Спадкове справа. Судова практика по спадкових справах

Терміни

Закон визначає, що заява та додані документи повинні бути подані наступниками не пізніше 6 місяців з дати смерті спадкодавця. Перехід матеріальних цінностей і прав на них підтверджується свідоцтвом. Для реєстрації нерухомості (квартири, будинку, земельної ділянки, іншого майна) може знадобитися до 20 днів з дати подання заяви. При виникненні судових спорів строки, відповідно, можуть збільшитися. Розгляд може тривати від 4 до 9 місяців, а в ряді випадків і довше.

Відкриття спадкової справи: документи

Після того, як було вирішено питання з вибором контори, уповноваженої особи, необхідно зібрати відповідні папери. В якості основного документа виступає свідоцтво про смерть власника майна. У ньому вказується не тільки Ф. В. О. громадянина, але і дата його смерті. Ця інформація є основною для уповноваженої особи. Саме з цієї дати буде обчислюватися строк до півроку для подачі заяви.

Свідоцтво видає РАЦС за адресою проживання чи смерті власника. Спадкове справу починають наступники, які перебувають у родинних відносинах з померлим, якщо відсутній заповіт. Підтвердити їх можна також довідками з Рагсу. До таких документів, зокрема, відносять свідоцтва про народження, укладення/розірвання шлюбу або зміну прізвища.

Також нотаріус може запросити спеціальні довідки. Якщо у спадкоємця, наприклад, померла сестра, потрібно надати своє і її свідоцтва про народження. Якщо вона була заміжня, то потрібно офіційне підтвердження про укладення шлюбу. Ще одним документом, необхідним для нотаріуса, виступає довідка про фактичне проживання померлого за адресою. Також потрібно надати виписку з будинкової книги. Ці документи можна взяти в паспортному столі за адресою останньої реєстрації померлого. В даний час запросити ці папери можна через МФЦ.

Ці документи будуть виступати як підтвердження юридичного факту проживання за останньою адресою померлого. Вони також містять відомості про всіх, хто з ним був зареєстрований на одній площі. Далі нотаріус вимагатиме необхідні документи на все майно, яке було у власності громадянина на момент смерті. Ці папери відрізняються не тільки в залежності від специфіки самих об’єктів, але і роком їх реєстрації або придбання. Так, на нерухомість, куплену до 1998 р., документом виступало свідоцтво про право на власність, а після зазначеного року – документ про держреєстрацію прав.