Правочини: поняття, форми, види, умови дійсності правочину в цивільному праві

Віктор Кузьмін
1 minute

Угоди, поняття, види, умови дійсності договорів визначаються в ЦК. В кодексі також встановлюються обов’язки і юридичні можливості учасників відносин. Законодавством передбачені обставини, при яких вони виникають, змінюються та припиняються, а також наслідки від цих подій. Розглянемо далі детальніше, якими бувають угоди, види угод умови дійсності.

Загальні відомості

Під операціями в загальному сенсі розуміють дії юридичних осіб і громадян, які спрямовані на виникнення, припинення та зміну прав і обов’язків. Дане визначення наводиться в ст. 153 ЦК. Кожен учасник відносин бажає отримати конкретний результат. З дій, які вчиняють суб’єкти, можна дізнатися про їхні наміри. Щоб воля учасників була взаємно ними сприйнята, а також стала відомою і третім особам, вона повинна бути виражена зовні.

Волевиявлення

Їм називається зовнішнє вираження внутрішніх намірів суб’єктів угоди. За волевиявленням формується уявлення про зміст відносин. У законодавстві передбачається кілька способів вираження намірів. Так, волевиявлення може бути прямим. У цьому випадку учасники угод роблять письмові або усні заяви. В інших випадках воля виражається конклюдентними діями. З ним можна зробити висновок про присутність тих чи інших намірів. В третіх випадках воля виявляється мовчанням.

Класифікація

Правочини можуть бути одно-, дво – і багатосторонніми. Останні дві категорії іменуються договорами. Односторонніми називають такі операції, які здійснені на підставі волевиявлення одного суб’єкта. Разом з цим учасниками таких відносин стає як мінімум дві особи. Приміром, надання довіреності на одержання певних матеріальних цінностей виступає як одностороння угода. Однак юридичні можливості і обов’язки виникають і у довірителя, та у повіреного.

Двосторонні угоди – це вираз узгодженого волевиявлення двох і більше осіб, багатосторонні – більше двох учасників. Наприклад, до останніх можна віднести договір між трьома комерційними організаціями про спорудження спільного сховища. Угоди також можуть бути абстрактними і каузальными. В останніх їх основу явно випливає з змісту. Наприклад, договір про купівлю-продаж. У випадку недосяжності або незаконність мети такі угоди вважаються недійсними. В абстрактних договорах підстава відірвано від змісту. Наприклад, видача векселя. Його дійсність не залежить від правомірності угоди, в рамках якої він виданий.

Наслідки

Згідно з обумовленістю їх виникнення або припинення, настанням або ненастанням згодом певної події, правочини поділяються на умовні та безумовні. Перші, у свою чергу, класифікуються на ті, які здійснені під відкладальною і отменительным умовою. В рамках останніх сторони ставлять припинення обов’язків і юридичних можливостей у залежність від обставини, щодо якого немає ясності, настане воно або ні. Вчинені під відкладальною умовою угоди передбачають, що учасники ставлять у таку залежність виникнення зобов’язань і прав.

Інші типи

В залежності від того, чи відповідає зобов’язанням одного учасника зустрічна обов’язок іншої, угоди поділяються на безоплатні та оплатні. Якщо для виникнення відносин досить лише угоди сторін, то вони іменуються консенсуальными. Якщо необхідно додатково передати майно, то операція є реальною. До таких, наприклад, належать договір дарування, позики та ін. Волевиявлення, як вище було сказано, може бути усною. У законодавстві передбачено два види таких угод:

  • Виконувані при безпосередньому здійсненні.
  • Засновані на іншій письмовій угоді, якщо ні в законі, ні в іншому нормативному акті, ні в договорі між сторонами не встановлюється обов’язковість письмової форми.

    • Договору, що складаються на папері, можуть бути нотаріально засвідченими або вимагати подальшої реєстрації.

    Правочини: поняття, форми, умови дійсності

    В законодавстві передбачені певні вимоги, обов’язкові для виконання учасниками угод. Існують наступні умови дійсності угоди у цивільному праві:

  • Законність змісту. Договір повинен відповідати діючим порядком, не суперечити закону, іншим нормативним документам.
  • Правоздатність і дієздатність суб’єктів. Поняття і умови дійсності угод тісно пов’язані з можливостями і здібностями учасників. Перша вимога застосовується до організаціям, державним та муніципальним утворенням, державі. Їх можливості можуть обмежуватися установчої документації або законом. Вимога дієздатності ставиться до громадян. Особи, які укладають угоди, повинні досягти повноліття і усвідомлювати відповідальність і наслідки, мати здатність приймати зобов’язання та реалізовувати свої права. Окремі обмеження у таких випадках можуть встановлюватися законодавством.
  • Єдність волі та її вираження. Якщо воно відсутнє, то правочин вчиняється з пороком волі. Вона може бути заперечної або нікчемною. У будь-якому випадку угода є недійсною за рішенням суду (у першому випадку) або незалежно від нього (у другому). Вираз пороку волі може полягати в тому, що вона взагалі відсутня. Наприклад, суб’єкт уклав угоду під фізичним примусом. Воля також може формуватися під впливом факторів, якими порушується нормальний процес її утворення (наприклад, обман).
  • Дотримання встановленої форми угод. Умови дійсності правочинів у даному випадку можуть бути загальними і спеціальними. При недотриманні встановленого законодавством оформлення угода буде вважатися неправомірним. Якщо договір просто не укладено на папері, санкція полягає у неможливості посилатися на показання свідка.

    • Це основні умови дійсності угод.

    Недійсні угоди

    Такі відносини не породжують юридичних наслідків, що відповідають їх змісту. Якщо не виконані умови дійсності цивільно-правових угод, то не виникають, не припиняються і не змінюються обов’язки і можливості, крім тих, які стосуються її неправомірності.

    Нікчемність угоди

    На практиці далеко не завжди виконуються умови дійсності угод. У цивільному праві встановлена класифікація незаконних договорів. Вони можуть бути нікчемними або оспоримыми. Такий поділ передбачено ст. 166, п. 1 ЦК. Нікчемні угоди недійсні на момент їх вчинення силу правової норми. У цьому зв’язку для визнання її незаконність не потрібно рішення суду. Нікчемні угоди не підлягають виконанню. На незаконність можуть посилатися всі зацікавлені суб’єкти, вимагаючи в суді застосувати відповідні наслідки до таких договорів.

    Разом з цим слід звернути увагу на п. 2 ст. 166 ЦК. При невиконанні того чи іншого умови дійсності правочинів у цивільному праві передбачається можливість суду, який встановив факт нікчемності, за своєю ініціативою застосувати до учасників відповідні наслідки. У зв’язку з тим, що така угода не породжує зміни, виникнення або припинення зобов’язань і юридичних можливостей, договір може бути визнаний незаконним тільки з моменту його укладення. При цьому в законодавстві встановлені виняткові випадки ст. 171-172 ЦК. За певних обставин суд має право визнати дійсною і нікчемний правочин.

    Оспорювані договори

    Такими називають операції, які в момент їх вчинення породжують юридичні наслідки, характерні для дійсних угод. Однак вони нестійкі, оскільки на вимогу кола осіб, визначеного законодавством, вони можуть бути оскаржені. Виник при цьому результат може повністю анулюватися. Це обумовлюється тим, що в силу першого пункту ст. 167 ЦК недійсна угода стає такою з моменту її укладення. Рішення суду з даного питання буде володіти зворотною силою, якщо зі змісту договору не випливає, що він може бути припинений лише на майбутнє час.

    Наслідки

    Умови дійсності та недійсності угод передбачають різні юридичні результати. Юридичні наслідки для повністю або частково виконаних договорів, що суперечать вимогам закону, викладені в ст. 167-169 ЦК. Вони розрізняються у відповідності з підставами недійсності. У більшості випадків наслідки пов’язані з визначенням долі об’єктів, отриманих учасниками за укладеним договором.

    Реституція

    Це загальне правило, згідно з яким визначається доля отриманого при укладенні договору без дотримання того чи іншого умови дійсності угоди. Реституція передбачає взаємне повернення учасниками всього придбаного. У випадку якщо це неможливо зробити в натурі, у тому числі і коли одержане виражено у використанні майна, наданої послуги або виконану роботу, законодавство допускає грошове відшкодування. Для деяких договорів, які укладені при недотриманні будь-якої умови дійсності угоди, передбачаються інші правила:

  • Одностороння реституція. Вона являє собою приведення в початковий стан тільки невинного учасника. Це здійснюється поверненням йому виконаного ним за договором. Крім цього, в законі передбачається стягнення з винного отриманого або причитавшегося йому на користь держави.
  • Недопущення реституції. В цьому випадку все одержане учасниками договору стягується на користь держави, а також у випадку неповного виконання, всього причитавшегося.

    • Якщо з договору, укладеного за невиконання будь-якого наведеного вище умови дійсності угоди, випливає, що він може бути припинений лише на майбутнє час, суд позбавляє його сили на майбутній період. У цьому випадку все, що було отримано, залишається в учасників. Однак подальшому виконанню договір не підлягає.

    Важливий момент

    Варто зазначити, що наслідки, зазначені у ст. 167 і 169-179 ЦК, застосовні до дво – та багатосторонніх договорів. Якщо не виконані умови дійсності угоди одностороннього характеру, суд застосовує положення ст. 60 ЦК про повернення майна, набутого необґрунтовано.

    Строки давності

    Вони визначаються у відповідності зі ст. 181 ГК. Термін давності за вимогами про застосування наслідків незаконність нікчемного правочину – 10 років. Він обчислюється з дня, коли почав виконуватися укладений договір. Термін давності для визнання заперечної угоди і застосування відповідних наслідків – 1 р. Він починається з дня:

  • Припинення погрози або насильства (для договорів, передбачених ст. 179).
  • Коли позивачу стало або могло стати відомо про обставини, які виступають в якості підстави для визнання недійсності угоди (для інших оспорюваних угод).

    • Ст. 179 ЦК

    Положення цієї статті застосовуються до договорів, укладених під впливом погроз, насильства, обману, при зловмисному угоді представників одного учасника з іншим або в силу важких обставин. У таких угодах вираження волі сторони не збігається з її справжніми намірами або потерпілий зовсім позбавлений можливості здійснювати поведінкові акти за власною волею та у власних інтересах. Договір, укладений за обставин, коли один з учасників змушений був це зробити через важкого положення, що передбачає для нього абсолютно невигідний результат, іменується кабальною. У таких випадках друга сторона поінформована про ситуацію, що склалася і користується нею у власних інтересах. Такі угоди можуть визнаватися судовою інстанцією недійсними за позовом потерпілих. В якості наслідків виступає одностороння реституція. Додатково суд може поставити винною боці реального відшкодування потерпілому шкоди.