Ст. 10 КК РФ з коментарями

У ч. 1 ст. 10 КК РФ закріплено умова, при якому кримінальний закон наділяється зворотною силою. Інакше кажучи, він поширюється на дії, вчинені до його прийняття. Розглянемо особливості застосування ст. 10 КК РФ.

Загальні відомості

Згідно ст. 10 КК, якщо закон пом’якшує санкцію, усуває злочинність вчиненого, покращує становище суб’єкта, яка вчинила посягання, він наділяється зворотною силою. Його положення поширюються на громадян, причетних до відповідного злочину, до введення його в дію. До них у тому числі відносять осіб, які відбувають покарання або відбули його, але судимість з них не знята.

Якщо закон встановлює злочинність вчиненого, посилює санкцію, погіршує становище громадянина, він не має зворотної сили.

Як встановлює 2 частина 10 статті, якщо положеннями закону покарання, яке особа відбуває, пом’якшується, то воно повинно бути скорочена в межах, встановлених новим правовим актом.

Ст. 10 КК РФ з коментарями

Зворотна сила правового акта вважається винятком з правила про дію закону в часі. Існування такої норми є одним з проявів гуманізму.

Застосування ст. 10 КК можливо в тому випадку, якщо винний вчиняє діяння при дії одного закону, а до відповідальності притягується при іншому правовому акті.

Якщо положення останнього спрямовані на поліпшення становища суб’єкта, судові та слідчі працівники повинні застосовувати саме їх. При цьому час вчинення діяння значення не має.

Наприклад, після введення в дію нового КК 1996 р. деякі діяння були декриміналізовані. Зокрема, не передбачалася відповідальність за недонесення про злочин, порушення порядку виїзду, проживання в погранзоне, шкідництво і так далі.

Винятки

Правове положення суб’єкта, відповідно до ст. 10 КК, не може погіршитися, якщо після злочину, скоєного їм, був введений в дію новий закон, що закріплює посилення покарання. У таких ситуаціях застосовується попередній нормативний акт, який діяв у момент діяння. Так, не мають зворотної силою положення колишнього Кодексу про порушення недоторканності особистого життя, протиправному отриманні кредитних коштів, неправомірні дії у разі банкрутства щодо злочинів, вчинених до 01.01.1997 р. Це пов’язано з тим, що закон 1960 року не закріплював покарання за ці діяння.

Усунення злочинності вчиненого

У положеннях ст. 10 КК використовується декілька специфічних понять. Одним з них є усунення злочинності вчиненого.

Закон, декриміналізуючий посягання, являє собою такий правовий акт, згідно з яким діяння, що раніше був злочином, перестає таким бути. Воно переноситься в розряд дисциплінарних, адміністративних, аморальних, цивільних проступків або взагалі не згадується або заохочується правовими нормами.

Положення закону, що усувають злочинність вчиненого, можуть виключити з КК статті, яка встановлює покарання за нього, змінити диспозицію норми, ввести в неї нові елементи, лише при наявності яких суб’єкт може притягуватися до відповідальності.

Крім того, декриміналізація може здійснюватися за допомогою введення в Загальну частину КК нових норм. Наприклад, вони можуть встановлювати невідомі раніше або розширювати традиційні умови, що виключають злочинність. Норми також можуть передбачати підстави для звільнення особи від відповідальності, раніше не закріплені в законі.

Пом’якшення покарання

У 1996 р. в новому КК вперше в якості пом’якшуючих факторів були вказані:

• Обгрунтований ризик.
• Виконання розпорядження/наказу.
• Примус (психічне/фізична).

Покарання може пом’якшуватися шляхом зниження мінімального, максимального або і того, і іншого межі санкції. Більш м’якими визнаються закони:

• Не змінюють меж основний санкції, що виключають обов’язкове вменение додаткового покарання або його призначення, але в більш м’якій формі.
• Змінюють у бік пониження меж покарань, передбачених Особливою частиною.
• Передбачають можливість суду на свій розсуд призначити додаткову санкцію, на відміну від раніше діючих норм, що закріплювали обов’язковість її поставлення.

Порядок застосування таких нормативних актів закріплює частина 2 ст. 10 КК.

Спірний момент

У юридичній літературі ведуться дискусії про те, яким законом слід відносити акт, пом’якшувальний і посилює покарання одночасно. Мова, зокрема, йде про положення, які зменшують мінімальний розмір основної або додаткової санкції і при цьому збільшують максимальний межа або діють навпаки.

На практиці використовується наступний підхід. Якщо по новому правовому акту може призначатися більш м’яка міра, то він має зворотної сили в частині, що поліпшує становище громадянина. Ті положення, які посилюють відповідальність, застосуванню не підлягають, а санкція громадянину ставиться за раніше діючим законом.

Розглянемо приклад. Припустимо, колишній закон встановлював за діяння 5-8 років в’язниці. У новому нормативному акті санкція була змінена на 3-10 років. Суд, таким чином, отримав абстрактну можливість позбавити суб’єкта свободи менш ніж на 5 років, тобто пом’якшити санкцію, або поставити всі 10 років, тобто посилити відповідальність.

Однак, як встановлюється ст. 10, погіршення становища громадянина не допускається, оскільки суперечить принципам гуманізму законодавства. Відповідно, зворотна сила зазначеного вище нормативного акту діє тільки в частині, пом’якшувальною відповідальність, тобто суд має право поставити злочинцеві не менше 3-х, але не більше 8 років в’язниці.

Додатково

Окремо варто сказати про зворотної силі “проміжних” законів. Так називають акти, що діють після пом’якшення колишнього закону, але до посилення нового.

Наприклад, у момент злочину за нього встановлювалася санкція до 6 років в’язниці, при притягненні винного громадянина до відповідальності – до 5, а в момент прийняття судом рішення – до 7. Ґрунтуючись на принципі гуманізму, судова інстанція повинна застосувати “проміжний” нормативний акт як найбільш ліберальний, який поліпшує становище суб’єкта.