Систематизація нормативних правових актів: поняття і види. Що таке кодифікація

Віктор Кузьмін

1 minute

Для того щоб законодавча система при будь-яких обставин залишалася системою, що містить взаємопов’язані елементи, що володіє потрібною і цілком достатньою їх сукупністю, є внутрішньо узгодженої і несуперечливої, а також нормальним чином функціонувала, розвивалася й удосконалювалася, необхідно забезпечувати їй постійний вплив систематизації (спеціального процесу). У даній статті повною мірою розглянуто діяльність правотворчих органів щодо систематизації, а також всі аспекти, які так чи інакше зачіпають актуальну тему.

Поняття

Під систематизацією в даний час необхідно розуміти діяльність з боку правотворчих органів, пов’язану з упорядкуванням і удосконаленням нормативного матеріалу шляхом його внутрішньої і зовнішньої обробки для підтримки абсолютної системності чинного законодавства, а також забезпечення правових суб’єктів необхідною інформацією нормативно-правової природи.

Для чого потрібна систематизація нормативних правових актів? Необхідність операції обумовлена в першу чергу тим, що сьогодні безперервним чином здійснюється процес видання принципово нових актів. Крім цього, з-за впливу часового фактора деякі акти правового характеру за фактом втрачають існуючу раніше чинності, застарівають. Нерідко трапляється так, що накопичуються суттєві суперечності між різними приписами юридичного значення.

Даний список можна доповнювати нескінченно довго. Проте доцільним буде перейти до того, що у правотворчості систематизація нормативно-правових актів була відома вже в 1833 році в плані практичного розгляду. Так, один з найбільш шанованих кодифікаторів не тільки російської Федерації, але і Європи, Сперанський Михайло Михайлович, зазначав, що «приведення законодавчих актів у єдиний склад» служить «однією з первинних потреб державного значення». Крім цього, він указував і на вагомість систематизації в юридичній науці. Михайло Михайлович підкреслював, що «вчене законознавство ні за яких обставин не може бути засноване тоді, коли законодавчі акти не наведені в грамотний склад».

Необхідність систематизації

Актуальні на сьогоднішній день мети систематизації нормативно-правових актів базуються на існуючій необхідності в ній:

Для доступності чинного законодавства.
Для зручності використання законодавства при необхідності.
Для усунення неефективних та застарілих правових нормативів.
Для абсолютної дозволу конфліктів юридичної природи.
Для ліквідації актуальних прогалин.

Важливо відзначити, що впорядковане допомогою систематизації нормативних правових актів російське законодавство у будь-якому випадку дозволяє достатньо швидко і ефективно орієнтуватися в чинній сукупності актів. Таким чином, періодичне здійснення розглянутої операції передбачає швидке знаходження необхідних юридичних актів. Крім цього, тут актуально встановлення їх взаємозв’язків з іншими актами подібної природи, виявлення колізії, деяких змін і так далі.

Систематизація нормативних правових актів: поняття і види

Як з’ясувалося, під систематизацією аналізованих позицій слід розуміти діяльність, спрямовану на вдосконалення і максимально грамотне впорядкування правових актів через їх зовнішню і, звичайно ж, внутрішню обробку з метою впливу на відносини в суспільстві системним чином. Іншими словами, це не що інше, як приведення чинного законодавства у оптимально працюючу систему.

Систематизація нормативних правових актів, поняття та види її у відповідності з сучасною юриспруденцією включають три найбільш використовуваних способу (виду). Так, систематизація може здійснюватися за допомогою:

Інкорпорації.
Консолідації.
Кодифікації.

Інкорпорація. Приклад інкорпорації

В даний час під інкорпорацією слід розуміти спосіб (методику, різновид) систематизації, згідно з яким правові акти так чи інакше піддаються виключно зовнішній обробці або ж не піддаються такої зовсім. Крім цього, вони розміщуються в певному порядку (хронологічному, алфавітному, предметному, який по-іншому називається систематичним, і так далі) в єдиних збірниках відповідного зразка, а також виданнях аналогічного спрямування. Систематизація нормативних правових актів передбачає інкорпорацію конкретного виду. Так, на сьогоднішній день прийнято виділяти такі різновиди розглянутої категорії:

Офіційна інкорпорація передбачає упорядкування юридичних нормативів безпосереднім автором або іншою особою, уповноваженою на відповідні дії, за допомогою видання збірників актуальних нормативних актів. Важливо підкреслити, що інкорпорація може реалізовуватися на основі тематичного (наприклад, «Звід законів РФ») і хронологічного (наприклад, «Збори законодавства РФ») принципів.
Неофіційна інкорпорація як варіант упорядкування правових норм – не що інше, як зовнішня обробка російського законодавства, вироблена різного роду об’єднаннями або фізичними особами у відповідності з власною ініціативою без спеціального доручення, а також за винятком контролю з боку правотворчих органів. Однак на правотворчі органи не можна посилатися при використанні права (збірники нормативних правових актів з трудового, цивільного та інших галузей права).

Особливості інкорпорації

Інкорпорація як способу систематизації нормативних правових актів наділяється наступними характеристиками:

Можливість існування як в офіційному, так і неофіційному плані.
Суб’єктами інкорпорації можу виступати як приватні особи та громадські організації, так і державні органи.
Інкорпорація ні за яких обставин не стосується нормативного змісту правового акта: нормативи права підлягають інкорпорації в тому вигляді, в якому вони діють при систематизації нормативних правових актів.
Нормативні акти можуть підлягати інкорпорації як у вигляді, прийнятому правотворчими органами, так і піддаватися розглянутої нижче зовнішньої обробки.

Зовнішній тип обробки

У чому ж полягає зовнішня обробка діючих правових актів? Тут доречний такий алгоритм:

З основного вмісту видаляються окремі абзаци, пункти і статті, які втратили чинність. У той же час в матеріал включаються всі подальші безпосередньо з моменту формування акту зміни.
Відбувається виключення частин, у змісті яких немає приписів нормативного характеру.
В результаті здійснення інкорпорації видається збори законодавства, спеціальних збірник законів або інший нормативний акт.

Цікаво зазначити, що особливим видом зборів законодавства на сьогоднішній день виступає звід законів, який представляє собою:

Збори актуального на даний момент законодавства в инкорпорированном вигляді без будь-яких винятків.
Джерело офіційної публікації.
Інкорпоровані видання правових актів вищих організацій державного типу влади (виконавчої і законодавчої).

Консолідація

Тепер доцільно буде повноцінним чином розглянути консолідацію як різновид систематизації нормативно-правових актів, а також систему консолідації. Важливо відзначити, що у наведеному випадку кілька нормативних актів, близьких за змістом, зводяться в єдиний, укрупнений (масштабний) акт нормативно-правової природи для того, щоб подолати множинність нормативних актів, а також забезпечити єдність правового регулювання. В даний час консолідації властиві наступні особливості:

Є своєрідним правотворчим прийомом (до речі, інкорпорація, нехай навіть офіційна, не має ніякого відношення до правотворчеству).
Проводиться виключно правотворчими органами. Крім цього, її проведення доречно лише стосовно лише тих правових актів, які прийняті ними.
У разі консолідації об’єднані правові акти втрачають раніше існуючу силу, а на їх заміну стає знову сформований акт нормативно-правової природи, має відповідні офіційні реквізити (дату прийняття, найменування, що визначає номер і, звичайно ж, підпис безпосереднього посадової особи).

Необхідно доповнити, що у відповідності зі своєю природою консолідація займає проміжну позицію між кодифікацією і інкорпорацією.

Кодифікація

Наступна різновид (методика) систематизації нормативно-правових актів – це кодифікація. Як і розглянуті вище категорії, вона наділена певними характеристиками індивідуального масштабу. Крім цього, даний метод є найбільш популярним на сьогоднішній день. Кодифікація – це така різновид систематизації, яка має правотворчу природу і спрямована на формування принципово нового нормативно-правового акта зведеного типу (кодексу, основ законодавства тощо) за допомогою докорінної переробки актуального раніше законодавства для абсолютної забезпечення єдиного регулювання конкретної соціальної сфери, що так чи інакше має бути внутрішньо узгодженим.

Особливості кодифікації

Як і дві представлені вище категорії, кодифікація визначається індивідуальними характеристиками, серед яких наступні пункти:

Кодифікація – це найбільш складна в плані структури, але в той же час досконала форма такої категорії, як систематизація.
У відповідності зі своєю сутністю кодифікація є різновидом правотворчості, так як об’єкт процедури – не що інше, як правові норми.
Здійсненням кодифікації займаються виключно компетентні органи влади державного значення на підставі повноважень конституційної чи іншої спрямованості на законному рівні.
Кодифікація так чи інакше вносить новий нюанс у регулювання діючих на сьогоднішній день правових норм (у будь-якому випадку вона являє собою «юридичну реформу»). Як правило, це пов’язано з масштабними перетвореннями соціального характеру. Тут можна побачити явну відмінність розглянутої категорії від інкорпорації, носить постійний характер і виробляється періодичним чином. Крім цього, результати інкорпорації розраховуються на тривалий період.
Результат кодифікації – не що інше, як кодифікаційний акт, що відрізняє логічну і юридичну цілісність, зведену спрямованість (об’єднує нормативні приписи, які не втратили власного значення), складну будову і істотний обсяг, чільну роль серед інших галузевих актів, а також широких охоплення в плані соціальної сфери суспільного життя.

Кодифікаційні акти

Важливо відзначити, що кодифікаційні акти класифікуються згідно з трьома різновидами, серед яких наступні пункти:

Основи чинного законодавства, які встановлюють найважливіші нормативні модельні положення тієї чи іншої галузі або галузі управління з боку держави в умовах федерації.
Кодекс-комплекс, який є комплексом правових нормативів, об’єднаних в єдиному акті і регулюють конкретну сферу суспільного життя (наприклад, кримінальну або цивільну).
Положення або статуту, які є комплексними актами спеціального дії. Важливо відзначити, що видання їх здійснюється не тільки за допомогою законодавчих, але і за допомогою інших правотворчих органів (урядом, президентом і так далі).

На закінчення доцільним буде зазначити, що існують на сьогоднішній день в російському державі проблеми систематизації нормативних правових актів. Таким чином, серед них актуальними є наступні пункти:

Недостатньо ефективна обробка єдиної внутрішньої структури щодо систематизації актів нормативно-правової природи у плані узгодженості.
Наявність великої кількості формально діючих, але за фактом втратили власну силу законодавчих та інших нормативних актів.
Факт, що передбачає те, що деякі нормативні акти, аж до статутів і конструкцій суб’єктів російської держави, не узгоджені з федеральними.

В процесі розгляду матеріалу, що зачіпає питання систематизації нормативно-правових актів Російської Федерації, з’ясувалося, що сьогодні існує чимало проблемних пунктів даної теми (наприклад, система джерел чинного права так чи інакше відчуває потребу в чіткому розподілі праці, а також чітко поставлених цілях). Тим не менш відповідні органи державної влади активно займаються цими питаннями і, звичайно ж, все в більшій мірі вдосконалюють сукупну систему.