Права та обовязки роботодавця

Віктор Кузьмін

1 minute

Трудові обов’язки працівника і роботодавця є актуальним питанням сучасного законодавства. В першу чергу це обумовлюється тим, що досить тривалий період не було чітких нормативних актів, що регулюють сферу виробничих відносин.

Взаємодія категорій

Раніше права та обов’язки працівника, роботодавця багато в чому носили умовний, невизначений характер. При цьому між представниками цих двох груп періодично виникали і продовжують виникати конфлікти. Обов’язки працівника і роботодавця відрізняються один від одного. Однак разом з цим ці категорії мають тісний взаємозв’язок. Далі розглянемо, які основні обов’язки роботодавця.

Юридичний аспект

У Росії трудове право знаходиться в процесі постійного реформування. У 2001 році був прийнятий Кодекс, положення якого були спрямовані на регулювання відносин у виробничій сфері. У 2004-му на Пленумі ВС РФ були внесені суттєві корективи в розуміння норм. Зокрема, було прийнято Постанову, що пропонує порядок використання судами Трудового кодексу. Значущі поправки були внесені Федеральним законом від 30 червня 2006 року. Разом з цим змінилися задачі і цілі трудового права. Сьогодні на перше місце виходить формування оптимальних умов для досягнення необхідного узгодження інтересів усіх сторін, що беруть участь у виробничих відносинах.

Права та обов’язки роботодавця: загальні відомості

Характерною рисою взаимообязывающего двосторонньої угоди, до якого розряду відноситься і контракт між наймачем і майбутнім співробітником підприємства, виступає те, що у кожної сторони є не тільки можливості. Учасники, вступаючи в трудові відносини, беруть на себе і обов’язки по відношенню один до одного. Ці дві категорії виходять не тільки з контракту. В якості основи виступають і закони, підзаконні акти, колективні угоди, локальні положення, які приймаються безпосередньо керівництвом підприємства. До числа останніх відносять рішення, розпорядження, накази. Цими інструментами роботодавець може забезпечити себе додатковими повноваженнями, прийняти додаткову відповідальність.

Головні положення

Всі права та обов’язки роботодавця, якими він володіє у відповідності з законом, угодою або іншим нормативним актом, що підлягають реалізації. Наймач може вимагати від працівника належного здійснення його професійної діяльності. Також службовець може наполягати на виконанні керівництвом покладених на нього зобов’язань. Це не залежить від джерела та підстави їх виникнення. Цей висновок виходить з взаимообязывающего двостороннього характеру, яким володіє трудовий договір. Обов’язки роботодавця не концентруються виключно у сфері відносин з працівником чи колективом.

Статус наймача

Керівник підприємства являє собою фігуру досить складну і багатогранну. Наймачем є особа, яка наділена державою певними повноваженнями. В обов’язки роботодавця входить забезпечення громадян можливістю повноцінної реалізації своїх інтересів у виробничій сфері. Зокрема, це стосується безпосередньо можливість здійснювати професійну діяльність і отримувати соціальні гарантії. Разом з цим, керівник виступає у якості “податкового агента”. Він вправі стягувати з працівників грошові суми в рахунок сплати податків та інших платежів. При цьому роботодавець зобов’язаний своєчасно перераховувати отримані кошти відповідним адресатам у встановленому порядку.

Класифікація

Роботодавець виконує досить багато різних функцій, маючи суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Доцільно в даному випадку виділити три категорії:

Спеціальні обов’язки та права наймача. Ними керівник наділяється у відповідності з законами й підзаконними актами інших галузей. Приміром, за податковим законодавством, роботодавець володіє специфічними повноваженнями агента, внаслідок чого він отримує певні права і несе конкретну відповідальність.
Загальні обов’язки і права роботодавця. Вони регламентовані ст. 22 ТК.
Певні обов’язки та права наймача. Вони передбачаються в інших статтях Кодексу і реалізуються в ході соціального партнерства у виробничій сфері. Ці права і обов’язки наймача пов’язані з укладенням, розірванням, зміною контракту щодо певних сторін робочих відносин. Зокрема, йдеться про встановлення норми часу для здійснення професійної діяльності працівниками та відпочинку, визначення оплати, матеріальної відповідальності, дисципліни. У цій же категорії передбачаються обов’язки роботодавця щодо охорони праці.

Повноваження наймача

Відповідно до ТК роботодавець має право:

Розривати, змінювати, укладати контракти з працівниками на умовах і в порядку, які встановлені в Кодексі та інших федеральних законах.
Проводити колективні переговори та укладати відповідні угоди.
Заохочувати персонал за сумлінне здійснення професійної діяльності.
Вимагати від працівників виконання їхніх обов’язків, дбайливого ставлення до того, що мав на підприємстві майна, в тому числі, що знаходиться у наймача, якщо останній несе відповідальність за його збереження, правил виробничого розпорядку.
Залучати службовців до матеріальної і дисциплінарної відповідальності.
Приймати нормативні акти локального характеру (за винятком наймачів, які не є індивідуальними підприємцями).
Утворювати об’єднання з іншими роботодавцями для представництва і захисту власних інтересів та вступати в такого роду співтовариства.

Трудові обов’язки роботодавця

Вони визначені у ст. 22, ч. 2 ТК РФ. В обов’язки роботодавця входить:

Дотримання законодавства та інших актів, що регулюють виробничі відносини, умови контракту, угод та інших документів, що мають юридичну чинність у даній сфері.
Надання співробітникам роботи, встановленої на умовах трудового договору.
Забезпечення персоналу інструментами, обладнанням, технічною документацією й іншими засобами, необхідними для здійснення професійної діяльності.
Забезпечення умов та безпеки праці згідно з нормативними вимогами по його охороні.
Ведення колективних переговорів, укладення відповідно з ними угод у порядку, встановленому ТК.
Виплата заробітної плати, належної працівникам, у повній мірі.
Надання своєчасної та достовірної інформації представникам персоналу для укладення угод і контролю за виконанням їх умов.
Ознайомлення працівників з прийнятими актами локального характеру, які стосуються безпосередньо їх трудової діяльності, під їх розпис.
Розгляд подання відповідних профспілкових організацій, інших представників, обраних працівниками з питань виявлених порушень законодавства та інших актів, що регулюють виробничі відносини, вживати заходів для їх усунення, а також повідомляти про результати проведених заходів зацікавленим сторонам.
Своєчасне виконання приписів федерального виконавчого органу, уповноваженого здійснювати контроль та нагляд за дотриманням положень трудового законодавства та інших нормативних актів, що стосуються даної сфери. При порушенні вимог нести відповідальність: виплачувати штрафи, компенсації і так далі.
Забезпечення побутових потреб працівників, що стосуються виконання ними своїх посадових обов’язків.
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникам в процесі їх виробничої діяльності, компенсувати моральну шкоду на умовах і в порядку, встановлених ТК, іншими нормативними актами та законами.
Здійснення обов’язкового медичного страхування персоналу.
Формування умов, що забезпечують участь працівників у веденні справ підприємства у формах, передбачених МК, інших законах і нормативних актах.

Законом можуть бути передбачені інші додаткові обов’язки роботодавця.

Відповідальність

Обов’язки роботодавця – юридично закріплена категорія, що підлягає виконанню. При ухиленні від виконання приписів або зловживання наймача виникає загроза не тільки для певного працівника або всього колективу, але й для суспільства в цілому. У зв’язку з цим держава, виступаючи гарантом законних інтересів і прав працівників, встановлює різні форми відповідальності для роботодавців. Зокрема, можуть застосовуватися адміністративні, дисциплінарні заходи впливу. За найбільш небезпечні порушення в сфері праці роботодавець може нести кримінальну відповідальність.

Висновок

З вищесказаного випливає, що з усього переліку прав роботодавець має, насамперед, повноваженням формувати робочий колектив. З цією метою він може укладати і розривати угоди з працівниками, змінювати виробничі умови. Також роботодавець може виступати в якості ініціатора ведення переговорів, відстоювати власні інтереси в судовому порядку, закріплювати підписом договори.

Для здійснення керівництва наймач наділяється певним колом повноважень. Вони надають йому можливість забезпечувати дисципліну, дотримання розпорядку, здійснювати охорону праці. Він може вимагати від співробітників належного виконання даних їм завдань, дотримання приписів. Разом з цим, роботодавець приймає на себе обов’язки.

Висновок

Від якості діяльності наймача буде залежати здорова атмосфера в колективі, ставлення персоналу до нього особисто, ефективність виробничого процесу, безпека службовців. Тому роботодавець повинен не тільки реалізовувати свої права, але і виконувати обов’язки, а при необхідності нести повну відповідальність за свої дії. Керівник підприємства зобов’язаний створити такі умови, щоб у ході виробничого процесу були задоволені інтереси всіх його сторін.