Ст. 425 КПК РФ. Допит неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого. Особливості допиту неповнолітніх

На жаль, нерідко в якості підозрюваних і обвинувачених до кримінальній справі притягуються неповнолітні. Законодавство окремо регламентує питання, що стосуються їх допиту. Загальні правила встановлені в ст. 425 КПК РФ. Розглянемо особливості її застосування.

Зміст статті

У відповідності з статтею 425 КПК, допит неповнолітнього підозрюваного не може тривати більше 2-х годин без перерви. У загальній складності його тривалість не повинна перевищувати 4-х годин. Аналогічні обмеження встановлені і для допиту неповнолітнього обвинуваченого.

При взятті показань у суб’єкта може брати участь його захисник. Адвокат має право ставити допитуваному питання. По завершенні процедури захисник має право ознайомитися з протоколом допиту, робити зауваження щодо повноти та правильності записів у ньому. Слідчий зобов’язаний їх зафіксувати письмово.

Участь педагога при допиті неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого, який не досяг 16 л., обов’язково. Замість педагога може бути психолог. Участь педагога чи психолога обов’язково у разі, якщо проводиться допит неповнолітнього підозрюваного/обвинуваченого, досягла 16 л., але страждає психічними розладами або відстає в розвитку. Слідчий/дізнавач зобов’язаний забезпечити їх залучення за клопотанням захисника або за своєю ініціативою.

Підготовка

При підготовці до процедури взяття свідчень слідчий/дізнавач зобов’язаний враховувати процесуальний статус громадянина, інформацію, що характеризує його особистість. Ці відомості мають значення при визначенні кола осіб, які допускаються до участі в процесуальній дії, часу, місця допиту, а також найбільш відповідних тактичних прийомах і способах виклику.

Уповноважений службовець повинен зібрати хоча б мінімальні дані про підлітка. Для цього опитуються законні представники неповнолітнього підозрюваного – батьки, усиновителі, опікуни. Важливі відомості можуть надати сусіди, педагоги. У деяких випадках опитується дільничний уповноважений.

Виклик

Як правило, на допит неповнолітній підозрюваний викликається через законних представників. Однак при наявності у слідчого достатніх підстав вважати, що вони можуть бути причетні до злочину або можуть схилити підлітка до протиправної поведінки, використовуються інші варіанти сповіщення.

Уповноважений службовець може приїхати на місце навчання/роботи і допитати неповнолітнього безпосередньо там. Небажано використовувати привід, оскільки це може травмувати підлітка і ускладнити встановлення контакту.

Особливості допиту неповнолітніх

Підлітки досить важко переживають процедуру взяття свідчень. При виборі тактики і моменту допиту неповнолітнього особливості його емоційного стану мають величезне значення. Підлітки, як правило, емоційно збуджені, але разом з тим на них гнітюче діє незнайома обстановка (якщо бесіда проводиться в кабінеті слідчого/дізнавача). Крім того, неповнолітній відчуває страх перед можливим покаранням, перед батьками, боїться викриття.

При допиті неповнолітнього підозрюваного важливо спонукати його до розуміння серйозності і необхідності співпраці з правоохоронними органами. Для цього потрібно спробувати зняти нервове напруження, заспокоїти підлітка, вжити заходів для встановлення психологічного контакту.

Перша бесіда

Вона може стати основною і вирішальною, якщо службовця вдасться отримати повні та об’єктивні відомості про подію.

Починати допит неповнолітнього підозрюваного доцільно з питань про умови життя, особливості навчання або роботи, колі інтересів, захоплення. Підліток, думаючи, що ця інформація не відноситься до справи, може охоче відповідати на них.

Після з’ясування біографічних даних слідчий повинен детально і зрозуміло пояснити неповнолітньому, у якому злочині він підозрюється.

Необхідно правильно формулювати кожне питання. В них не повинно бути фактичних даних, які можуть щось підказати неповнолітньому. Питання повинні бути простими і конкретними.

Деталізація інформації

Якщо в ході слідства неповнолітній визнається в діянні і готовий розповісти про нього докладно, слідчий повинен з’ясувати кожну обставину і проаналізувати всю інформацію, яку отримує від підлітка. Необхідно максимально деталізувати факти. По можливості їх слід дослівно зафіксувати в протоколі допиту.

Відомості, отримані в ході бесіди, повинні бути перевірені. Слідчий/дізнавач повинен однозначно визначити, чи дійсно винен підліток у злочині або він придумав відомості. Якщо свідчення виявляться достовірними, вони дозволять встановити нові дані, відшукати майно, викрадене при злочині, співучасників, знаряддя та ін.

Елемент раптовості

Чимале значення при допиті має демонстрація слідчим поінформованості про обставини події. Але відомості, які він озвучить, повинні бути достовірними. Їх джерелами можуть бути протокол огляду місця злочину, показання свідків тощо

Застосування елемента раптовості при пред’явленні допитуваному навіть незначного, проте переконливого доказу дозволить схилити його до необхідності сказати правду.

Разом з тим потрібно пам’ятати, що підліток, в силу свого розвитку і віку, не завжди здатний адекватно оцінити інформацію. У зв’язку з цим доцільно роз’яснити йому дійсне значення фактичних відомостей.

Алібі

При посиланні на нього потрібно врахувати, що підлітки заздалегідь не готують пояснення. Отже, конкретизують питання і відповіді на них про час, місце, спільних діях, свідків та інші дані, відображені в протоколі, допоможуть згодом встановити неспроможність посилання на алібі.

Присутність педагога або психолога

При допиті неповнолітнього викладач або психолог виступає в якості спеціаліста. За законом, якщо громадянину не виповнилося 16 років або виповнилося, але він має деякі розлади психіки або відставання в розвитку, залучення цих осіб обов’язково.

При вирішенні питання про участь педагога/психолога в допиті необхідно враховувати кілька факторів:

• Роль підлітка у скоєному діянні.
• Характер злочину.
• Індивідуальні особливості неповнолітнього та ін.

Часто педагог, якого підліток знає і поважає, може допомогти заспокоїти його, зняти напругу. В окремих випадках участь викладача недоцільно (наприклад, при вчиненні посягань на статеву недоторканість). У таких ситуаціях краще запросити педагога з іншого навчального закладу або психолога.

Присутність батьків при допиті також небажано. Справа в тому, що неповнолітній починає губитися, замикатися, тому що відчуває сором, страх перед покаранням.

Підготовка до допиту обвинуваченого підлітка

На момент пред’явлення звинувачення у слідчого повинна бути вся необхідна інформація про неповнолітнього. Як говорилося вище, інформацію можна отримати від вчителів, сусідів, батьків, роботодавця. Перед допитом, таким чином, у слідчого в розпорядженні буде морально-психологічна та соціально-демографічна характеристика підлітка. З нею службовець може ознайомити самого неповнолітнього і його захисника.

Допуск батьків до допиту, як і в попередньому випадку, недоцільний.

Специфіка процесуального дії

Перед допитом слідчий повинен оголосити постанову про залучення підлітка до справі у статусі обвинуваченого. Потім у доступній для розуміння формі йому роз’яснюється суть обвинувачення, зміст норм, зазначених у постанові, обґрунтованість кваліфікації діяння, права, значення обставин, що обтяжують або пом’якшують покарання.

На початку допиту з’ясовується, чи визнає неповнолітній себе винним. Якщо відповідь негативна, то фіксувати його в протоколі відразу недоцільно. Справа в тому, що в ході бесіди неповнолітній може змінити позицію під впливом пред’явлених доказів.

Якщо ж допитуваний визнав провину, то допит на цьому завішані не слід. Необхідно з’ясувати деталі, обставини події.

Особливості тактики

Одним з тактичних прийомів є максимальна конкретизація обставин діяння і співучасників. Для цього слідчий з’ясовує обставини, що мали місце до вчинення посягання, дії учасників, особливості їх взаємовідносин. Важливо встановити момент виникнення умислу, визначити ініціатора.

Якщо неповнолітній визнав провину, проте плутається в деталях, потрібно розібратися, чому це відбувається. Причиною можуть бути особливості психофізіологічних властивостей. Часто підлітки плутаються у свідченнях в силу сильного емоційного збудження, відсталість у розвитку і пр. В деяких випадках неповнолітній повідомляє інформацію, що стала йому відомою з інших джерел.

У ході допиту необхідно визначити роль дорослих або інших співучасників. Для цього слідчому слід акцентувати увагу підлітка на різних обставин, задавати питання, підготовлені завчасно і сформульовані протягом бесіди, пов’язані з взаєминами з дорослими.

Інші прийоми

Якщо неповнолітній провину не визнає, крім тактичних методів використовуються і інші способи з’ясування інформації. Слідчий повинен дохідливо роз’яснити підлітку небезпека його дій для суспільства, охарактеризувати ставлення до нього оточуючих. Чимале значення має опис збитку, який неповнолітній завдав не тільки потерпілому, але і своїм близьким.

Слідчий повинен показати, до чого може призвести заперечення провини, важливість правильної оцінки підлітком своєї поведінки, наслідків, необхідність співпраці зі слідством. Слід пояснити неповнолітньому, що щиросердне зізнання є чинником, що пом’якшує покарання.

Права неповнолітніх

До початку допиту підлітку роз’яснюється необхідність говорити правду. Неповнолітні до 16 років не попереджаються про відповідальність за неправдиві свідчення.

На стадії порушення справи і попереднього слідства передбачені наступні права неповнолітнього:

• Знати, в чому він підозрюється/звинувачується.
• Скористатися допомогою захисника.
• Знайомитися з протоколами процесуальних дій, здійснених з його участю.
• Заявляти клопотання або відводи, приносити скарги на рішення, дії/бездіяльність працівників правоохоронних структур, прокурора.
• Давати показання рідною мовою, при необхідності користуватися послугами перекладача.

При допиті підлітків діють положення Конституції. Зокрема, відповідно до статті 51 Основного Закону, ніхто не зобов’язаний свідчити проти себе чи своїх родичів. Отже, неповнолітній має право відмовитися від дачі показань.