Поняття та види правових режимів майна подружжя. Законний і договірний режими

Правовідносини подружжя з приводу майна являють собою суспільні взаємовідносини між ними у шлюбі, які регулюються нормами і законами сімейного права. В даному контексті мається на увазі загальна спільна власність і матеріальний зміст, причому взаємне.

Поняття та види правових режимів майна подружжя, нажитого спільно

Спільним вважається придбане в шлюбі майно, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя воно придбано і на які кошти.

Таке визначення дозволяє виділити два види відносин між подружжям, що стосуються майна:

Спільно придбана власність.

Взаємне фінансове утримання, тобто правовідносини подружжя з приводу аліментів.

Крім Сімейного кодексу, регулювати відносини між подружжям майнового характеру може і Цивільний, якщо останній не суперечить першому. Діюче на даний момент законодавство виділяє два правових режими майна подружжя з урахуванням їх волі, а саме договірне і законне. Давайте розглянемо їх детальніше.

Режим майна на підставі законодавства

Всі дії визначаються законом. Сімейний кодекс, а саме пункт 1 статті 33, визначає законний режим майна подружжя як сферу їх спільної придбаної в шлюбі власності. Якщо до укладення шлюбу не було укладено договір, який передбачає інші умови, то при розлученні власність ділиться згідно з встановленим законодавством.

За визначенням Цивільного кодексу, під спільно набутою власністю розуміється майно без виділу частки кожного з подружжя. Під спільно набутою власністю сімейна законодавча база розуміє те майно, яке в період законного шлюбу було придбано сімейною парою.

До такого майну перебувають у шлюбі партнерів відносять:

Будь-які доходи кожного з подружжя, одержані від підприємницької, інтелектуальної та трудової діяльності.

Допомоги, пенсії та інші нецільові соціальні виплати, одержувані подружжям.

Рухоме і нерухоме майно, акції, цінні папери, паї, частки у різних організаціях, придбані на загальний дохід.

Інші види власності, які були придбані в період законного режиму спільного майна подружжя. Ці покупки визнаються спільно нажитими незалежно від того, за рахунок чиїх коштів вони були отримані.

Закон не дає вичерпний перелік майна, яке можна охарактеризувати як спільне, так як в даний пункт можна включити будь-яку власність, не вилучена з цивільного обороту.

Розпорядження та користування спільним майном

Користування, володіння і спільне розпорядження майном подружжя регулюється статтею 35 Сімейного та статтею 253 Цивільного кодексу. Існує одне загальне правило: сімейна пара здійснює за взаємною згодою розпорядження, володіння і використання спільного майна. Проте це не виключає можливість розпорядження власністю одним з подружжя. Такого роду операції повинні оформлятися з виконанням певних умов, а саме:

Якщо угода не передбачає нотаріального засвідчення і реєстрації у державних органах, то здійснити її можна без письмово оформленої згоди другого з подружжя, так як воно апріорі передбачається.

Якщо угода може проводитися тільки при нотаріальної підтримки та з умовою обов’язкової реєстрації в державних органах, то необхідно завірена згода другого з подружжя на його висновок.

Цивільний кодекс передбачає ряд підстав для визнання угоди недійсною. Сімейний кодекс, в свою чергу, також включає в себе декілька пунктів, за яким угода, досконала однією з сторін з власністю, що знаходиться в законному режимі майна подружжя, визнається недійсною.

Причини розірвання договору

Підстави для розірвання угоди, укладеної без участі другого з подружжя:

Угода анулюється, якщо буде доведено, що другий партнер не знав про неї або свідомо не згоден.

Якщо угода передбачала нотаріально оформлене підтвердження з боку другого чоловіка, але була здійснена без нього, її можуть визнати недійсною.

За законом, незадоволена досконалої угодою сторона може подати позовної документ до суду протягом одного року з дня підписання угоди або моменту, коли чоловік повинен був дізнатися про неї.

Роздільне майно

Стаття 36 Сімейного кодексу прописує форми майна, які не включаються до категорії спільного. У цей список входять:

Майно та речі, які знаходились у власності кожного з подружжя до вступу в офіційний шлюб.

Власність, отримана в результаті дарування, спадкування або іншим способом у безоплатне користування одного з подружжя.

Особисті речі для індивідуального використання. Предмети розкоші та дорогоцінні прикраси в цей список не входять.

Суд може прийняти рішення про визнання роздільним майна, яке було придбано в період припинення сімейних відносин, але до офіційного розірвання шлюбу. Слід врахувати, що просто роздільного проживання для визнання власності за кожним недостатньо, навіть якщо між парою і встановлюється договірної режим майна подружжя.

Це пов’язано з тим, що за законом кожен з подружжя може вибрати місце проживання. Потрібно також довести факт припинення шлюбних відносин.

У виняткових випадках при певних умовах сумісною власністю може бути визнано роздільне майно. Такого роду обставинами можуть бути збільшення на порядок вартості майна одного з подружжя, завдяки спільним вкладень або іншого заробітку.

Розділ загального майна

Подружжя мають право на поділ спільно нажитого майна як під час законного шлюбу, так і при його розірванні та протягом трьох років після цього. Поділити власність між парою можна двома способами:

За угодою обох сторін, яке можна оформити нотаріально.

Через суд. Зазвичай цим способом користуються пари, які не можуть досудебно вирішити питання про розділ майна.

Головне, що необхідно вирішити – це частки, які належать кожному з подружжя. Іноді суд визначає конкретне майно, яке буде закріплено за одним з подружжя.

Стаття 39 Сімейного кодексу передбачає поділ спільного майна на рівнозначні частини між подружжям. Це актуально, якщо немає шлюбного договору, в якому прописано інше. Однак є і виключення з цього правила. Окремо в Сімейному кодексі винесено пункт, згідно з яким суд має право розділити майно у нерівних частках, коли йдеться про інтереси неповнолітніх дітей.

На початковому етапі відбувається розподіл часток в ідеальному співвідношенні, потім відбувається розподіл конкретної власності. Якщо один із подружжя одержує майно більшої вартості, то іншому призначається грошова або інша компенсація.

При розділі спільно нажитого майна необхідно враховувати і загальні борги подружжя. Вони також поділяються з урахуванням визначених судом часток.

Договірний режим майна

Даний вид режиму майна подружжя регламентується восьмий главою Сімейного кодексу. Це нова для нашої країни практика, поки не поширена повсюдно.

Шлюбним контрактом називається угода, яка підписується особами, що оформляють законний шлюб або перебувають у такому. Ця угода регулює майнові права подружжя у період шлюбу в разі розлучення. Це і є договірний режим майна подружжя.

Шлюбний контракт являє собою цивільно-правову угоду. Тому в його складанні можуть бути враховані норми не тільки Сімейного, а й Цивільного кодексу.

До предмета шлюбного угоди відносять обов’язки та права подружжя у сфері майна в період законного шлюбу чи при розлученні. При укладенні шлюбу неповнолітніми громадянами, законним режимом майна подружжя визнається договір, який може бути підписаний тільки після узаконення стосунків. В іншому випадку громадяни не відносяться до категорії дієздатних.

Умови для укладання договору згідно із законом

Таким чином, Сімейний кодекс прописує такі умови укладення шлюбного договору:

До вступу в законний шлюб. Контракт починає діяти з моменту реєстрації шлюбу.

Після узаконення шлюбу в будь-який момент часу.

Шлюбний контракт повинен бути оформлений з нотаріусом, інакше він може бути визнаний недійсним.

Зміст і умови шлюбного контракту

Стаття 42 Сімейного кодексу перераховує зразкові пункти, які повинні бути передбачені шлюбним контрактом. Серед них:

Зміна режиму власності, передбаченого законом.

Визначення індивідуального режиму майна подружжя.

Встановлення обов’язків і прав сімейної пари за змістом власності.

Визначення ступеня участі подружжя в доходах один одного.

Визначення форми несення витрат кожним з пари.

Закріплення за партнерами майна, яке залишиться при розділі.

Інші положення договору, включають обов’язки та права подружжя.

Чого не може шлюбний контракт

Закон передбачає також умови, які неможливо включити в шлюбний договір. Ці пункти передбачають захист прав і свободи подружжя та інших членів сім’ї. За законом, шлюбний контракт не може:

Накладати обмеження на дієздатність і право подружжя подати до суду з метою захисту своїх інтересів.

Визначати особисті, не стосуються майна, відносини між сімейною парою.

Визначати обов’язки подружжя щодо дітей.

Обмежувати право недієздатної партнера на отримання аліментів.

Передбачати пункти, які є несприятливими для одного з подружжя.

Включати пункти, що суперечать сімейного законодавства.

Внесення змін та розірвання

Шлюбний контракт може бути розірвано або змінено за спільним рішенням подружжя в будь-який час. Оформлення змін або розірвання договору передбачає участь нотаріуса.

В односторонньому порядку змінити договірний режим майна подружжя не вийде. Це можливо зробити лише в ході судового розгляду, ініційованого одним з партнерів. В даному випадку суд буде застосовувати не тільки норми Сімейного кодексу, але й окремі статті цивільного законодавства, які регламентують порядок розірвання цивільно-правових угод.

Підставами для розірвання шлюбного контракту можуть стати:

Припинення шлюбних відносин.

Закінчення періоду дії документа.

Рішення суду, що передбачає анулювання договору.

Виконання всіх умов угоди про розірвання шлюбного контракту.

Таким чином, опротестувати умови договору в разі незгоди з його пунктами практично неможливо.

Визнання договору недійсним

Як і будь-яка інша угода, шлюбний договір може бути повністю або частково визнаний за рішенням суду недійсним. Підстави для такого рішення можна умовно розділити на дві групи:

Загальні, які прописані в цивільному законодавстві.

Спеціальні, регламентуються Сімейним кодексом (глава 7 СК РФ).

Шлюбний контракт може бути визнаний заперечною або нікчемним у залежності від того, які пункти і умови, передбачені ним, були порушені.

Вважається нікчемним договір, якщо він:

Був підписаний з порушенням нотаріально передбаченої форми.

Складено без урахування законів і правових актів і в суперечності з ними.

Був укладений фіктивно, без бажання викликати правові наслідки.

Був підписаний як прикриття іншої угоди.

Підтверджений особою, яка є недієздатною.

З урахуванням особливих умов шлюбний контракт визнається нікчемним у наступних випадках:

Якщо в ньому містяться пункти про утиск прав і свобод одного з подружжя.

У разі, коли договором накладається обмеження на подачу позовної заяви до суду.

Коли контракт визначає особисті подружні взаємини, які не стосуються майна, а також дітей.

Якщо договір вступає в протиріччя з нормами Сімейного кодексу.

Якщо шлюбний контракт обмежує недієздатного чоловіка в його праві на отримання аліментів.

Оспоримый договір

Заперечною шлюбний договір визнається, якщо він підписаний:

Недієздатною особою.

На тлі омани.

В наслідок насильства, погроз, обману або збігу тяжких обставин.

Особою, яка не здатна розуміти вчинені дії і сприймати їх належним чином.

Перераховані вище обставини є загальними. Існують також спеціальні підстави, які передбачають створення несприятливих для одного з подружжя наслідків.