Що таке субсидіарна відповідальність? Субсидіарна відповідальність засновника

Субсидіарна відповідальність – це особливий вид зобов’язання. У ньому беруть участь три сторони. Першою є кредитор, а другий – основний боржник, а третьої – додатковий зобов’язаний (субсидіарний). У новому законодавстві істотно розширена сфера застосування даних відносин. Це забезпечує більшу надійність майнового обороту. Далі розглянемо детальніше, що являє собою субсидіарна відповідальність.

Схема зобов’язання

Субсидіарна відповідальність може бути описана наступним чином:

• Зобов’язана сторона не виконала вимог.
• Кредитор пред’являє до основного боржника претензію.
• Зобов’язаний учасник відмовляється виконувати вимоги або не дає жодної відповіді на звернення в розумний строк.
• Кредитор має право звернутися до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
• Додаткова сторона повинна до задоволення вимоги сповістити основного зобов’язаного про це. Якщо до нього пред’явлений позов, то субсидіарного учаснику слід залучити основного боржника до справи.

Права додаткової боку

У зв’язку з тим, що суб’єкт, що несе субсидіарну відповідальність, а у відповідних випадках стає на місце зобов’язаної сторони, то він може використовувати проти претензій кредитора заперечення, в тому числі і ті, які вже були пред’явлені. Вони можуть зробити істотний вплив на результат спору. Разом з цим, субсидіарна відповідальність боржника подвоюється.

Підстави виникнення

Притягнення до субсидіарної відповідальності може мати місце у випадках, передбачених в законодавстві. Так, у статті 75, п. 1 ЦК розглядаються правовідносини в товаристві. Згідно з нормативним актом, передбачена субсидіарна відповідальність власним майном учасників такого об’єднання за існуючими зобов’язаннями. Така форма має місце і при укладенні договору поруки. При неналежному виконанні або ухиленні від виконання вимог боржником кредитор залучає поручителя – додаткове відповідальна особа. Це положення закріплюється в ст. 363 ЦК. Кредитор у таких ситуаціях спочатку зобов’язаний направити вимоги до основного боржника, і лише потім – до додаткового (при ухиленні першого від здійснення яких-небудь дій). Таким чином, можна визначити основні умови, при яких виникає додаткове зобов’язання. Субсидіарна відповідальність виникає, якщо:

• основний зобов’язаний учасник відмовляється виконувати вимоги;
• кредитор не одержав відповідь від первісного боржника у встановлений (розумний) строк.

Зазначені умови закріплені в статті 399, п. 1. Даний порядок попереднього пред’явлення вимоги вважається дотриманим у тому випадку, якщо кредитор направив основного боржника письмову претензію і в розумний термін не отримав відповідь або йому було відмовлено.

Обмеження

Навіть при наявності вищеописаних умов субсидіарна відповідальність виникає не у всіх випадках. Так, наприклад, кредитор не може звернутися до додаткової стороні, якщо задоволення претензії може бути здійснено шляхом заліку зустрічних вимог або безспірного стягнення з основного зобов’язаного. Це положення зафіксовано в ст. 399, п. 2. Таке обмеження обумовлюється тим, що кредитор в такого роду випадках має можливість без особливих для себе труднощів задовольнити свої вимоги без звернення до додаткового учаснику. Так, він не може пред’явити претензію після відмови первісного боржника, якщо у останнього є зустрічна вимога про сплату більшої суми. При цьому строк платежу вже настав і не закінчився період позовної давності. В даному випадку кредитор без згоди первісного боржника може погасити свою вимогу за рахунок зустрічного допомогою заліку.

Регресне зобов’язання

Субсидіарна відповідальність передбачає право додаткового особи пред’явити зворотну вимогу до первісного зобов’язаному. Реалізація цієї можливості допускається в разі дотримання встановленого порядку задоволення вимог кредитора. Зокрема, як вище було сказано, перед цим субсидіарний боржник повинен сповістити основного про свої наміри.

Нормативна база

Порядок застосування субсидіарної відповідальності встановлений в ст. 399. Випадки її виникнення передбачає більш ніж 15 статей. Зокрема, за законом субсидиарное зобов’язання виникає у Російської Федерації по боргах казенних підприємств, членів кооперативу – за вимогами, пред’явленими до об’єднання, власника – за претензіями, спрямованих на відносно установи, і так далі.

Субсидіарна відповідальність ТОВ

До 2009-го року вона мало цікавила уповноважені контролюючі органи і кредиторів. Причиною тому була відсутність необхідних нормативних актів. До прийняття Закону “Про банкрутство” не передбачалася субсидіарна відповідальність керівника, бухгалтера та інших осіб. Таким чином, повноваження контролюючих органів і можливості кредиторів були досить обмежені.

Субсидіарна відповідальність директора не виникала в зв’язку з тим, що всі свої дії він здійснював не від свого імені, а від імені організації. У зв’язку з цим безпосередньо зажадати від нього виконання зобов’язань було не можна. З прийняттям Закону права зазначених осіб значно розширилися. Зокрема, введена субсидіарна відповідальність засновника, начальника та інших посадових осіб у процесі банкрутства. У законі подано перелік суб’єктів, стосовно яких виникає зобов’язання. Таким чином, згідно з новим положенням, встановлена субсидіарна відповідальність:

• засновника;
• голови комісії по ліквідації;
• керівництва;
• членів органу управління;
• управляючої компанії;
• членів директорського ради;
• інших контролюючих осіб.

Політична сфера

ГК РФ – далеко не єдиний нормативний документ, що передбачає виникнення субсидіарного зобов’язання. Воно закріплено і в інших актах. Зокрема, регіональні підрозділи та структурні зареєстровані відділення політичної партії несуть відповідальність за зобов’язаннями майном, яке знаходиться у їх розпорядженні. В ряді випадків його може бути недостатньо. У таких ситуаціях субсидіарні зобов’язання виникають у політичній партії.

Професійні об’єднання

Згідно з їх установчими документами, встановлено обов’язок організацій здійснювати компенсаційні виплати. Вони визначені у відповідному ФЗ. При цьому відносно учасників профоб’єднання встановлена субсидіарна відповідальність. Вона, відповідно, стосується зобов’язань організації.

Інші сфери

Особи, які підписали проспект цінних паперів, у разі встановлення їх провини будуть нести субсидіарну відповідальність за шкоду, заподіяну власнику емітентом. Збиток може виникнути, зокрема, внаслідок наявності недостовірної, неповної або вводить інвестора в оману інформації, підтвердженої підписали. Установи, що відносяться до Російської академії сільгоспнаук, несуть відповідальність власним майном та коштами, які були ними отримані в результаті прибуткової діяльності, за своїми зобов’язаннями. Якщо цих ресурсів недостатньо, то виникає інше зобов’язання. Зокрема, субсидіарну відповідальність в даному випадку несе безпосередньо Академія.

Відмінні риси

Необхідно чітко розуміти різницю між субсидіарним зобов’язанням і відповідальністю за дії третьої особи. Останній не пов’язаний якимось цивільними правовідносинами з кредитором, який у зв’язку з цим може пред’являти вимоги тільки в межах договору. В умовах угоди і в законі не передбачено звернення зі стягненням кредитора до третьої особи, яка не належним чином виконав або уклонившемуся від виконання зобов’язання. Боржник же, у свою чергу, несе відповідальність перед кредитором за зазначені дії іншого громадянина. Наприклад, підрядник може покласти на субпідрядника частину робіт.

При цьому відповідальність перед замовником за невиконання буде нести перший. Субпідрядник в даному випадку виступає третьою особою. Він не бере участь у загальному угоді, а лише виконує частину роботи. При її невиконанні замовник залучає підрядника до відповідальності. Він, у свою чергу, після виконання зобов’язання має право на регресну вимогу до субпідряднику. Якщо замовник отримає компенсацію за збитки, підрядник може вимагати їх відшкодування з третьої особи. При цьому в законі передбачено й інші випадки. Наприклад, відповідальність перед замовником може нести безпосередньо виконавець, тобто третя особа. У цьому разі до основного зобов’язаному вимоги не пред’являються.

Особливий випадок

Субсидиарное зобов’язання слід також відрізняти від відповідальності, яку несе боржник за своїх співробітників. Вона передбачена в ст. 402 ЦК. Працівниками визнаються особи, які перебувають у трудових відносинах з боржником. При цьому дії співробітників щодо виконання зобов’язань наймача вважаються його власними. Якщо в наведеному вище прикладі підрядником буде юридична особа, то вона буде нести відповідальність перед замовником у тому випадку, якщо його працівники будуть неналежним чином здійснювати передбачені в договорі дії. В цьому випадку працівники не є і третіми особами. Будь-яка юрособа має право брати участь у цивільному правовідношенні через власних співробітників. Їх дії, таким чином, будуть вважатися діяльністю самої юридичної особи.