Рівень бідності в Росії: статистика по регіонах

Бідність – поширене явище в Росії і в світі. Її рівень у нашій країні досить високий, але змінюється від року до року. Характер бідності в Росії відрізняється від такої в інших країнах. Найбільш низький рівень фіксується в Москві і ряді регіонів з розвиненим добувним сектором. Основна частина безгрошових проживає в сільській місцевості і провінційних містах. Також для бідності в Росії типово хронічне протягом. Розподіл малозабезпеченості по роках показує, що в даний час її рівень такий же, який був у середині 2000-х. Якщо раніше однією з основних причин були борги по пенсіях і зарплатах, то тепер – несправедливий розподіл бюджету.

Що таке бідність?

Бідність – поширене у світі стан, при якому людина не може задовольнити мінімальний рівень матеріальних потреб, або витрачає на це всі свої заощадження. Як правило, стан потреби передбачає відсутність можливості витратити гроші на розваги, платну медицину, платна освіта, дорогі речі або продукти, відпочинок на курортах, машину, будинок або квартиру, а також провести за свій рахунок капітальний ремонт або почати власний бізнес.

У різних країнах критерії малозабезпеченості різні. Порогом (рисою) бідності для малорозвинених держав є дуже низькі цифри доходів, виражені в доларовому еквіваленті. У Росії діє поняття «прожитковий мінімум» – величина доходу, здатна забезпечити придбання мінімального кількості матеріальних благ і послуг. Для визначення порогу бідності в Росії використовується також вартість споживчого кошика.

Величина прожиткового мінімуму в 2016 – 18 рр. близька до 10 000 руб., що в кілька разів нижче прийнятого в розвинутих країнах, але при цьому в кілька разів вище застосовуваного для найбідніших країн. Однак у США цей показник всього у півтори рази вища, ніж російського. При цьому не враховується специфіка умов життя населення.

Специфіка російської бідності

Бідність в Росії є однією з найбільш несприятливих в світі. Це пов’язано з тим, що пересічному росіянину з прожиткового мінімуму доводиться викладати чималу суму на оплату комунальних послуг та систем теплозбереження. У більшості інших країн клімат тепліше, і витрати на обігрів і теплоізоляцію менше. Низька температура призводить до необхідності посиленого харчування. Ще одним негативним фактором є низька якість продовольства і медичних послуг. Залишившись без житла, людина ризикує померти від холоду й інфекційних захворювань. Погіршують ситуацію періодично спалахують хвилі інфляції.

Все це багато в чому нівелює різницю між прожитковим рівнем в Росії і найбідніших країнах.

У нашій країні велика частина бідних і жебраків – це жінки. На них припадає 2/3 від загального числа бідних росіян.

Відмінності бідності та злиднів

Злидні – це крайня форма бідності. Бідний стає жебраком в тому випадку, якщо його доходів не достатньо для задоволення навіть самих мінімальних потреб. При цьому людина часто починає жити впроголодь. Оскільки у різних людей різні потреби в калоріях, ліках; різні витрати на комунальні послуги, борги, транспорт і т. п., то і визначити, скільки в країні жебраків і бідних, досить важко.

Рівень бідності в Росії – статистика

За даними Росстату, кількість людей з доходами менше величини прожиткового мінімуму – 20,3 млн осіб. Це близько 15 відсотків від загального числа росіян. В основному це громадяни, які працюють з низьким рівнем оплати праці. Більшість пенсіонерів отримують більше прожиткового мінімуму, тому їх частка в числі офіційних бідних невелика – 16,7 %. Приблизно 5,3 млн пенсіонерів отримують доплати. Однак середні розміри пенсій достатньо малі, а з урахуванням високих витрат на ліки більшість пенсіонерів можуть бути неофіційно зараховані до числа бідняків.

За даними Росстату, 62,8 % бідних – це працюючі громадяни. Приблизно 20 відсотків від загального числа бідняків складають діти віком до 15 років. При цьому, за офіційними даними, частка безробітних серед бідних всього 1,6 % (?). Основна причина бідності, на думку Росстату – це низький рівень заробітної плати. Велика частина бідняків проживає або в сільській місцевості або в невеликих провінційних містах.

Яке реальне число бідних в Росії?

На думку директора Інституту соціології РАН Михайла Горшкова, бідних в країні як мінімум удвічі більше, ніж за офіційною статистикою. Можливість терпимо прожити на прожитковий мінімум і не впасти в злидні є досить спірним моментом. Фактично в країні діє платна медицина, ціни на продовольство роздувають до неадекватно високих рівнів, багато грошей іде на штрафи, виплати відсотків по боргах (у кого вони є), велика кількість бракованої продукції і т. д. Ситуація різко погіршується при наявності непрацюючих дітей та інших членів сім’ї, оскільки фактичне безробіття в країні значно перевищує офіційні дані центрів зайнятості.

Все це говорить про те, що число бідних в країні може бути набагато вище.

Наскільки зріс рівень бідності останнім часом?

Статистика рівня бідності в Росії за роками, озвучена Росстатом, наочно показує погіршення ситуації в останні роки. У 2013 році людей з доходами нижче прожиткового мінімуму було всього 8,8 відсотка, що відповідає 12,5 млн чол. У 2015 році це число наблизилося до 16 відсотків. Дані про динаміку бідності в останні 2 роки досить суперечливі. За одними даними, бідних стало трохи менше, а по інших – трохи більше. Однак очевидно, що ситуація з бідністю в цілому стабілізувалася і більше не погіршується.

Порівняння нинішньої ситуації з тим, що було в 90-х і початку 2000-х показує, що бідних тоді було вдвічі більше, ніж тепер. На сучасний рівень ситуація вийшла приблизно в середині 2000-х. При цьому криза 2008 року ніяк не позначився на кількості бідних. Найкраща ситуація відзначена в 2012 – 2013 роках, коли малозабезпечених громадян було всього 10 – 11 %.

Статистика рівня бідності в Росії по регіонах і містах

У Росії велике територіальне відмінність у рівні малозабезпеченості. Найбіднішими є такі регіони, як Смоленська область, Псковська область, Алтайський край, Іванівська область і республіка Дагестан. На малюнку показаний рівень добробуту в різних регіонах.

Найзабезпеченішими в матеріальному плані регіонами є місто Москва, Ямало-Ненецький автономний округ, Чукотський АО, Сахалінська область і ХМАО. Легко помітити, що в нашій країні більш благополучними є райони, що спеціалізуються на видобутку нафти і газу, а також російська столиця. Таким чином, рівень бідності регіонів Росії досить сильно розрізняється.

Найбільш благополучними містами, крім Москви, є Тюмень, Владивосток, Казань, Єкатеринбург.

Міста з найбільш низьким рівнем життя населення – це Астрахань, Саратов, Волгоград, Пенза, Тольятті. Легко помітити, що всі вони знаходяться в Приволзькому федеральному окрузі.

Причини бідності в Росії

Основні причини фінансового і матеріального неблагополуччя в Росії на початку 2000-х і зараз досить сильно розрізняються. Так, за опитуваннями населення, в 2003 році майже в половині випадків в якості однієї з головних причин бідності була названа тривала невиплата зарплат і пенсій. Зараз ця причина є важливою лише для чверті росіян.

На другому місці в початку 2000-х років, на думку опитуваних, було безробіття. Зараз її роль також значна, але не настільки критична. Хвороба та/або інвалідність займали третю сходинку серед найважливіших причин бідності в 2003, а зараз вона вийшла на друге місце. Тепер на першому місці серед причин росіянам бачиться алкоголізм і наркоманія. 12 років тому вона займала лише четверту сходинку.

І тоді, і зараз, останню сходинку серед причин матеріального неблагополуччя займають біженці і мігранти. Загальне ж число причин, зазначених респондентами, склало 15.

Однак, якщо говорити про першопричину, то однією з головних причин бідності в останні роки стало несправедливе і неправильне розподіл російського бюджету.

Особливістю сучасної бідності є відчуття безнадійності, на відміну від 90-х і початку 2000-х, коли люди мали більше надій на швидкий вихід з цього стану.

Види бідності в Росії

При аналізі рівня бідності виділяють два її різновиди: бідність доходів (зарплати) і бідність за можливостями. Зазвичай за основу береться перший варіант, однак за другим показником ситуація в нашій країні набагато гірше. У Росії бідність за можливостями охоплює чверть від загального числа жителів, у той час як у розвинених країнах – лише трохи більше 15 %. У той же час рівень бідності в Росії по заробітній платі приблизно дорівнює такий за кордоном. Розвиток бідності за можливостями пов’язано з фінансовою залежністю від родичів, у тому числі внаслідок безробіття або відсутність нормальної роботи не “по блату”.

Ще однією відмінністю бідності в Росії та розвинених країнах є переважання в нашій країні хронічного типу малообспеченности, тоді як на заході вона найчастіше носить ситуаційний характер.

На відміну від західних країн, в Росії велика частка бідних серед працюючих громадян. У нашій країні в групу бідняків можуть потрапити навіть досить кваліфіковані фахівці. А зарплати в бюджетних установах набагато нижче, ніж у приватних.

Несправедливий розподіл доходів

У Росії більш гостро, ніж в інших країнах, стоїть проблема майнової нерівності і розподілу доходів. Так, за даними міжнародних організацій, близько 70 відсотків матеріальних благ належать лише одному відсотку населення нашої країни. За матеріальним нерівності Росія займає одне з перших місць у світі. Останнім часом це є однією з головних причин поширення бідності.

Висновок

Таким чином, бідність в Росії – це складне соціальне явище, обумовлене взаємодією цілого ряду факторів. Аналіз динаміки рівня бідності в Росії показує, що вона залишається значущим явищем в житті населення та економіки держави. Однак при прийнятті адекватних заходів її можна викорінити. Для зниження рівня бідності в Росії необхідні заходи по боротьбі з безробіттям, підвищення мінімального розміру заробітної плати, впровадження соціальних програм підтримки малозабезпечених, розвитку переробних галузей, боротьбі з інфляцією і накруткою цін на продукти і товари першої необхідності, зниження нерівності за доходами і т. д.