Припинення кримінальної справи: підстави, порядок процедури

Попереднє розслідування виконується у відношенні діянь, за які передбачається покарання за КК. Припинення кримінальної справи визначається як одна з форм завершення слідства. Це явище досить поширене в практиці. Будь-який адвокат по кримінальних справах у першу чергу намагається знайти обставини, при наявності яких провадження може бути завершене.

Загальна характеристика

У наукових виданнях припинення кримінальної справи представлено як:

Закінчення провадження і вирішення ситуації по суті без ухвалення вироку.

Винесення органом дізнання, прокурором, судом, слідчим акта про завершення процесуальної діяльності, яким припиняється провадження у справі.

Розглянуте поняття досить багатозначне. Воно може розглядатися з різних аспектів:

Значення процесуальної дії.

В якості однієї з форм завершення розслідування.

Як процесуальна гарантія від необгрунтованого притягнення суб’єкта до відповідальності.

Як юридичного факту.

Як самостійний правовий інститут.

Специфіка

Припинення кримінальної справи являє собою певний юридичний факт. Його наступ призводить до певних правових наслідків. Вони стосуються припинення правовідносин, пов’язаних з розслідуванням і в які залучені всі його учасники. Наприклад, для підозрюваного наслідком буде виступати зняття обмежень, прийнятих стосовно нього раніше, виникнення права на оскарження і так далі. У цьому зв’язку розглянуте поняття слід досліджувати у взаємозв’язку з подіями, які настануть після завершення розслідування.

Ознаки

Припинення кримінальної справи, як процесуальна процедура, володіє низкою відмінних рис. Зокрема, вона:

Здійснюється спеціальним суб’єктом – уповноваженим на виробництво відповідних дій згідно із законом.

Тягне настання певних наслідків.

Передбачає завершення оформлення відповідних процесуальних документів.

Реабілітуючі підстави припинення кримінальної справи

Вони припускають відновлення суб’єкта у відповідних правах. До таких підстав належать:

Відсутність складу злочинного у поведінці особи.

Непричетність суб’єкта до скоєння діяння.

Відсутність злочинного події.

Наявність відносно обвинуваченого або підозрюваного неотмененного постанови прокурора, слідчого, органу дізнання про закриття справи за таким же обвинуваченням або про відмову в порушенні виробництва. Дані акти є перешкодою для продовження досудового розслідування.

Відсутність заяви потерпілого, якщо порушення провадження за законом можливе тільки при його подачі.

Наявність відносно обвинуваченого/підозрюваного вироку, який вступив в дію, або ухвали про закриття справи по тому ж злочину. Ці акти не виключають можливість переслідування, оскільки притягнення до відповідальності за одне діяння не допускається. Для продовження виробництва необхідно скасувати зазначені рішення.

Відсутність судового висновку про наявність в діянні ознак суб’єкта злочину або згоди Держдуми, ради федерації, КС, кваліфікаційної судової колегії на провадження стосовно окремих категорій суб’єктів, наділених обмеженим посадовою імунітетом.

Нереабилитирующие обставини: характеристика

Вони припускають доведеність винності підозрюваного/обвинуваченого у вчиненні діяння, що містить ознаки злочину. Тут необхідно звернути увагу на важливий момент. Питання про винність особи є відкритим до винесення вироку. В даному випадку припинення кримінальної справи судом за реабілітуючими обставинами означає відмову держави від продовження переслідування. Підозрюваний/обвинувачений тим не менш ставиться рішенням про завершення провадження за нереабілітуючими причин порівняно несприятливе становище. Це обумовлено тим, що у нього не з’являється право вимагати відшкодування шкоди, яку було завдано переслідуванням. Більше того, до нього може бути пред’явлений відповідний позов на компенсацію шкоди, завданої при вчиненні ним протиправного діяння. Припинення кримінальної справи у зв’язку з нереабілітуючими обставинами, таким чином, вимагає дотримання певних умов. До них, зокрема, відносять одержання згоди самого підозрюваного/обвинуваченого на завершення виробництва, а в ряді випадків – дозволу керівника слідчого підрозділу або прокурора.

Види нереабілітуючих обставин

Припинення кримінальної справи допускається при:

Видання акта про амністію.

Закінчення строку давності для притягнення до відповідальності.

Недосягненні суб’єктом віку, з якого може застосовуватися кримінальне покарання.

Наявність у повнолітньої відставання в психічному розвитку, обумовленого розладом здоров’я, внаслідок чого він не міг повною мірою розуміти суспільну небезпеку і протиправний характер своїх дій/бездіяльності, керувати своєю поведінкою при вчиненні злочину.

Вступ у дію закону, що скасовує караність або протиправність діяння. Щоб прийняти постанову про припинення кримінальної справи, зазначений нормативний акт повинен набути чинності до передачі матеріалів в першу інстанцію на розгляд і вирішення по суті, а в ній – до набрання чинності вироку. В іншому випадку будуть застосовуватись інші правила. Вони передбачають звільнення суб’єкта від покарання в рамках виконання винесеного судового акта.

Необхідність застосувати примусову міру виховного характеру до неповнолітнього.

Відсутність небезпеки особи, визнаного неосудним.

Припинення кримінальної справи примиренням

Вказана обставина також відноситься до категорії нереабілітуючих. Воно передбачає вирішення ситуації самими учасниками процесу – обвинуваченим/підозрюваним і потерпілим. При цьому останній подає клопотання про припинення кримінальної справи після того, як винний усунув всі наслідки, що виникли через його дій. Наприклад, це може бути:

Компенсація моральної шкоди.

Відшкодування матеріальної шкоди.

Передача певних цінностей та речей потерпілому замість втрачених.

Забезпечення ремонту транспортного засобу.

Принесення вибачень у формі, яка влаштувала потерпілого та ін.

Винний може запобігти негативні наслідки або збільшення їх розміру. Під такими діями, наприклад, слід розуміти надання першої допомоги, транспортування в медичний заклад тощо Припинення справи в таких умовах допускається при виконанні спеціальних умов:

Суб’єктом вчинено діяння середньої або невеликої тяжкості.

Подано заяву з боку потерпілих.

Присутній згоду прокурора або керівника органу слідства.

Діяльне каяття

Воно передбачає певну поведінку підозрюваного/обвинуваченого, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності, про його виправлення. Діяльне каяття може підтверджуватися явкою з повинною, добровільним відшкодуванням шкоди, наданням допомоги в розслідуванні і розкритті злочину. Припинення справи при такому підставі допускається щодо діянь середньої або невеликої тяжкості, за наявності заяви від суб’єкта, який його вчинив, а також згоди прокурора або начальника слідчого підрозділу. У законодавстві передбачається ряд випадків, коли виробництво може завершуватися і по злочинів категорії “тяжких” та “особливо тяжкі”. При цьому можуть бути присутніми лише окремі елементи діяльного каяття. Наприклад, припинення справи можливе при своєчасному запобіганні терористичного акту, добровільному звільненні заручників, повідомленні про надання посадовій особі хабара.

Обставини що виключають

Наведена вище класифікація на реабілітуючі та нереабилитирующие підстави недостатня для ілюстрації специфіки їх змісту. На практиці діє також і інше розмежування обставин. У цій класифікації використовуються критерії доцільності чи законності здійснення переслідування. У відповідності з цим виділяють обставини, які виключають провадження і підстави, що звільняють від переслідування. Перші стосуються відсутності передумов для проведення розслідування. У таких випадках справа не підлягає порушенню, а розпочате – повинно бути припинено. Зазначені обставини підкоряються правилу законності переслідування. Його продовження або закінчення не залежить від розсуду уповноважених осіб та позицій, які займають сторони у справі. Прокурор, слідчий або дізнавач у таких випадках зобов’язані завершити переслідування або відмовити в її порушенні.

Передумови

Для порушення провадження можуть бути відсутніми і фактичні і юридичні підстави. Перші відпадають у тих випадках, коли не доведено або не виявлено подія злочину, встановлена непричетність суб’єкта до події. Юридичні передумови можуть бути процесуальними і матеріально-правовими. Останні відсутні в тих випадках, коли мають місце обставини, що виключають протиправність поведінки особи (необхідна самооборона, обгрунтований ризик, примус, виконання розпорядження/наказу). До цієї категорії відносять і закінчення давностного терміну для притягнення до відповідальності (крім випадків вчинення злочинів, за які передбачено довічне покарання) і видання акта про амністію. Відсутність процесуальних передумов може обумовлюватись:

Передвстановленою силою раніше прийнятих рішень.

Відсутністю належної компетенції у обвинувача для здійснення переслідування.

Звільняють обставини

Вони закріплюються і в КПК, і в КК і належать до матеріально-правових підстав. Їх суть полягає в тому, що, звільняючи обвинувачених (і у ряді випадків підозрюваних) від переслідування, ці обставини є його альтернативою. Застосування цих підстав здійснюється у відповідності з принципом доцільності звинувачення. Так, переслідування може завершитися при:

Діяльному каятті.

Примирення сторін.

Застосування примусових виховних заходів до неповнолітнього.

Специфіка процедури

У законодавстві передбачається певний порядок припинення кримінальної справи. Як вище зазначалося, правом завершити виробництво наділені лише уповноважені особи: прокурор, дізнавач/слідчий. Процедура передбачає здійснення наступних дій:

Вибір відповідної обставини.

Винесення постанови.

Ознайомлення сторін з актом, роз’яснення права на його оскарження. Можливістю вивчити рішення уповноваженої особи можуть скористатися не тільки потерпілий і передбачуваний злочинець, але і адвокат по кримінальних справах або будь-який інший законний представник учасників.

Вжиття в разі необхідності заходів по реабілітації підозрюваного/обвинуваченого.

Прийняття мотивованої постанови передбачає відображення результатів проведеного розслідування. Зокрема, дається опис обставин події, що мають юридичне значення, аналіз доказів, зазначення даних про суб’єктів, щодо яких велося переслідування. В акті повинні бути присутніми посилання на нормативні акти, якими обґрунтовується підозра, рішення про притягнення особи в якості обвинуваченого. Резолютивна частина документа повинна містити підстави, у відповідності з якими було припинено справу.