Регресні зобовязання в цивільному праві

Особливості, якими володіють регресні зобов’язання в цивільному праві, дозволяють виділити їх у самостійну категорію. Їх суть полягає в тому, що певну вимогу виконує сторона, не виступає в якості боржника. Далі розглянемо загальне поняття про регрес (регресному зобов’язанні).

Характеристика

Поняття регресних зобов’язань передбачає наявність певного права у того, хто вже виконав якесь вимога. Зокрема, є можливість частково компенсувати свої дії. Регресними називається зобов’язання, за яким одна сторона повинна відшкодувати іншій стороні шкоду. Цей понесений збиток внаслідок того, що по іншому вимогу друга сторона здійснила які-небудь дії або виплатила грошову суму за першу. Таким чином, той, хто розраховує на компенсацію, наділяється можливістю “зворотної вимоги”.

Основні ознаки

Регресні зобов’язання є похідними. У разі відсутності основного вимоги, право зворотної відшкодування не виникає. У сторін даних відносин є певні назви. Так, в якості боржника в основному і кредитором в регресному зобов’язанні виступає регредиент. Друга сторона може брати участь або не брати участь у первісному вимозі. Вона називається регрессатом. За своїм змістом ці відносини характеризуються як односторонні. Регредиент в них наділяється правом вимоги, а регрессат, відповідно, зобов’язанням. Останнє може бути представлено у вигляді вчинення певних дій або відшкодування виплачених грошових коштів.

Зобов’язання за участю третіх осіб з’являються з участю держави, організацій або громадян. Основне значення таких відносин полягає в тому, що вони формують можливість для боржника за основним вимогою перекласти можливі несприятливі наслідки на винного, не виконав його.

Суб’єкти правовідносин

В якості них виступають кредитор і боржник. Перший вважається активною стороною зобов’язання. Це пояснюється наявністю в можливості кредитора вимагати від боржника виконання умов. Друга сторона вважається пасивною. На боржника лежить обов’язок виконати певну дію на користь кредитора. Зокрема, від нього може вимагатися виконати роботу, сплатити гроші, передати майно і так далі. Також як зобов’язання боржника може виступати і бездіяльність. Воно являє собою утримання від вчинення будь-якого поведінкового акту. На боці кредитора чи боржника може виступати кілька осіб. У цьому разі має місце так звана “множинність” у відносинах. Пасивний тип з’являється тоді, коли на стороні боржника виступає кілька осіб. Активна множинність, відповідно, пов’язана зі стороною кредитора. У разі якщо і тих і інших учасників декілька, то говорять про змішану множинність.

Класифікація регресних зобов’язань

Вони можуть бути:

• Дольовими. У цьому випадку кожен боржник виконує умову відповідно до своєї частки. При цьому у кожного кредитора є можливість вимагати тільки певну частину.
• Солідарними. У цих випадках кредитор може вимагати виконання зобов’язань від будь-якого з содолжников. При цьому вони можуть бути виконані як повністю, так і частково. Також у кожного сокредитора є можливість пред’являти вимоги до боржника в повному розмірі.

Окремою категорією виступають субсидіарні відносини. Суть їх полягає у покладанні обов’язків на додаткового боржника здійснити певні дії у разі, якщо первинний відмовився від них, або кредитор не одержав у розумний строк відповіді на пред’являється вимога.

Зміна осіб

В зобов’язальних правовідносинах може з’явитися нова сторона. Вона може виступати в якості боржника або кредитора. Право вимоги виконання зобов’язань, наявне у кредитора, може перейти до іншого особі відповідно до умов угоди (поступки) або на підставі законодавчого акту (ст. 353, п. 1 ЦК).

Поступкою прав вимоги (цесією) називають особливу угоду. Воно укладається між основним кредитором (цедентом) і новим (цесіонарієм). До останнього в результаті переходять права вимоги до боржника. Зазвичай згоди від боржника в даному випадку не потрібно. Однак за законом його необхідно повідомити про це. Не допускається перехід прав вимоги зобов’язань, які безпосередньо стосуються особистості кредитора. До них, зокрема, відносять аліментний обов’язок, відшкодування шкоди здоров’ю і так далі. Крім того, правило переходу прав від кредитора до іншого особі не використовується при регресних вимогах. Укладання угоди, що стосується даних відносин, здійснюється так само, як і оформлення первинного договору, на підставі якого виникли вимоги.

Переведення боргу

Зміна осіб у пасивній стороні відносин фактично здійснюється за допомогою укладення угоди між первинним боржником і новим. Санкціонується дана процедура кредитором. Іншими словами, без згоди активної сторони переведення боргу неможливий. При цьому новий боржник після виконання вимог кредитора може пред’явити до первісного зворотні вимоги – регресні зобов’язання.

Індосамент

Це досить показовий приклад регресного зобов’язання. Індосамент являє собою вчинення передавального напису. Він є засобом передачі прав за ордерним цінним паперам. Передавальною стороною в даному випадку є індосант. Він несе відповідальність не тільки за безпосереднє існування, але і за реалізацію права, яке закріплене у цінному папері. Дане положення встановлено в ст. 146, п. 3 ЦК. За ст. 147, п. 1 сторона, що видає цінний папір, а також всі, хто її индоссировал, відповідають солідарно перед законним власником. При задоволенні його вимог кількома суб’єктами відносин вони отримують можливість накласти регресні зобов’язання на інших боржників.

Приватний випадок солідарного обов’язку

До нього відносять забезпечувальне зобов’язання поруки. Боржник може виконати вимогу, але не сповістити про це поручителя, який пізніше також його виконав. У цьому випадку за законом останній має можливість накласти регресні зобов’язання на іншого боржника. Він також може вимагати відшкодування від кредитора. В даному випадку вибір методу захисту буде залежати від бажання поручителя. Регресне зобов’язання виникає тільки в описаному випадку. Якщо ж вимоги були виконані тільки поручителем, то пред’явити зворотну стягнення він не може. Право кредитора переходить до нього згідно із законом – ст. 387, абз. 4 і ст. 365, п. 1.

Специфіка

В якості основного відмінності регресного зобов’язання від зміни осіб виступає той факт, що перше – це абсолютно нова вимога. Основні умови при цьому припиняють своє існування, оскільки виконані. Якщо ж відбувається перехід прав вимоги, зобов’язання не зберігається. У цьому випадку змінюється лише суб’єктний склад відносин. Дане положення відображено і в законі. Регресні зобов’язання з’являються також у відносинах між боржником і стороною, яка несе субсидіарну відповідальність у разі, якщо боржник задовольнив вимоги кредитора. Це положення зафіксовано в ст. 399 ЦК.

Оренда транспорту

За шкоду, яка заподіяна безпосередньо самим засобом, його пристроями, обладнанням або механізмами, відповідальність несе орендодавець. Однак закон надає йому право довести, що ця шкода виникла з вини власника. У цьому випадку він може вимагати відшкодування збитків у порядку регресу.

Страхування відповідальності власників транспорту

Законодавством передбачається кілька випадків, при яких страховик не може відмовити у виплаті відшкодування вигодонабувачу. Однак при цьому він наділяється правом пред’явити регресну вимогу. Дане положення відображено у 14 ст. ФЗ про ОСАГО. Дане право надається страховику щодо особи, яка заподіяла шкоду, у розмірі виплати, здійсненої ним. Крім того, він може вимагати відшкодування витрат, безпосередньо пов’язаних з розглядом страхового випадку. Право регресу у страховика виникає, якщо:

• В результаті навмисних дій було завдано шкоди здоров’ю та життю потерпілого.
• Особа не мала прав на керування транспортом.
• Заподіювач шкоди був у нетверезому вигляді за подію.
• Обличчя не було включено в договір як суб’єкта, який допускається до керування даним транспортним засобом.
• Страховий випадок мав місце в період, який не передбачений договором страхування.

Інші випадки

Законодавством передбачено виникнення регресивного права в процесі виконання деліктного зобов’язання. Так, людина, яка відшкодувала шкоду, завдану іншим суб’єктом (співробітником в процесі трудової, посадової або службової діяльності, яка керувала транспортним засобом і так далі), може пред’явити регресні вимоги у розмірі, що дорівнює виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не визначений у законодавстві. Дане положення встановлено в ст. 1081, п. 1 ЦК. Особа, яка одноосібно відшкодувала шкоду, заподіяну спільно, може вимагати в регресному порядку від кожного іншого винного частку компенсації, виплаченої потерпілому. Розмір необхідної частини має відповідати ступеню вини іншого заподіювача шкоди.

Регресні зобов’язання можуть виникнути і на державному рівні. Так, Російська Федерація безпосередньо, а також будь-який суб’єкт або муніципальне утворення при відшкодуванні шкоди, яка була заподіяна службовцями суду, органів дізнання, прокуратури або попереднього слідства, можуть пред’явити зворотну вимогу до даного співробітника. Це положення зафіксовано в ст. 1070, п. 1 ЦК. Воно може застосовуватися тільки в тому випадку, якщо вина посадової особи буде встановлено у відповідності з вироком суду, який вступив в дію (ст. 1081, п. 3 ЦК.). Суб’єкти, які відшкодували шкоду, завдану недієздатною, або неповнолітнім, що не можуть пред’явити до нього зворотної вимоги.