит громадянина. Ця вимога пов’язана з необхідністю забезпечити реалізацію закріплених законом юридичних можливостей. Зокрема, йдеться про право на захист. Воно дозволяє громадянину негайно спростувати обвинувачення шляхом давання правдивих показань. При реалізації цього правила дещо невизначеним є становище осіб, які отримали статус підозрюваних безпосередньо самим актом про порушення справи. В законодавстві не врегульовано питання щодо часу, протягом якого особі може бути невідомо про те, що у правоохоронних органів є сумніви у його непричетності до злочину, коли він може бути допитаний. Простіше кажучи, незрозуміло, в які терміни він має право здійснити свій захист. Небездоганним можна вважати також положення про те, що суб’єкт у розглянутому статус з’являється у виробництві з моменту його порушення. Адже за фактом у справі немає і навіть не може бути ніяких доказів.

    Специфіка набуття статусу

    Ст. 46 КПК РФ значно розширила підстави для притягнення громадянина до виробництва. Розглянутий статус отримує не тільки затриманий суб’єкт або особа, до якої застосовано один із заходів пресекательного характеру до пред’явлення обвинувачення. Підозрюваним є громадянин, у відношенні якого розпочато кримінальну справу. Про порушення прямо говориться в 318-ї статті Кодексу, а також у ст. 448. Між тим за інших категорій справ у постанові може міститися інформація про суб’єкта, підозрюваному у злочині. Беручи до уваги, що з моменту відкриття провадження громадянин набуває практично весь комплекс юридичних можливостей, представляється, що прокурор або інша уповноважена особа в первинних матеріалах зобов’язана вказати про нього відому інформацію (якщо вона була отримана). Якщо на момент порушення справи відомості про суб’єкта відсутні, але згодом, у процесі попереднього слідства) з’являються, то людина, фактично вважається причетним до злочину, не набуває статус, передбачений ст. 46 КПК РФ. У процесуальному сенсі він залишається непривлеченным до виробництва аж до затримання. При здійсненні дізнання ситуація дещо інша. Якщо в процесі його виробництва були отримані відомості, яких достатньо для висновку про можливу причетність особи до діяння, уповноважений службовець складає письмове повідомлення. Його копія вручається відповідній особі із роз’ясненням юридичних можливостей, закріплених ст. 46 КПК.

    Затримання

    Воно є самостійною кримінально-процесуальної заходом примусу. Застосовується затримання за правилами статей 91 та 92 Кодексу. На практиці воно передбачає фактичний фізичний захоплення громадянина при приміщенні його під варту, тобто арешт у узкоспециальном значенні. За змістом 11 пункту 5 статті та п. 3 частини 3 ст. 49 КПК, громадянин з’являється в процесі як підозрюваного не з моменту оформлення протоколу. Він отримує цей статус при фактичному затримання. Воно, в свою чергу, може відбутися до порушення провадження.

    Пояснення КС

    Необхідно відзначити, що поняття особи, якій інкримінується звинувачення, дається в ст. 46 КПК у вузькому сенсі. Як зазначив КС, факт переслідування, а відповідно, і обвинувальна діяльність, спрямована стосовно конкретного громадянина, можуть підтверджуватися не лише постанови про порушення виробництва, але і виконанням певних слідчих дій. До них, зокрема, слід відносити обшук, допит, впізнання, інші заходи, що вживаються для викриття суб’єкта або вказують на наявність сумнівів у його непричетності до злочину. Особа, щодо якої вчиняються такі дії, необхідно вважати підозрюваним у широкому сенсі. Саме в цьому випадку суб’єкт може скористатися послугами адвоката, не чекаючи формального отримання відповідного статусу.

    Допит

    Як встановлює частина друга ст. 46 КПК, бесіда з громадянином повинна бути проведена протягом доби з моменту фактичного захоплення (обмеження свободи його пересування (затримання)). Необхідно зазначити, що дотримання цього строку не тільки є обов’язком уповноваженого службовця. Встановлене в ст. 46 КПК вимога виступає в якості важливої гарантії для затриманої особи. В першу чергу, цей момент реалізується можливість громадянина дізнатися, в чому його звинувачують. По-друге, за змістом 3-го і 4-го пунктів розглядуваної норми, саме на протязі цих доби особа може зустрітися з адвокатом.

    Додатково

    Статусом підозрюваного громадянин наділяється на обмежений період часу. Якщо особу було затримано, потім укладено під варту, то відповідний строк не може бути більше 10 діб від моменту фактичного захоплення (обмеження волі) до пред’явлення конкретного звинувачення. Якщо протягом 48 год запобіжний захід обрано не було, особа має бути звільнена. Формально після цього громадянин підозрюваним вважатися не може. Винятком є випадок, коли в ухвалі про початок виробництва обгрунтовано буде міститися інформація про нього. В рамках дізнання громадянин буде вважатися підозрюваним до оформлення щодо нього обвинувального акта.