Ст. 42 КПК Потерпілий

Нюанси норми

Використовуване у частині першій даної статті визначення потерпілого значно відрізняється від трактування терміна, яка застосовувалась у колишньому КПК. В даний час жертвою посягання може визнаватися не тільки громадянин, але і юрособа. Йдеться про організації, що має в оперативному управлінні, власності або госп. ведення майно, відповідає їм за своїми зобов’язаннями, здатна набувати і реалізовувати від свого імені немайнові і майнові права, нести відповідальність, виступати у статусі відповідача або позивача. У ситуації, що на даний момент практиці ще недостатньо багато справ, в яких потерпілим є юридична особа. На думку аналітиків, проте, життєздатність цього нововведення в теоретичному плані не без суперечливості. Суть жертви злочину як учасника судочинства обумовлюється тим, що збитки завдано особисто йому. Крім того, визначальним моментом є той факт, що громадянин, який став потерпілим, є найважливішим носієм обвинувальних доказових відомостей. Цю інформацію він, як очевидець злочину, надає уповноваженим органам на допиті. З урахуванням цих обставин законодавець визначав і процесуальне становище жертви посягання, відмежовуючи його від статусу цивільного позивача. На думку експертів, після включення в норму положень про юрособу, воно зливається з представником потерпілого, оскільки безпосередньо бере участь у справі довірена особа організації. Цьому громадянину особисто шкода не була заподіяна, він не був очевидцем події, а якщо і був, то тільки як свідок. В результаті, як говорять аналітики, його функції не відрізняються від завдань цивільного позивача, висуває вимоги щодо компенсації майнової чи моральної шкоди, завданої внаслідок посягання на ділову репутацію.