Поняття та види злочинів. Види складів злочину. Види субєктів злочину

Структура складу злочину

В будові будь-якого складу виділяють елементи, а також ознаки, що характеризують їх. Останні є не що інше, як конкретна характеристика (законодавча) найбільш важливих властивостей злочину. Вони описують самі відмінні риси та дозволяють відокремити один склад від іншого, а також безпосередньо залежать від того, які види злочинів скоєні.

Склад абсолютно кожного злочину включає чотири елементи і ознаки, що характеризують їх, – це суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна, об’єктивна сторони. Будь-яке злочинне діяння завжди посягає на блага та інтереси, які охороняє кримінальний закон. Саме вони і становлять об’єкт злочину. Згідно з прийнятою класифікацією, він може бути родовим, видовим або безпосереднім. Ознаки, що характеризують його, становлять об’єктивну сторону злочину, яка виражається в його зовнішньому прояві. Наприклад, спосіб, знаряддя, обставини часу та місця, зв’язок між причиною і наслідком.

Суб’єктивна сторона, у свою чергу, відображає ознаки вини (умислу або необережності), цілі та мотиви, а іноді і емоційний стан, тобто афект, при скоєнні злочинного діяння. Розрізняють наступні види суб’єкта злочину: загальний і спеціальний. І той і інший містять в собі ознаки того, хто скоїв злочин. У першому випадку це фізична особа, яка досягла віку, встановленого законом, і перебуває в осудному стані. Якщо ж крім загальних присутні також додаткові ознаки, обов’язкові для складу певного злочину, то це спеціальний суб’єкт. Вони описані в диспозиції статті, або підлягають встановленню шляхом тлумачення, наприклад, протиправні діяння на військовій службі.

Спеціальні види суб’єкта злочину володіють певними рисами, які досить різноманітні і стосуються різних властивостей особистості. Усі їх можна розділити на три великі групи:

• ознаки, що відображають роль в соціумі і правове становище суб’єкта (наприклад, громадянство, посада, ставлення до військової служби, працездатність тощо);
• фізичні властивості (вік, стан здоров’я, стать);
• взаємовідносини суб’єкта злочину з потерпілим (родинні, службові тощо).