Правопорушення: поняття і ознаки, види. Адміністративне правопорушення

Мета правопорушення

Мета правопорушення – це розуміння правопорушником результату здійснюється дії, уявлення про нього.

Виявлення цілі протиправного діяння – також дуже важливий момент в процесі судочинства. В деяких випадках її наявність є обов’язковим елементом суб’єктивної сторони злочину, тобто її відсутність вже не дозволить притягнути порушника до кримінальної відповідальності. Але іноді відсутність мети просто свідчить про соціальної занедбаності особистості обвинувачуваного.

Мета і мотив правопорушення дуже схожі, їх важко відрізнити. Перша різниться з другим тим, що вона визначає вектор спрямованості дій, мета – це уявлення про підсумки, до досягнення яких прагне правопорушник, а мотив – це те, чим він керується, здійснюючи злочин.

Відповідальність за вчинені правопорушення

Розглянувши поняття, ознаки і склад правопорушення, можна перейти до форм та видів відповідальності за їх вчинення. До таких належать: цивільно-правова, матеріальна, дисциплінарна, адміністративна та кримінальна відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність – це спосіб впливу примусового характеру, що полягає у покладенні на правопорушника майнових обтяжливих обов’язків, з метою поновити майновий стан потерпілого. Даний вид відповідальності може носити договірної і позадоговірної характер.

Матеріальна відповідальність – це обов’язок однієї сторони відшкодувати матеріальні збитки, завдані іншій стороні, при наявності між даними суб’єктами трудового договору. Як правило, це обов’язок працівника перед роботодавцем або роботодавця перед працівником.

Дисциплінарна відповідальність – це покарання за вчинення дисциплінарних проступків. Така форма відповідальність настає тільки за порушення трудової дисципліни в рамках трудового законодавства.

Адміністративна відповідальність, а також саме адміністративне правопорушення (поняття, ознаки, склад) розглянуто окремими главами даній статті.

Кримінальна відповідальність – це форма юридичної відповідальності, яку несе правопорушник за вчинення злочинів. Ця форма зобов’язань найсуворіший з усіх вищезазначених, так як покарання такого роду ставляться за найбільш тяжкі правопорушення.

Відповідальність за вчинення протиправних діянь не настає в тих випадках, коли мали місце необхідна оборона або крайня необхідність, а також якщо особа, яка вчинила злочин, була несамовита.