Презумпція невинності: значення та принцип. Що це таке – презумпція невинності?

Людське суспільство недосконале, і в будь-якій країні світу мають місце правопорушення, які караються законом. Особливістю правових систем більшості цивілізованих держав планети є принцип презумпції невинності. Що ж це таке?

Визначення

Презумпція невинності, на якій заснована судова система Росії і багатьох інших країн, полягає в тому, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні того або іншого злочину, може бути оголошений правопорушником тільки після того, як його провина буде доведена вичерпним чином. До цього ж моменту він вважається апріорі невинним.

Суть поняття

Згідно з цим принципом громадянин, якому пред’явлено звинувачення, не повинен доводити свою невинність (виправдовуватися). Адже держава вважає його добропорядним членом суспільства і сумлінним виконавцем закону. Ця позиція зміниться на протилежний, якщо компетентному органу у визначеному законом порядку вдасться довести вину громадянина. Таким органом є прокуратура, яка, ґрунтуючись на зібраної доказової бази, висуває обвинувачення.

Обвинувачений і злочинець – це два абсолютно різних поняття. Ніхто не має права називати людину злочинцем до відповідного рішення суду. Адже в ході судового процесу він може бути виправданий, його вина може бути пом’якшена і т. д. І навіть вирок може бути скасовано, якщо на з’являться підстави.

Презумпція невинуватості означає також, що будь-який сумнів щодо винуватості громадянина завжди повинно тлумачитися на його користь. Тому завдання боку звинувачення – виключити будь-які сумніви, представивши максимальну кількість доказів. Сторона захисту, представляючи свої докази, не спростовує звинувачення, а лише підтверджує спочатку передбачувану невинність.

Реалізація принципу презумпції невинуватості

Правова система, заснована на презумпції невинності, керується наступними правилами:

• Жодна людина не повинен притягатися до кримінальної відповідальності, якщо він невинний.
• Статус обвинуваченого може бути наданий громадянину лише в установленому порядку і на законних підставах.
• У будь-якій кримінальній справі повинні міститися і враховуватися обставини двох сторін – і викривальні, і виправдовують. А також пом’якшувальні і такі, які можуть звільнити від кримінальної відповідальності.
• Свою невинність обвинуваченого доводити не зобов’язаний. Він може зберігати мовчання, і ні слідчий, ні прокуратура, ні суд не мають права примусити громадянина представляти докази своєї невинності.
• Показання обвинуваченого та інших осіб, що мають відношення до справи, не можуть бути добуті шляхом морального чи фізичного тиску.
• Визнання своєї вини обвинуваченим може стати основою обвинувального вироку лише в тому випадку, якщо воно підтверджене доказовою базою. Ґрунтуватися тільки на ньому одному суд не має права.

Навіщо потрібна презумпція невинності?

Дійсно, а навіщо вона потрібна? Презумпція невинуватості – це принцип, який, по суті, гарантує обвинуваченому право на захист, а також те, що в ході судового процесу буде встановлена істина. Він забезпечує всебічність, повноту та об’єктивність розслідування.

Принцип презумпції невинуватості має величезне значення в системі, де обвинувачений є підлеглим, а сторона (державний орган) – владою. Якби не презумпція, то громадянам довелося б обґрунтовувати свою непричетність до злочину, що в такому співвідношенні сторін було б не завжди можливо. Реалізація даного принципу дозволяє надійно захистити кожну людину від необґрунтованих звинувачень і незаслуженого покарання.

На що може розраховувати обвинувачений?

Обвинуваченим вважається особа, проти якого зібрана доказова база, уличающая його у вчиненні того або іншого правопорушення. Обвинувачення повинно бути офіційно пред’явлено компетентними органами.

Важливо пам’ятати, що статус обвинуваченого не дає підстав для обмеження його прав і свобод. Доки не винесено обвинувальний вирок суду, громадянин зберігає право на житло, на голосування під час виборів, його не можна звільнити з місця роботи або відрахувати з навчального закладу.

Ті ж окремі обмеження, які допускаються законом, повинні мати дуже обережний, виважений характер і застосовуватися тільки в разі крайньої необхідності. Цього вимагає принцип презумпції невинності.

Законодавчі підстави

Законодавчим підґрунтям для реалізації принципу є Конституція Російської Федерації, а саме стаття 49-я, частина перша. Також презумпція невинуватості закріплено в Декларації, що регламентує права і обов’язки громадян Росії (прийнята в 1991 році).

Якщо говорити про законодавчих підставах міжнародного рівня, то принцип презумпції невинуватості проголошується основоположним для правових систем у статті одинадцятої Загальної декларації прав людини, прийнятій ГА ООН. Закріплює його і Міжнародний пакт про громадянські та політичні права у статті №14.

Презумпція в різних сферах права

Правопорушення бувають різні. І термін «обвинувачений» відноситься тільки до осіб, які вчинили кримінальний злочин. У цивільному ж або адміністративному судових процесах правопорушника називають відповідачем або особою, яка вчинила адміністративне правопорушення відповідно.

Кримінальні процеси можуть тривати роками, а цивільні та адміністративні часом займають від сили пару днів. У першому випадку довести провину буває досить складно, а в другому і третьому іноді досить, наприклад, однієї службової перевірки.

Але про яку б сфері права не йшла мова, презумпція невинності має законну силу завжди. Та особа, якій пред’явлені юридичні обвинувачення, вважається доти непричетним до правопорушень, поки суд не встановить інше.

Єдина різниця в тому, що презумпція невинуватості в кримінальному процесі все ж грає більш важливу роль, ніж в інших, оскільки тут на кону бувають багато років людського життя. Тому ціна помилки надто висока.

Історія принципу презумпції невинуватості

Першими про те, що таке презумпція невинуватості, французи дізналися після своєї буржуазної революції кінця 18 століття. Прийшов до влади новий уряд закріпив цей принцип у дев’ятою статті «Декларації прав людини і громадянина».

Міжнародне визнання він отримав після Другої світової війни, знайшовши відображення у вже згаданій вище Всесвітньої декларації прав людини, прийнятою у 1948 році. Російська юридична наука сьогодні цілком і повністю визнає даний принцип, хоча в минулому з цього приводу були сумніви. Так, у 50-60-ті роки 20 століття деякі вітчизняні науковці висловлювалися на адресу даного принципу різко негативно, вважаючи його серйозною перешкодою в боротьбі з правопорушеннями.

У країнах, де править тоталітарний режим, у тих, які живуть за мусульманськими законами, а також у багатьох державах третього світу презумпція невинності досі поза законом. Вона є прерогативою передусім демократичних суспільств з гуманної і високорозвиненою правовою системою.