Правосубєктність фізичних осіб: поняття та характеристика

Значення дієздатності

Громадянська правосуб’єктність фізичних осіб неможлива без дієздатності. Вона являє собою здатність громадянина своїми вчинками і діями набувати для себе права і здійснювати їх, а також створювати обов’язки.

Раніше застосування прав не відображалося в законодавстві. Цю помилку виправили в 1994 році, коли вийшло нове положення Цивільного кодексу. Дієздатність захищена державою, вона виражається у визначенні поведінки самого громадянина. Не можна вчиняти дії, свідомо спрямовані на заподіяння шкоди людині або суспільству.

Дієздатність потрібно розглядати в двох аспектах:

• як засіб здійснення правоздатності;
• як спосіб захисту своїх прав.

На відміну від тієї ж правоздатності, дієздатність тісно пов’язана з психічним здоров’ям і станом людини, а також його віком. Адже для її здійснення необхідно тверезо мислити і міркувати, розуміти наслідки своїх дій. Правосуб’єктність фізичних осіб відображена в здатності тверезо дивитися на речі, розуміючи вимоги закону.

Повна дієздатність

Існує кілька видів дієздатності: повна, відносна, часткова, обмежена і недієздатність. Кожен з них розглянемо детальніше.

Повна дієздатність настає в 18 років при відсутності відхилень психіки. Вона характеризується можливістю здійснювати будь-які дії, не заборонені законом. Існують ситуації, коли людина знайшов дієздатності до настання повноліття, наприклад:

• вступив в законний шлюб;
• емансипація, тобто особа оголошується дієздатним у разі роботи за трудовим договором, або ж самостійним заняттям підприємництвом;
• часткова дієздатність малолітніх.

Трудова правосуб’єктність фізичних осіб може наставати у віці 16 років при укладенні договору.