Східне партнерство: країни-учасниці, програма, саміти

«Східне партнерство» – програма співробітництва Європейського Союзу з деякими країнами, що входили в СРСР. У даній статті ми спробуємо докладніше висвітлити деякі питання, пов’язані з ним: мета створення організації, які країни колишнього Союзу входять в нього, що зроблено в рамках співробітництва та ін.

«Східне партнерство»: країни-учасниці

7 травня 2009 року – офіційна дата запуску програми співпраці країн ЄС з деякими східноєвропейськими і южнокавказскими державами. Творцями програми були Швеція і Польща. Перерахуємо країни “Східного партнерства”:

• Вірменія;
• Азербайджан;
• Білорусь;
• Грузія;
• Молдова;
• Україна.

Цілі

«Східне партнерство» на саміті Європейського союзу в Празі визначив основні цілі і завдання:

• Створення поглиблених зон вільної торгівлі.
• Початок роботи зі створення безвізового режиму «країни “Східного партнерства” – ЄС».
• Сприяння зміни в економіці з метою наблизити її до стандартів ЄС.
• Створення ефективного державного управління і контролю.
• Допомога в розвитку сфер, пов’язаних з недержавними секторами економіки та з екологією.

«Східне партнерство» ставить перед собою головне завдання – вступ колишніх соціалістичних країн в Європейський Союз.

Яка справжня мета?

Багато політологи і економісти скептично ставляться до планів перерахованих вище країн вступити в ЄС. Слабкі в економічному плані держави не потрібні в єдиній європейській економіці. Справжня мета ЄС, на їхню думку, забезпечити собі нові ринки збуту. Тільки Азербайджан серед всіх учасників партнерства на момент створення міг «дотягнутися» до високих європейських стандартів. Відмова від наших ринків, розрив відносин з Москвою не просто не принесли користі цим країнам, але і, навпаки, сильно погіршили їх економічне становище. Причина в тому, що після розпаду СРСР ці держави не втратили господарські зв’язки з Москвою. Деякі, наприклад Білорусь, і зовсім «прив’язалися» до Росії ще сильніше, ніж це було у часи єдиної країни.

Тільки Азербайджан має найменші зв’язки з нашою країною. Це підтверджується найбільшими соціально-економічними кризами, які відбулися в цих державах після підписання Торговельної Асоціації.

Росія вважає, що проект «Східне партнерство» створений для того, щоб вивести колишні країни СРСР з-під впливу нашої країни. Наше керівництво і політологи вважають його більш політичним, ніж економічним. Аргументами служить те, що багато країн, що ввійшли в проект, мають різний рівень соціально-економічного розвитку. І якщо Азербайджан ще можна було «підтягнути» до європейського рівня, то Вірменії та Білорусі треба повністю змінити всю макроекономічну та політичну системи в державі. Фактично в цих країнах має відбутися революція, щоб відбулася зміна еліт. Подібні процеси відбулися в Грузії, Молдові та Україні. Результат показав, що переорієнтація на Європу в сучасних умовах невигідна цим країнам. Україна терпить колосальні збитки від втрати російського ринку, Грузія і Молдова зробили, можна сказати, «контрреволюції». У них знову перемогли політичні еліти, закликають зблизитися з Москвою.

Також аргументом на користь того, що партнерство переслідує політичні цілі, можна вважати «прискорений режим» його створення після російсько-грузинського збройного конфлікту у 2008 році.

Ініціатори створення

Програма «Східне партнерство» була створена Польщею і Швецією. Спочатку її схвалили всі країни Вишеградської групи ЄС: Словаччина, Угорщина, Чехія, Польща, країни Прибалтики. “Східне партнерство” активно підтримала і Німеччина.

Перейдемо до питання про те, що ж пропонує «вільна, демократична, процвітаюча» Європа «відсталим і нерозвиненим країнам колишнього СРСР.

Угоди про асоціацію

Багато економісти і політологи впевнені, що справжня мета ЄС при створенні проекту – проштовхнути угоди про асоціацію. Воно передбачає співпрацю у зовнішній і внутрішній політиці, економічне зближення. Угода вкрай невигідно для колишніх радянських країн: воно відкриває їх ринки для вільного доступу європейських товарів, в той час як товари цих країн не можуть вільно йти в Європу через відсутність європейських стандартів на підприємствах. Фактично угода створює неоколоніальні утворення: з Європи йдуть товари в колишні країни СРСР, а звідти йде дешеву сировину в ЄС. Ніхто відкрито не буде це заявляти, тому європейці пропонують країнам «Східного партнерства» переходити на європейські стандарти виробництва. Для такого переходу необхідно повністю знищити всі існуючі фабрики і заводи, а на їх місці побудувати нові. Природно, що такий перехід займе десятиліття, а окупиться і зовсім через століття. До того ж у шести країн-партнерів немає величезних грошей, ресурсів, технологій, необхідних для перебудови, тому й нові модернізовані заводи з європейськими стандартами якості можуть створити тільки самі європейські країни.

«Україна-це Європа?»

В обмін на підписання угоди про асоціацію цим країнам обіцяють майбутню «райську європейську життя» і скасування віз. Всі українці, білоруси, грузини в майбутньому зможуть вільно пересуватися без обмежень по ЄС. Принаймні, так пообіцяли багатьом українцям під час так званого «Евромайдана», після якого скинули чинного президента Ст. Януковича. Нагадаємо, український уряд в останній момент відмовився від підписання угоди, так як зрозуміло, що асоціація завдасть величезної шкоди економіці країни. Квоти, які передбачені угодою на поставку товарів українських виробників в Європу, навіть менше тих, що Україна відправляє туди без асоціації. Фактично був нав’язаний неоколоніальний договір, за яким на її територію вільно хлинули європейські товари. Сама ж Україна була позбавлена величезного ринку збуту в країнах СНД, так як нам довелося закрити кордон для того, щоб європейські товари не хлинули на російські прилавки на шкоду нашим виробникам.

Справедливості заради скажемо, що подібне ми все-таки стали спостерігати після введення продуктових контрсанкций у відповідь на європейські рішення. На прилавках російських магазинів з’явилися білоруські морепродукти, сир «Пармезан» і інші екзотичні товари, які братня держава ніколи не виробляло до обмежувальних заходів. Переклейка товарних знаків з європейських на білоруські в більшості випадків незаконна. Проте з цим ще можна боротися, але потік європейських товарів з України в Росію був би повністю в рамках діючих угод. Тому і довелося виключити Україну з безмитної торгівлі в рамках СНД.

Відмову від візового режиму

Громадян шести країн-учасниць «Східного партнерства» підкупила майбутня лібералізація візового режиму. Мовляв, всі вони скоро зможуть вільно пересуватися по ЄС з метою отримання освіти, пошуку роботи, відпочинку. Більшість громадян шести країн-партнерів бідні за класифікацією ЄС. Отже, ні про який відпочинок і освіту не йдеться. Для прикладу, української пенсії вистачить на те, щоб пару раз випити чашку кави в Іспанії, в той час як іспанська дозволяє спокійно подорожувати по світу. Європейська освіта також недоступне багатьом громадянам через дорожнечу.

Тоді чому громадяни України так активно підтримували лібералізацію візового режиму? Вся справа в трудових візах: багато хто хоче поїхати на заробітки на низькооплачувані, за мірками європейців, професії двірників, вантажників, продавців. Для багатьох молдаван, вірмен, грузинів і українців «копійки», які можна заробити в ЄС, дозволять безбідно проживати їх сім’ям вдома. Ситуація нагадує наплив гастарбайтерів із Середньої Азії до Москви: самі москвичі не йдуть на низькооплачувані роботи, а узбеків і таджиків такі зарплати навіть не снилися у себе на батьківщині. Деякі з них готові жити в будь-яких умовах кілька місяців до російської столиці, щоб потім безбідно жити цілий рік у себе вдома.

Проблема лібералізації візового режиму

Лібералізація візового режиму шести країн «Східного партнерства» ЄС має одну проблему: відсутні чіткі кроки щодо його скасування. Самі європейські країни заявляють, що відмова від віз – довгострокова мета політики ЄС. Під поняттям «довгострокової мети» розуміється повна відсутність часових рамок. Іншими словами, наші онуки можуть не дожити до цього дня. Країни “Східного партнерства” ще з березня 2007 року ведуть переговори про лібералізацію, а Україні обіцяли ще в 2010 деякі послаблення. Київська опозиція в період активних революційних подій на Майдані обіцяла скасування віз відразу ж, як тільки «кривавий і злодійський режим Януковича буде повалений. І тільки зовсім недавно, 26 квітня 2017 року, Європарламент все ж проголосував за скасування віз для українців. 11 червня європейські кордони відкриються для них. Для цього, звичайно, ще необхідно отримати схвалення Ради Євросоюзу, який пройде 11 травня. Однак не варто забувати, що мова йде про безвізовий режим для подорожей. Про вільний в’їзд робочої сили мова не йде. У Європі і так вистачає мігрантів з Близького Сходу і Африки. Країни «Східного партнерства» як джерела робочої сили ЄС явно не потрібні.

Що дасть скасування віз для України

ЄС не збирається відкривати двері навстіж для трудових мігрантів. Нововведення торкнуться лише тих громадян, які збираються в ЄС з метою подорожі на термін до 90 днів протягом 180-денного періоду. Це ще не все: на прикордонному контролі зажадають представити великий пакет документів. І це крім дорогого для звичайних жителів отримання біометричного паспорта. Відсутність будь-якої довідки дасть право прикордонникам не пустити туриста на територію ЄС, незважаючи на всі витрати, понесені при організації поїздки.

Молдавани вже мають гіркий досвід скасування віз з ЄС: за три роки європейські «друзі» не пустили майже 5 тисяч людей на свою територію. Мова не йде про гастарбайтерів, які намагаються пробратися в ЄС нелегально на заробітки. Повертають цілком заможних туристів, які вирушали на відпочинок у Європу.

Росія – “Східне партнерство”

Європейські партнери весь час стверджують, що угода не спрямована проти Росії. Однак наші дипломати вже давно навчилися розшифровувати дії Заходу. Міністр закордонних справ Сергій Лавров охарактеризував освіта угоди як «спробу створення союзної сфери впливу на Сході». Також партнерство не передбачає участь у ній Російської Федерації.

В 2008 році президентом Польщі був лідер антиросійської партії «Право і справедливість» Лех Качинський. Саме йому і належить заслуга по швидкому створенню «Східного партнерства» з метою пересварити шість колишніх союзних республік з Росією. Під час російсько-грузинського конфлікту Качиньський відкрито став на бік Грузії.

Що далі?

Останні саміти «Східного партнерства» показали, що ЄС «награвся» навчання демократії колишніх країн СРСР. Так, 19 вересня 2016 року Брюссель заявив про допомогу тільки Азербайджану і Білорусі в рамках партнерства.

На думку багатьох політологів, ЄС має намір згорнути східно-європейське партнерство. Це пов’язано з виходом Великобританії з Євросоюзу і з міграційним кризою. Відбувається переорієнтація інтересів: всі зусилля кинуті на збереження єдиної Європи. Тепер ЄС не може собі дозволити витрачати ресурси і час на інтеграцію з економічно слабкими колишніми радянськими республіками. Швидше за все, «Східне партнерство» буде трансформуватися в політичну організацію з метою не допустити впливу Росії на ці країни. Однак останні президентські вибори в Молдові в жовтні 2016 року переорієнтували одну з шести країн-партнерів у бік нашої держави.