Реституція в римському праві – це… Особливості, проблеми та наслідки

В наші дні юридичний термін «реституція» часто використовується різними засобами масової інформації, що висвітлюють ті чи інші політичні та економічні суперечки між державами, що входять в Європейський Союз. Варто відзначити, що саме це поняття дуже давнє і існувало ще в Римському праві. Що таке реституція і які можливості вона відкривала перед громадянами найбільшої імперії Стародавнього світу, ми розберемо в цій статті, а також поговоримо про її вплив на сучасну юриспруденцію.

Що ховається за цим хитромудрим терміном?

Для того щоб дати чітке визначення поняття реституції в Римському праві, необхідно розібратися з етимологією слова. Відомо, що воно є російським прочитанням латинського іменника restitution, що в перекладі означає «повернення» або «відновлення». Таким чином, стає зрозуміло, що реституція в Римському праві – це процес, пов’язаний з чиїмись майновими або юридичними правами.

Поверни, якщо не прав!

Таке припущення абсолютно вірно, оскільки в цивільному кодексі стародавніх римлян під цим терміном дійсно малося на увазі повернення тяжущимися сторонами всіх майнових придбань, якщо суд визнає укладену між ними угоду недійсною. Простіше кажучи, купив щось, але при цьому злукавив і обійшов стороною закон – поверни назад своє придбання, якщо, звичайно, не зумів «сховати кінці в воду».

Ну а як же надходили в тому випадку, якщо суд встановлював неправочинність угоди, а повернути своє придбання відповідач з якихось причин не міг? Наприклад, відповідач купив незаконно будинок, а до моменту винесення судового рішення він вже згорів. Процес реституції в Римському праві це також враховував. Все вирішувалося досить просто: немає майна – поверни його вартість, а вже якщо і грошей немає, ну тоді ласкаво просимо в боргову яму. Це вислів, до речі, було не просто грою слів, а розумілося буквально.